ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ МЕТОД І ФУНКЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ Економіка – це вміння користуватися життям найкращим чином. Дж.Бернард Шоу. Економіка – це вміння користуватися життям найкращим чином. Дж.Бернард Шоу.

Предмет економічної теорії, його тлумачення різними школами. Метою економічної теорії є розробка економічних механізмів з допомогою яких досягатиметься раціональна організація суспільних відносин для забезпечення добробуту людей.

Економічна теорія – це наука про використання людьми продуктивних ресурсів для виробництва різних товарів і розподілу їх між членами суспільства з метою споживання

ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ Функціональн і економічні науки Міжгалузеві економічні науки Галузеві економічні науки Фінанси Кредит Грошовий обіг Статистика Прогнозування Маркетинг Бухгалтерський облік Фінанси Кредит Грошовий обіг Статистика Прогнозування Маркетинг Бухгалтерський облік Економічна географія Демографія Економіка природокористуванн я Теорія управління Теорія регулювання Економічна географія Демографія Економіка природокористуванн я Теорія управління Теорія регулювання Економіка промисловості Економіка охорони здоровя Економіка сільського господарства Економіка будівництва Економіка транспорту Економіка промисловості Економіка охорони здоровя Економіка сільського господарства Економіка будівництва Економіка транспорту

Економічна теорія Основи економічної теорії Мікроекономіка Макроекономіка Мезоекономіка Мегаекономіка Економікс

Спільність конкуруючих між собою підприємців може налагодити матеріальне забезпечення суспільства через саморегульований ринок; Суспільство, прагнучи нагромадити капітал, збільшує обсяг виробництва, а водночас і багатство нації. Геніальнa прозорливість Адама Сміта

Якщо немає чинників, здатних автоматично забезпечувати нагромаджування капіталу, економіка буде залишатися в стані глибокої депресії доти, доки не буде знайдено якогось замінника виробничому капіталу. Єдино можливе джерело стимулювання – втручання держави в економіку. Важливість теорії Кейнса полягає в тому, що він усвідомив те, що державні витрати можуть стати необхідним економічним заходом для відновлення життєдіяльності хворого на депресію капіталізму. Діагноз Кейнса:

Структура матеріального виробництва Матеріальне виробництво Продуктивні сили Праця – робоча сила Засоби виробництва Предмети праціЗасоби праці

Перший принцип Суспільно-економічна формація – це історичний тип суспільства, в якому якісно визначеній економічній системі відповідають соціальні, політичні, правові, культурні, національні та інші відносини. Розрізняють пять суспільно-економічних формацій: Первісно-общинну. Рабовласницьку. Феодальну. Капіталістичну. Комуністичну.

Економічні закони – внутрішньо –необхідні, сталі й суттєві звязки між протилежними сторонами, властивостями, ступенями розвитку явищ і процесів економічного життя, при яких відбувається зародження, функціонування і перехід даної суперечності в її розвинутіші форми.

Економічні категорії–є узагальненим абстрактним (теоретичним) виразом обєктивно існуючих економічних відносин, процесів і явищ (прибуток, вартість, ціна, зарплата, обмін, гроші, ринок і т. ін.)

Сучасне життя в умовах ринкової економіки дає людині дві можливості: Стати найманим працівником, продаючи свої знання й уміння роботодавцю. Стати самому роботодавцем, відкрити власну справу, стати господарем.

У стародавній Греції під словом економіка розуміли ведення домашнього господарства, яке здійснював сам господар або наймані робітники У стародавній Греції під словом економіка розуміли ведення домашнього господарства, яке здійснював сам господар або наймані робітники. У центрі економічних процесів завжди перебували власники, виробники, посередники. Тепер, говорячи про економіку, ми маємо на увазі не тільки домашнє господарство, а й підприємства, національне і світове господарство.

Слово економіка вперше використовував у свої працях Аристотель. Отже, воно має грецьке коріння й походить відповідно від двох слів: ойсоs- будинок, домашнє господарство і nomos – закон, що означає управління господарством.

Основи економічної теорії (політекономія) це фундаментальна, методологічна частина економічної науки, яка розкриває сутність економічних категорій, законів та закономірностей функціонування і розвитку економічних систем у різні історичні епохи.

Мікроекономіка вивчає поведінку економічних субєктів первинної ланки: домогосподарства, підприємства, фірми. Вона аналізує ціни окремих товарів, витрати на їхнє виробництво, прибуток, заробітну плату, попит і пропозицію на товари та ін.

