Вільям Шекспір та його творчість

Вільям Шекспір найвидатніший англійський поет і драматург XVI століття. Шекспір одне з тих чудес світу, яким не перестаєш дивуватися: історія рухається гігантськими кроками, змінюється образ планети, а людям усе ще потрібно те, що створив цей поет, відділений від нас декількома сторіччями. Шекспір – це пророк, посланий Богом, щоб провістити нам таємницю про людину, про душу людську. Ф.Достоєвський Ф.Достоєвський

Біографія

Про життя великого драматурга збереглося мало відомостей, адже перша зовсім стисла біографія великого драматурга, написана Нікезом Роу, вийшла друком у 1709 році, майже через 100 років після смерті письменника. Вільям Шекспір народився у місті Стратфорді, що на річці Ейвон, у 1594 році. Його батько був торговцем, якому належала чинбарня (майстерня, де обробляють шкури). З раннього дитинства Вільяма оточував дивовижний світ, зітканий зі стародавніх легенд і народних пісень. Незаймана природа рідного краю і розвинена уява сприяли народженню фантастичного світу в глибинах його вразливої душі.

У Стратфорді юний Шекспір уперше побачив театральну виставу. За тридцять кілометрів від Стратфорда, в Ковентрі, щорічно ставили релігійні драми-містерії, які охоче відвідували жителі навколишніх міст, зокрема й сім'я Джона Шекспіра. До 14 років хлопець відвідував світську школу, де вивчав риторику, логіку, латину, античну міфологію та літературу. Але довго вчитися йому не довелося: фінансові справи батька занепали, треба було брати участь в утриманні багатодітної сім'ї. Що він робив у ці роки, достеменно невідомо чи то був учнем у різника (може, навіть у власного батька), чи то служив молодшим учителем.

Пізніше відбулося весілля 18-річного Шекспіра з Ганною Хатауей, дочкою місцевого поміщика, що була на 8 років старша за нього, відбулося через вагітність дівчини. Молодий Шекспір був вимушений просити спеціального благословення на шлюб у єпископа міста Вустер. Незабаром у них народилася дочка Сьюзен. У 1585 році у подружжя народилися двійнята: син Хемнет, який помер малим, і донька Джудіт, котра дожила до 77 років. Однак юний батько і чоловік недовго просидів біля родинного вогнища і близько 1586 року він подався до столиці.

Опинившись у незнайомому місті без засобів до існування, без друзів і знайомих, він, як підтверджують поширені легенди, заробляв перший час на життя тим, що стеріг біля театру коней, на яких приїжджали знатні щоб актори вчасно виходили на сцену, переписував ролі, траплялося, заміняв суфлера. Словом, задовго до того, як великий драматург вивів на сцену своїх героїв, він пізнав нелегке закулісне життя театру.

Акторської кар'єри він так і не зробив: до нащадків дійшли відомості про дві зіграні ним ролі, до того ж другорядні, це роль тіні батька Гамлета і слуги Адама з комедії «Як вам це сподобається». Зате Шекспір досить швидко досяг успіхів на іншій ниві.

Приблизно з 1590 року він узявся за перо чи 1594 року входив до трупи Джеймса Бербеджа, яка давала вистави в будинку, іменованому «Театром». А1599 року сини Бербеджа побудували театр «Глобус». Шекспір став одним із співвласників цього прибуткового закладу. Цей найпопулярніший театр південного берега був оздоблений великим плакатом. На золотому тлі здіймався Геркулес, тримаючи на плечах земну кулю, а трохи нижче був надпис: «Весь світ лицедіє...»

Невдовзі Шекспір став головним драматургом трупи; бути драматургом, працювати для театру вважалося тоді заняттям малопочесним, але він вибрав свій шлях і «зустрів на ньому все, що випадає на долю справжньої людини: ворожнечу і дружбу, зраду і любов, радість перемог і гіркоту поразок. І насамперед працю».

У 1612 році Шекспір вийшов з невідомих причин у відставку і повернувся в рідний Стратфорд, де жили його дружина і дочки. Заповіт Шекспіра від 15 березня 1616-го року був підписаний нерозбірливим почерком, на підставі чого деякі дослідники вважають, що він був у той час серйозно хворий. 23 квітня 1616 року Шекспір помер. Через три дні тіло Шекспіра було поховане під вівтарем стратфордської церкви.

