Т.Л.І.

При народженні: Павло Михайлович Губенко Псевдоніми, криптоніми: Остап Вишня Народження: 13 листопада 1889 хутір Чечва, неподалік містечка Грунь, Полтавська губернія, (нині Охтирський район Сумської області) Смерть: 28 вересня 1956 (66 років) Поховання: Байкове кладовище Національність: українець Громадянство: УНР, після 1921 УСРР Мова творів: українська Рід діяльності: прозаїк Жанр: оповідання, гумореска, усмішка Magnum opus: Моя автобіографія

Т.Л.І. Народився на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині (нині Охтирський район Сумської області) в багатодітній (13 дітей) селянській сім'ї. Закінчив початкову, потім двокласну школу в Зінькові. Василь Чечвянський – старший брат Остапа Вишні Будинок Остапа Вишні (с.Грунь)

Т.Л.І. Далі навчався в Київській військово-фельдшерській школі, після закінчення якої (1907) працював фельдшером спочатку в російській армії, а згодом у хірургічному відділі лікарні Південно-Західної залізниці. Та, як згадував письменник, він не збирався присвятити себе медицині тож, працюючи в лікарні, займався самоосвітою, склав екстерном екзамен за гімназію і в 1917 вступив до Київського університету; однак скоро залишив навчання і цілком віддався журналістській і літературній праці. Вчився добре. Київська військово- фельдшерська школа

Т.Л.І. З 1918 року мобілізований до Армії УНР у медичні частини. Зробив швидку кар'єру у полон до леніністів потрапив 1919 у ранзі начальника медично-санітарного управління Міністерства залізниць УНР. У його розпорядженні були всі залізничні шпиталі, в яких лежали хворі офіцери і вояки Української Галицької армії, Дієвої армії Української Народної Республіки. ВЧК вважало великим успіхом полон офіцера Губенка високопоставлений «петлюрівський» урядовець утримувався у Харкові до 1921 «до повного закінчення громадянської війни» (таким було формулювання ревтрибуналів для опонентів окупаційної радянської влади). Остап Вишня 1920-і роки

Т.Л.І. «Реанімував» Губенка мало не сам Микола Скрипник соратник Леніна. Скрипник буцімто читав його гуморески в офіційних виданнях УНР. Павло Губенко справді писав чесно та їдко: не зважаючи на військовий стан, немилосердно висміював недоліки Директорії, на кпини брав і особисто Головного Отамана Симона Петлюру. Саме йому приписується крилата фраза: «У вагоні Директорія, під вагоном територія…». Але ця слава не допомогла Вишні офіцеру Армії УНР згодом помстилися за службу Україні: буде ленінська в'язниця і сталінський концтабір (СРСР). Остап Вишня, 1925 р.

Т.Л.І. У цій же газеті було надруковано ще кілька фейлетонів молодого письменника, а з квітня 1921, коли він став працівником республіканської газети «Вісті ВУЦВК», розпочався період його активної творчості й систематичних виступів у пресі. Псевдонім Остап Вишня вперше з'явився 22 липня 1921 в «Селянській правді» під фейлетоном «Чудака, їй-богу!». Перший надрукований твір Остапа Вишні «Демократичні реформи Денікіна (Фейлетон. Матеріалом для конституції бути не може)» побачив світ за підписом «П. Грунський» у Кам'янці-Подільському в газеті «Народна воля» 2 листопада 1919.

Т.Л.І. Остап Вишня проводив і велику громадську роботу. Він брав участь у діяльності літературних об'єднань «Плуг» і «Гарт», в організації та редагуванні, разом з Е. Блакитним, перших двох номерів журналу «Червоний Перець» (1922) і далі працював у цьому журналі, коли в 1927 було поновлено його вихід. Остап Вишня і Максим Рильський Відома робота Остапа Вишні в оргкомітеті Спілки письменників. З Вишні був бездоганно вірний друг і товариш. Його знайомі оповідають, що він рятував своїх товаришів матеріально і гумором у підвалах ЧК, де він сидів приблизно з кінця 1919 по весну 1921; і в тюрмі НКВС у Харкові, де він сидів з 26 грудня 1933 по весну 1934, і в концтаборі на Печорі 1934–1943 pp. Коли 1931 був арештований Максим Рильський, з яким Вишня дружив так само міцно, як з Хвильовим, Кулішем і Досвітнім, то Вишня, не боячись накликати на себе гнів НКВС, кинувся з Харкова до Києва на допомогу безрадній родині поета, а після щасливого звільнення Рильського з тюрми забрав його до себе в Харків на кілька тижнів у гості.