Макроекономіка вивчає закономірності функціонування господарства в цілому, тобто на рівні національної економіки. Обєктом її дослідження є валовий національний продукт, національний дохід, національне багатство, рівень життя населення, проблеми безробіття, інфляція та її причини, грошовий обіг, рух відсотка, податкова політика, кредитно–банківська система та ін.

Мезоекономіка вивчає окремі галузі й підсистеми національної економіки (агропромисловий комплекс, військово–промисловий комплекс, торговельно– промисловий комплекс, територіально–економічні комплекси, вільні економічні зони та ін.).

Мегаекономіка (міжнародна економіка) вивчає закономірності функціонування і розвитку світової економіки в цілому, тобто на глобально–планетарному рівні.

Економічна наука як система знань про сутність економічних процесів та явищ почала складатися лише в XVI–XVII ст., коли ринкове господарство почало набувати загального характеру, і представлена таким школами.

Меркантилізм. Прибічники цієї школи основним джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а саме багатство ототожнювали з накопиченням грошей (золотих і срібних). Погляди представників цієї школи відображали інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу. Меркантилізм. Прибічники цієї школи основним джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а саме багатство ототожнювали з накопиченням грошей (золотих і срібних). Погляди представників цієї школи відображали інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу.

Представники: Антуан де Монкретьєн (прибл. 1575–1621) Томас Манн ( ) Девід Юм ( )

Фізіократи. На відміну від меркантилістів, перенесли акцент дослідження безпосередньо на природу і виробництво. Але джерелом багатства вважали тільки працю у сільськогосподарському виробництві. Вважали, що промисловість, транспорт і торгівля – безплідні сфери, а праця людей у цих сферах лише покриває витрати на їхнє існування і не прибуткова для суспільства. Фізіократи. На відміну від меркантилістів, перенесли акцент дослідження безпосередньо на природу і виробництво. Але джерелом багатства вважали тільки працю у сільськогосподарському виробництві. Вважали, що промисловість, транспорт і торгівля – безплідні сфери, а праця людей у цих сферах лише покриває витрати на їхнє існування і не прибуткова для суспільства.

Представники: Франсуа Кене Анн-Робер-Жак Тюрго

Представники: Оноре Габріель Рікеті, граф де Мірабо Фізіокра́ти (грец. Φυσιοκράτες) течія серед французьких економістів другої половини XVIII ст. часу з- перед Великої французької революції.Великої французької революції

Класична політична економія Виникла з розвитком капіталізму. Її засновники У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо зосереджують увагу на аналізі економічних явищ і закономірностей розвитку всіх сфер виробництва, прагнуть розкрити економічну природу багатства, капіталу, доходів, кредиту, обігу, механізму конкуренції. Саме вони започатковують трудову теорію вартості, а ринок розглядають як саморегулюючу систему.

Засновники: Сер Вільям Петті А.Сміт Дави́д Ріка́рдо

Марксизм, або політична економія праці Засновники цього напряму К. Маркс і Ф. Енгельс досліджують систему законів капіталістичного суспільства з позицій робітничого класу.

Карл Маркс Фрідріх Енгельс

Продовжуючи дослідження трудової теорії вартості, зробили аналіз розвитку форм вартості, запропонували свої концепції додаткової вартості, грошей, продуктивності праці, відтворення, економічних криз, земельної ренти.

Маржиналізм – теорія, яка пояснює економічні процеси і явища, виходячи з універсальної концепції використання граничних, крайніх («max» чи «min») величин, які характеризують не внутрішню сутність самих явищ, а їхню зміну у звязку зі зміною інших явищ.

Дослідження маржиналістів ґрунтуються на таких категоріях, як «гранична корисність», «гранична продуктивність», «граничні витрати» і т. ін.

Маржиналізм використовує кількісний аналіз, економіко– математичні методи і моделі, в основі яких лежать субєктивно– психологічні оцінки економічних дій індивіда.

Карл Менгер Фрідріх фон Візер

Неокласицизм. Заперечує необхідність втручання держави в економіку, розглядає ринок як саморегульовану економічну систему, здатну самостійно встановити необхідну рівновагу між сукупним попитом та сукупною пропозицією.

Засновники теорії – А. Маршалл і А. Пігу. Послідовники – Л. Мізес, Ф. Хайєк, М. Фрідмен, А. Лаффер, Дж. Гілдер, Ф. Кейган та ін.