Підготували ліцеїсти 7-ої групи Рудюк М., Самолюк Ю., Оскома О.

Павло Миколайович Гірник ( 30 квітня 1956, Хмельницький) український поет. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2009). Закінчив 1973 року середню школу в Хмельницькому. Вчився на філологічному факультеті Кам'янець-Подільського педагогічного інституту ( , закінчив перший курс), 1974 перевівся у Київський педагогічний інститут (закінчив 1977). Закінчив Вищі літературні курси в Москві ( ). Працював учителем української мови і літератури в сільських школах Вінницької області (село Непедівка Козятинського району) та Хмельницької області (село Берегелі Красилівського району), завідувачем літературно-драматичної частини Хмельницького театру ляльок. Член Спілки письменників України (1984), а від 1996 член Асоціації українських письменників.

Збірки поезій: «Посвітається» (2008). «Коник на снігу» (2003). «Брате мій, вовче», «По війні» (2000). «Вибране» (Городок, 1996). «Китайка», «Калина», «Се я, причинний…» (всі три Хмельницький, 1994). «Летіли гуси…» (1988). «Пахота» (1985) у перекладі російською мовою. «Спрага» (1983).

Нині живе у скрутних умовах в селі Садовому поблизу Деражні районного центру Хмельницької області

Василь Іванович Горбатюк (* 1 січня 1956, село Гнатівці Хмельницького району) український письменник. Член Національної спілки письменників України (від 1984 року). Відповідальний секретар Хмельницької обласної організації Національної спілки журналістів України. Народився в сімї колгоспника. Закінчив 1973 року середню школу в рідному селі, навчався в Чорноострівському СПТУ, у роках служив у армії. Працював токарем на Хмельницькому заводі тракторних агрегатів, завідувачем сільської бібліотеки. Закінчив 1981 року філологічний факультет Камянець-Подільського педагогічного інституту (нині Камянець-Подільський національний університет). Працював у газетах «Прапор Жовтня» (Камянець-Подільський), «Корчагінець» (згодом «Ровесник», Хмельницький), був редактором останньої ( ). Нині відповідальний секретар Хмельницької обласної організації Національної спілки журналістів України. Видав збірки оповідань «Ясен-дерево» (1983), «Золоті кораблі» (1986), повість «Бігли коні» (1996). Книги останнього десятиріччя: «Де починається Гольфстрім», «Ласощі для білочки», «Тенета 30-х». Лауреат Хмельницької міської премії імені Богдана Хмельницького, обласної премії імені Микити Годованця. Дипломант (друге місце) Всеукраїнського конкурсу на краще оповідання «Що записано в книгу життя» (2003).

Видав збірки оповідань «Ясен-дерево» (1983), «Золоті кораблі» (1986), повість «Бігли коні» (1996). Книги останнього десятиріччя: «Де починається Гольфстрім», «Ласощі для білочки», «Тенета 30-х», «За тебе, свята Україно» (у співавторстві), «Кручі», «Безголов'я», «Хто перший?», «З-під трави забуття»,"Ще настане ваша пора" (2012). Лауреат Хмельницької міської премії імені Богдана Хмельницького, обласної премії імені Микити Годованця, імені Григорія Костюка, «Скарби Землі Болохівської». Дипломант (друге місце) Всеукраїнського конкурсу на краще оповідання «Що записано в книгу життя» (2003).

Грищук Броніслав Антонович народився 1 квітня 1940 року в с.Сергіївці Волочиського району Хмельницької області. Був солдатом, студентом факультету журналістики Львівського університету, військовим журналістом, редактором Львівського видавництва "Каменяр". Багато років працював кореспондентом газет Львівщини та Хмельниччини. Лауреат премії Спілки журналістів "Золоте перо". Заслужений журналіст України, член Спілки письменникiв України, автор 20 книг прози, поезії, публіцистики. Окремі його твори та книжки були перекладені російською, білоруською, словацькою, грузинською, вірменською, казахською, узбецькою та іншими мовами. За його сценарієм на Хмельницькому обласному телебаченні знято художній фільм "В золотому дощику масло полоскала", а на сцені Хмельницького моно- театру "Кут" поставлено за його драмою спектакль "Поет і Kат".

"Вже стільки років..." Вже стільки років не діждуся рання! Пітьма, пітьма, і сон тікає пріч. Одної ночі ти сказала: "На добраніч!" й від тої ночі не минає ніч…

Маняк Володимир Антонович Народився Володимир Маняк 6 листопада 1934 року. В 1956 року закінчив факультет журналістики Львівського університету. Працював у шахті, на заводі, в пресі, у видавництві «Молодь». Був співголовою Українського товариства «Меморіал». Загинув в автокатастрофі поблизу смт Глеваха Васильківського району Київської області.Похований у Києві на Байковому кладовищі. Свої перші спроби у літературній творчості Володимир зробив у рідному селі, яке назавжди залишилося для нього найкращим місцем на Землі. Саме у Криштопівці були написані й надруковані у районній газеті «Зоря» його перші вірші, що пізніше побачили світ у поетичній збірці «Повноліття» (1957). У зрілому віці, після того як за його плечима були факультет журналістики, праця на шахті, заводі, у редакції, на радіо, у видавництві, після гамірного столичного життя, він повернувся у рідне село. Саме у цей час виходять друком його книги «І зійшов день», «Колиска вітрів», «Море Дірака», «Проспект імені людей» та інші. У 1988 році під редакцією В.А.Маняка та В.О.Замлинського вийшла з друку книга-меморіал «Вінок безсмертя». Лауреат Національної Шевченківської премії 1993 року (посмертно; разом із Лідією Коваленко) за Народну Книгу-Меморіал «33-й: голод».