Т.Л.І. До арешту Остапа Вишні доклав руку український письменник Олексій Полторацький, який 1930-го в журналі «Нова генерація» ( 2–4) опублікував статтю «Що таке Остап Вишня» із брутальною ідеологічною критикою творчості гумориста. Стаття була передрукована в журналі «Радянська література». Ось характерні цитати: «Пісенька Остапа Вишні одспівана. Літературна творчість цього фашиста і контрреволюціонера, як остаточно стає ясно, була не більше ніж машкарою, мистецьким прикриттям, за яким ховаючись, він протаскував протягом кількох років у друковане слово свої націоналістичні куркульські ідейки і погляди», «…я щасливий відзначити… що моя стаття стає епітафією на смітникові, де похована творчість Остапа Вишні».

Т.Л.І. Гумориста заарештували і звинуватили у підготовці замаху на життя секретаря ЦК КП(б)У Павла Постишева В обвинувальному висновку перелічено всі «злочини» Губенка-Вишні: від контрреволюційної роботи на селі й культурному фронті до участі в терористичній організації та плану кинути бомбу на трибуну з «вождями України» під час Жовтневих свят. Намір Остапа Вишні убити Постишева саме на трибуні зявився в обвинувальному висновку після того, як у відповідь на запитання: «В каком помещении вы собирались уничтожить вождей народа?» пролунала відповідь: «Предпочитаю убивать вождей на свежем воздухе!» Губенка засудили до розстрілу, який згодом замінили на «заключение в исправтрудлагерь сроком на десять лет, считая срок с 7.ХІІ-33 г.». Табір. Кримінальник Федько Зубов і письменник в арештантському робі

Т.Л.І. Він кілька разів лише дивом уник смерті. Останній раз уже у 1941 році, коли гітлерівці опинились під Москвою, а Вишню «про всяк випадок» наказали відправити подалі аж на Колиму. Для підупалого здоровям письменника це Через що довелося пройти Остапові Вишні, свідчать його фотографії до і після табору: на перших красивий і дужий чоловік, на других згорблений дідусь в окулярах. Незмінною залишилась хіба що його «вишнівська» усмішка, яка, однак, засвідчує, що у роті 55-річного письменника залишилось лише кілька зубів. було рівнозначно смертному вироку, але начальник табору українець і колишній шанувальник творів гумориста удав із себе формаліста: мовляв, вязня Вишні у мене немає, а щодо Губенка ніяких вказівок не було. На довгоочікувану свободу письменник вийшов 3 грудня 1943 року рівно за 4 дні до завершення «відміряного» йому 10-річного терміну увязнення. І це при тому, що завдяки клопотанню Олександра Довженка і зверненню Микити Хрущова до Сталіна «особлива нарада» ще 25 вересня 1943 р. ухвалила рішення: «Губенко снизить срок наказания до фактически отбытого и из-под стражи освободить».

Т.Л.І. Після закінчення Другої світової війни Остап Вишня також став членом редколегії журналу «Перець» і активним його співпрацівником. Влада надала Вишні квартиру в будинку письменників Роліт, де він мешкав до 1952 року. Протягом років жив у будинку письменників на Великій Васильківській 6, де на його честь встановлено памятну дошку. У 1955 році був реабілітований судовими органами СРСР. Помер 28 вересня 1956 року. Похований на Байковому кладовищі. Перший твір після концтабору «Зенітка». Другий і останній період творчості був непростим для Вишні. Щоб приховати свою справжню сатиру, він відточує образ героя-оповідача, мудрого, дотепного, занозистого часом, але сумного. Могила Остапа Вишні

Т.Л.І. Батьки письменника Дружина Варвара Маслюченко українська акторка. Діти В`ячеслав і Марія Губенки