«Другосортне ліжко», яке Шекспір заповів Ганні, було зовсім не принизливим подарунком, як вважалося раніше, а навпаки, романтичним символом, що нагадує про перше подружнє ложе. Цікавий факт…

В 2009році в Лондоні був оприлюднений нібито єдиний відомий на сьогодні прижиттєвий портрет великого англійського драматурга, ніхто досі не може з точністю сказати, як же насправді виглядав Шекспір. Цікавий факт

Але в 2015 році Ботанік і історик Марк Гріффітс зламав "мудрований шифр", аби дізнатися, що на гравюрі XVI століття зображений саме драматург."Так виглядав Шекспір, намальований за життя у розквіті сил", - вважає вчений. Пан Гріффітс зробив своє відкриття, досліджуючи біографію відомого ботаніка Джона Джерарда ( ), автора книжки "Трави, або загальна історія рослин". Книжку на 1484 сторінки видали в 1597 році, вона вважається найбільшою працею про рослини, яку публікували в Англії. Науковець каже, що збереглося тільки десять примірників, які містять титульну сторінку із гравюрою Вільяма Роджерса. До цього вважали, що чотири фігури на гравюрі є вигаданими персонажами.За словами пана Гріффітса, він розшифрував декоративні елементи навколо фігур – геральдичні знаки та зображення рослин – і встановив їхні справжні імена. Четвертий бородатий чоловік, який тримає квітку рябчика та качан кукурудзи – рослини, які за словами вченого, вказують на поему Шекспіра "Венера та Адоніс" і трагедію "Тіт Андронік". Біля цього чоловіка, який має лавровий вінок, був "мудрований шифр аристократії часів Єлизавети", який після розшифрування дозволив визначити, що цей персонаж є Вільямом Шекспіром.Едвард Вілсон з оксфордського коледжу Ворчестер пояснив, що він і Гріффітс витратили пять років на консультації з вченими у галузі латини і шекспірознавцями, перш ніж опублікувати роботу. "Не думаємо, що хтось може з нами сперечатись з цього приводу", - заявив пан Вілсон. Вчені вказують, що це дійсно реальне зображення Шекспіра, а не стилізоване чи модифіковане.

Творчість

Світ – театр, де чоловіки й жінки – актори. В. Шекспір В. Шекспір

Незважаючи на те, що події п'єс Шекспіра розгортаються в найрізноманітніших куточках Європи, зокрема у Франції та Італії, сам драматург, найімовірніше, ніколи не покидав Англію.

У сучасній науці творчість Шекспіра прийнято ділити на три періоди. Перший період ( ) називають оптимістичним. Другий період ( ), що свідчить про гірке прозріння гуманістів, про крах ренесансної гармонії, називають трагічним. Третій період ( ) називають романтичним.

До першого періоду ( ) відносять драми-хроніки (9), комедії (10), трагедії (3), дві поеми - "Венера і Адоніс" (1592), "Зганьблена Лукреція" (1593) та сонети ( ). Хроніки, з яких Шекспір розпочав свою творчість, були популярним жанром у його попередників і сучасників, бо вони відповідали на загострений інтерес публіки до своєї історії і політичних проблем сучасності у період напруженої боротьби Англії з Іспанією. Одна за однією з'являються драми-хроніки, особливість яких є вміння драматурга масштабно малювати епоху живими і яскравими барвами, поєднуючи соціальне тло з долею конкретних персонажів. Паралельно з хроніками Шекспір пише цілу низку комедій: "Комедія помилок" (1592), "Приборкання непокірної" (1593), "Два веронці" (1594), "Марні зусилля кохання" (1594), "Сон літньої ночі" (1595), "Венеціанський купець" (1596), "Багато галасу даремно" (1599), "Віндзорські витівниці" (1598), "Як вам це подобається" (1599) і "Дванадцята ніч" (1600), а також три трагедії: "Тіт Андронік" (1593), "Ромео і Джульєтта" (1594) і "Юлій Цезар" (1598). Загальний характер творів цього періоду можна визначити як оптимістичний, забарвлений радісним сприйняттям життя у всій його розмаїтості, вірою у торжество розумного і доброго. Гуманістичним пафосом позначені також поеми і сонети, які відкривають реалістичністю своєї поетики новий етап у розвитку поезії Ренесансу. Сонети Шекспіра утворюють сюжетний цикл, побудований на розвитку відносин між поетом, другом і "смуглявою леді". В сонетах постає складний і багатий світ ренесансної людини з її всеохоплюючим поглядом на світ, активним відношенням до життя, багатством душевних почуттів і переживань.

