Коштовні тканини – парчу й різні шовки – завозили з Туреччини, Візантії. Майстрині переносили зображені квіти з цих тканин на свої роботи. Тому поряд з поганськими символами зявилися й дивні квіти: багатопелюсткові, з довгими тичинками. Часом вони мали фантазійний характер. Адже талановиті українські жінки-гапнувальниці вносили в кожну вишиванку щось нове, оригінальне. Майстриня створювала свій варіант, збагачувала його мотивами народного мистецтва та власною фантазією.
Із розповідей односельців Єсманчук Галини Іванівни, Габелко Надії Іванівни, Жирнової Ольги Іванівни члени клубу дізналися, що існує багато видів вишивання – низь, гладь, настил, мережання, вирізання…
На вишивках наших майстринь можна побачити різні символи
Зібрані матеріали ми оформили в теки, продемонстрували у стінгазеті «Народознавство»
Приваблює і чарує людське око експозиція вишивок «Руками народних умільців»
Підсумком нашого дослідження було засідання «Вишивки нашої родини» і заняття «І на тім рушничкові…»
Українська вишивка – один із найменш вивчених видів мистецтва. Я радію, бачачи її новий зліт, її відродження і впевнена, що наше завдання – не розгубити мистецтво вишивання, не забути власної національної культури та передати наступним поколінням
Дякую за увагу