ПЛАНЕТИ СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ Некритюк Б.В.

Зараз більшість людей вважає очевидним, що Сонце знаходиться в центрі Сонячної системи планет, але геліоцентрична концепція з'явилася не відразу. В II столітті н.е. Клавдій Птолемей запропонував модель із Землею в центрі (геоцентричну). Згідно його моделі Земля і інші планети нерухомі, а Сонце обертається навколо них по еліптичній орбіті. Система Птолемея вважалася вірною астрономами і релігією протягом декількох сотень літ.

АСТРОНОМІЧНА МОДЕЛЬ ПТОЛЕМЕЯ

Тільки в XVII столітті,Микола Коперник розробив модель будови Сонячної системи планет,в якій Сонце було в центрі замість Землі.Нова модель відхилялася церквою,але поступово отримала розповсюдження,тому що забезпечила краще пояснення спостережуваних явищ.Як не дивно,початкові вимірювання Коперника були не більш точні, ніж Птолемея,в них тільки було набагато більше значення.

АСТРОНОМІЧНА МОДЕЛЬ КОПЕРНИКА

МеркурійСатурн ВенераУран ЗемляНептун Юпітер Марс Сонячна система – група астрономічних тіл, що обертаються навколо і гравітаційно пов'язаних із зіркою, званою Сонце. Свита Сонця включає дев'ять планет, приблизно 50 супутників, більш ніж 1000 спостережуваних комет і тисячі менших тіл відомих, як астероїди і метеорити. Сонце

Всі ці тіла занурені в значне море крихких міжпланетних частинок пилу, можливо створених від комет під час їх проходу через внутрішню Сонячну систему, або з наступних незначних (молодших) зіткнень планет. Сонце – єдина зірка з такою обширною планетарною системою.

ФОТОМАТЕРІАЛИ ПРО СОНЦЕ

Меркурій найближча планета до Сонця. Поверхня Меркурія, покрита роздробленою речовиною базальтового типу, досить темна. Судячи із спостережень із Землі і фотографій з космічних апаратів, вона схожа на поверхню Місяця. Разом з кратерами (як правило, менш глибокими, ніж на Місяці) є горби і долини. Над поверхнею Меркурія є сліди розрідженої атмосфери, що містить, окрім гелію, також водень, вуглекислий газ, вуглець, кисень і благородні гази. Близькість Сонця обумовлює суттєвий вплив на Меркурій сонячного вітру.

Венера, друга планета від Сонця, є близнюком Землі в Сонячній системі. Ці дві планети мають приблизно той же самий діаметр, масу, густину і склад ґрунту. На поверхні Венери знайдені кратери, розломи і інші ознаки протікаючих на ній інтенсивних тектонічних процесів. Венера єдина планета Сонячної системи, власне обертання якої протилежно напряму її обігу навкруги Сонця.

Земля – третя планета від Сонця. Земля – єдина планета в Сонячній системі з атмосферою, багатою киснем. Завдяки своїм унікальним у Всесвіті природним умовам, стала місцем, де виникла і одержала розвиток органічне життя. За сучасними космогонічними уявленнями Земля утворилася приблизно 4,6–4,7 млрд. років тому із захопленого тяжінням Сонця протопланетної хмари. На утворення перших, найбільш стародавніх з вивчених гірських порід було потрібно 100– 200 млн. років.

У Землі є єдиний супутник Місяць. Його орбіта близька до кола з радіусом близько км. Особлива роль Місяця в космонавтиці обумовлена тим, що він вже досяжний не тільки для автоматичних, але і для пілотованих космічних кораблів. Першою людиною, що ступила на поверхню Місяця 21 липня 1969 р., був американський астронавт Н. Армстронг.

Марс – четверта планета від Сонця. Якісно новий рівень досліджень Марса почався в 1965 р., коли для цієї мети стали використовуватися космічні апарати, які спочатку облітали планету, а потім (з 1971 р.) і опускалися на її поверхню. Значна частина поверхні Марса є більш світлими ділянками («материки»), які мають червонувато-оранжеве забарвлення; 25% поверхні більш темні «моря» сіро-зеленого кольору, рівень яких нижче, ніж «материків».

Юпітер – п'ята планета від Сонця, найбільша планета Сонячної системи. Юпітер – могутнє джерело теплового радіовипромінювання, володіє радіаційним поясом і обширною магнітосферою. Юпітер має 39 супутників, а також кільце завширшки близько 6 тис. км, майже впритул примикає до планети. Юпітер не має твердої поверхні, тому, кажучи про його розміри, вказують радіус верхньої межі хмар.

Сатурн, шоста планета від Сонця, друга за розмірами після Юпітера велика планета Сонячної системи, відноситься до планет-гігантів, складається головним чином з газів. Майже 100% його маси складається з водню і газу гелію. Планета не має чіткої твердої поверхні, оптичні спостереження утрудняють непрозорістю атмосфери. У Сатурна 31 супутник, з яких останні 6 знайдені за допомогою космічних апаратів.

Уран, сьома планета від Сонця, відноситься до планет- гігантам. Протягом багатьох століть астрономи Землі знали тільки п'ять «блукаючих зірок» планет рік був ознаменовано відкриттям ще однієї планети, названої Ураном. Це відбулося, коли англійський астроном У. Гершель приступив до реалізації грандіозної програми: складанню повного систематичного огляду зоряного неба.

Нептун – восьма планета від Сонця. Він володіє магнітним полем, напруженість якого на полюсах приблизно удвічі більше, ніж на Землі. Астрономи вважають, що нижче атмосфери, на глибині приблизно км. Нептун – це «океан», складений з води, метану і аміаку. Оточення Нептуна – складна кільцева система, з трьома головними кільцями і полями пилу між ними. Біля Нептуна рухаються 6 супутників. Найбільший з них Тритон.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!