Другий період творчості Шекспіра ( pp.) позначений заглибленням поета в аналіз трагічних суперечностей людини, які з усією силою виявились під кінець Ренесансу. Навіть три комедії, написані в цей час, ("Троїл і Крессіда" (1602); "Кінець діло вінчає" (1603); "Міра заміру" (1603) несуть на собі печать трагічного світосприйняття. Драматургічний геній Шекспіра найповніше проявився саме в трагедіях цього періоду: "Гамлет" (1601), "Отелло" (1604), "Король Лір" (1605), "Мак бет" (1606), "Антоній і Клеопатра" (1607), "Коріолан" (1607), "Тімон Афінський" (1608). Квінтесенцією трагічного світовідчуття цих творів може слугувати сонет 66, написаний значно раніше: Я кличу смерть - дивитися набридло На жебри і приниження чеснот, На безтурботне і вельможне бидло, На правоту, що їй затисли рот, На честь фальшиву, на дівочу вроду Поганьблену, на зраду в пишноті, На правду, що підлоті на вподобу В бруд обертає почуття святі, І на мистецтво під п'ятою влади, І на талант під наглядом шпика, І на порядність, що безбожно краде, І на добро, що в зла за служана! Я від всього цього помер би нині, Та як тебе лишити в самоті?!

І третій романтичний період, який охоплює роки. В цей час він створює чотири трагікомедії, або романтичні драми: "Перікл"(1609), "Цимбелін"(1610), "Зимова казка" (1611); "Буря" (1612) і історичну-драму "Генріх VIII" В трагікомедія панує атмосфера казково-фантастичного, в них добро і справедливість завжди перемагають сили зла. Так "цар драматичних поетів" (В. Бєлінський) до останнього свого твору залишається вірним світлим ідеалам гуманістичного мистецтва Ренесансу.

Художня система драматургії Шекспіра виросла на ґрунті традицій народного театру і лише дечим зобов'язана спадщині античного театру. Драма класичної давнини відрізнялася суворою єдністю побудови. У п'єсах античних авторів дія, як правило, відбувалося в одному місці і протягом стислого періоду, близько доби; сюжет містив лише одну подію, що зображувалася без яких- небудь відхилень. У трагедіях дія взагалі починалася вже напередодні розв'язки конфлікту. Драматургія Шекспіра не скута ніякими жорсткими рамками. П'єса зображує не одну подію, а ланцюг подій, глядач бачить зародження, розвиток, ускладнення і розв'язку з безліччю всіляких подробиць. Нерідко перед ним проходить усе життя людини. А поруч із долею головного героя і героїні показані і долі інших учасників подій. Шекспір часто веде дві, а то і три рівноцінні літі дії. Деякі епізоди не завжди пов'язані з головною дією, але по-своєму і вони необхідні для створення атмосфери і для окреслення життєвих умов, у яких розвивається трагедійний або комічний конфлікт. Драматургія

«Венера і Адоніс»

«Венера і Адоніс» - еротична поема Вільяма Шекспіра, написана в роках і опублікована в 1593 Вперше році. Сюжетно сходить до «Метаморфоз» Овідія. Поема має складну калейдоскопічну структуру з використанням мінливого тону і перспективи з метою відображення різних, протилежних один одному поглядів на сутність любові. За життя Шекспіра це було найпопулярніше з його друкованих творів. Воно часто згадується його сучасниками. До моменту смерті автора вийшло не менше десяти видань поеми. Саме ця поема за життя письменника вважався його найкращим твором.

Сюжет Адоніс готується до полювання; Венера всіляко намагається спокусити його. Між ними розгорається пристрасть, але Адоніс вважає, що він занадто юний для любовних романів і йому цікавіше полювання. Незабаром Адоніс гине через нещасного випадку під час полювання. Еротичні пасажі "Венери і Адоніса» - найвідвертіші у всьому шекспірівському творчості.

Комедія помилок

«Комедія помилок» одна з ранніх п'єс Вільяма Шекспіра, перша з його комедій. При житті драматурга ніколи не видавалась й вперше була надрукована в посмертному фоліо. Відомо, що комедія йшла на сцені вже до 1594 року. Текст п'єси дозволяє дослідникам творчості драматурга припускати, що її було написано біля 1591 року. «Комедія помилок» одна з найкоротших п'єс Шекспіра (1777 рядків) й єдина (за винятком «Бурі»), що відноситься до «класичних». У ній дотримано єдність часу всі події відбуваються в один день й, в узагальненому сенсі, єдність місця всі події відбуваються в одному місті.

За сюжетом даної шекспірівської п'єси знято декілька фільмів: 1977 радянський фільм «Комедія помилок» (режисер - Вадим Гаузнер);індійський фільм «Ангур»; 2008 року було знято новий фільм, режисером якого виступив Кері Коллінз.

Ромео і Джульєтта

Ромео і Джульєтта трагедія Вільяма Шекспіра, в якій розповідається про трагічне кохання двох молодих веронців із ворожих родин. П'єса написана десь приблизно в 1595 або раніше. За життя Шекспіра вона видавалася 4 рази: у 1597, 1599, 1609, дата ще одного видання не встановлена. Вперше вона була надрукована під заголовком Прекрасно написана трагедія про Ромео і Джульєтту Сюжет драми автор запозичив з поеми англійського поета Артура Брука, написаної свого часу на основі італійської новели Матео Банделло. Якщо письменник головним чином відображав події, а не звертався до почуттів та переживань героїв, то Шекспір, навпаки, акцентував увагу на тому, як кохання сприяло духовному збагаченню героїв, ставало могутньою творчою силою.

Вперше вона була надрукована під заголовком Прекрасно написана трагедія про Ромео і Джульєтту і в тому вигляді, в якому часто під гучні оплески виконувалася перед публікою. Сюжет драми автор запозичив з поеми англійського поета Артура Брука, написаної свого часу на основі італійської новели Матео Банделло. Якщо письменник головним чином відображав події, а не звертався до почуттів та переживань героїв, то Шекспір, навпаки, акцентував увагу на тому, як кохання сприяло духовному збагаченню героїв, ставало могутньою творчою силою.

Шекспір - чудовий знавець людських характерів. Ромео і Джульєтта - ще підлітки, їхня вдача формується, і драматург показує ці зміни під впливом кохання і пережитого. Так само, як Джульєтту кохання перетворює на самостійну і героїчну жінку, так і Ромео мужніє, пізнавши справжню силу почуттів. Любов Ромео і Джульєтти спалахнула миттєво, з першого погляду під час зустрічі на костюмованому балу в Капулетті, куди Ромео проник з друзями. Проте любов швидко розвивалася в юних серцях, народжуючи сміливі і тверді рішення, поетичні слова, змінюючи характери героїв.

Джульєтта, незважаючи на свій юний вік, була надто практична, розсудлива і душею зріла. Вона не лише глибоко відчувала, але й усвідомлювала все, що відбувалося навколо неї. Її шляхетність і рішучість особливо яскраво проявилися тоді, коли годувальниця порадила їй зріктися Ромео. Спостерігаючи зраду цієї відданої їй жінки, Джульєтта залишалася стійкою, непокірною у своїй самотності і вирішила діяти самостійно. Вона не боялася випити напій, провести ніч серед покійників на цвинтарі і віддатися у владу невідомого майбутнього. Коли ж бажання молодих людей не здійснилося, Джульєтта, як і Ромео, знайшла достатньо мужності, щоб померти біля свого чоловіка. У трагедії зіткнулися не просто сімейні родини, а дух феодальної жорстокості, помсти і ренесансної любові та дружби.

Конфлікт виник не на ґрунті любові (герої віддані одне одному впродовж усієї трагедії),він базувався на зіткненні прекрасних почуттів зі світом зла і ворожнечі. Хоча Ромео і Джульєтта загинули, за ними залишилася моральна перемога. Їхні батьки тільки після смерті дітей усвідомили, що ворожнечею знищили власне майбутнє.

Цитати з твору… Неважливо як ти троянду назвеш, Адже пахнути вона буде тільки трояндою. Шукати того марно, хто не бажає, щоб його знайшли. – Бенволіо Сліпа пристрасть не досягає мети. І чеснота стати вадою може, коли її неправильно докладуть. Навпаки, діянням іншим порок ми в чесноту звернемо. –Лоренцо Закохані по тонкій павутині, що в повітрі літає в літню спеку, могли б ходити...

На цю п'єсу знято кілька фільмів: "Ромео і Джульєтта" (1968)- двосерійний художній фільм, режисер Франко Дзеффіреллі. Фільм завоював дві премії "ОСКАР", три премії «Золотий Глобус» та інші нагороди.

«Ромео + Джульєтта" - мелодрама 1996 року зі Леонардо Ді Капріо і Клер Дейнс в головних ролях. Поставлено австралійським режисером Базом Лурманном.

«Ромео і Джульєтта» - фільм режисера Карло Карлео, за мотивами однойменної романтичної трагедії Вільяма Шекспіра, в головних ролях Хейлі Стейнфілд і Дуглас Бут.

Гамлет

« Гамлет, принц данський» трагедія Вільяма Шекспіра, відоміша просто як Гамлет, написана між 1599 та 1601 роками. Дія цієї п'єси відбувається в Данії. У ній розповідається, як принц Гамлет здійснює помсту своєму дядькові королю Клавдію, убивці попереднього короля, Гамлетового батька, та нового чоловіка Гамлетової матері, королеви Гертруди. У п'єсі яскраво відтворено протікання справжнього й удаваного божевілля, яке проявляється то в глибокому смутку, то в шаленій люті. Серед її тем також зрада, помста, інцест і моральне падіння.

Проблемне запитання То хто ж він, Гамлет? Борець зі злом чи бездіяльний меланхолік? Переможець чи переможений?

Гамлет – вічний образ.Це літературний образ, який за глибиною художнього узагальнення вихо-дить за межі конкретного твору та зображеної в ньому історичної доби, містить у собі невичерпні можливості філософського осмислення буття.

«Гамлет» - одна з найвідоміших п'єс Шекспіра, і одна з найвідоміших п'єс у світовій драматургії. Це найдовша п'єса Шекспіра - в ній рядка і слово.

Зважаючи на складну композицію п'єси й глибину характерів, Гамлета можна аналізувати, тлумачити й обговорювати з різних точок зору. Наприклад, сучасників впродовж багатьох століть дивувало вагання Гамлета в питанні про вбивство дядька. Одні вбачали в цьому засіб продовження дії, інші розцінювали його як результат тиску складних філософських і етичних проблем, які оточують холоднокровне вбивство, прораховану помсту і марні бажання.

Сценічне життя трагедії Гамлет 1601 р. – прем'єра на сцені театру Глобус у Лондоні р. – трагедію поставили вихованці сухопутного шляхетного корпусу у Петербурзі р. – Гамлета почали грати французькі актори р. – з Гамлетом познайомилися у Німеччині р. – вперше в Україні постановка п'єси відбулася у Києві р. – Харківський театр ім. Т.Г.Шевченка показав глядачам витвір великого Шекспіра. 1957р. – Гамлета побачили у Львівському театрі ім. М.К.Заньковецької р. – надзвичайний успіх трагедії у Московському театрі на Таганці (реж. Ю.Любимов)

Шекспір сьогодні…

В Стратфорді-он-Ейвон розташований і до сьогодні дім-музей В.Шекспіра.

Невеличка екскурсію по музею…

Столова

Майстерня батька

Дитяча кімната

Кухня

Спальня батьків

Також до сьогодні у цьому музеї збереглась книжка в якій вперше було надруковано твір Шекспіра

театр Шекспіра "глобус"

На честь великого письменника названо багато ресторанів по всьому світу… У Львові

В Арабських Еміратах

У Лондоні

Святкування У Стратфорді-на-Ейвоні проходили урочистості з нагоди 450- річчя з дня народження Вільяма Шекспіра. Найвірніші шанувальники його таланту збиралися в невеликому британському містечку, так як саме тут 23 квітня 1564 року він з'явився на світ. Весь тиждень в містечко з'їжджалися тисячі людей, щоб26 і 27 квітня за традицією відзначити день його хрещення. Це і школярі, і літератори, і просто любителі класики. На батьківщині Шекспіра вони беруть участь в ювілейних читаннях, концертах та виставах, присвячених його творчості. Напередодні відбулася кульмінація урочистостей - святковий парад. Фінальним акордом його став величезний іменинний шекспірівський пиріг. Урочисті заходи проводяились і в інших країнах.

Пам`ятники В Веймарі В Лондоні В Стратфорді

Пам`ятники Шекспірових персонажей

Висновок…

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА ІМЯ ПРИ НАРОДЖЕННІ:Вільям Шекспір (потрясатель списа) ДАТА НАРОДЖЕННЯ:1564 рік МІСЦЕ НАРОДЖЕННЯ:Стратфорд-он- Ейвон ДАТА СМЕРТІ: 23 квітня 1616 рік МІСЦЕ СМЕРТІ:Лондон НАЦІОНАЛЬНІСТЬ:англієць РІД ДІЯЛЬНОСТІ:актор,драматург,поет ЖАНРИ: комедії,трагедії,драми,хроніки, сонети

Шеспір - письменник, твори якого актуальні і до сьогодні. Його твори було перекладено багатьма мовами світу. Шекспір й надалі залишається єдиним письменником, кожна фраза якого була настільки ретельно вивчена та розтлумачена істориками, вченими та студентами. Невмирущі твори Вільяма Шекспіра стали неповторним внеском у світову літературу, театральне та кіномистецтво.

Кінець