Національні парки Африки Черепанин Едуард

Національний парк Серенгеті (Танзанія) Серенгеті географічний регіон і саванна екосистема, розташовані від північного заходу Танзанії до південного заходу Кенії між широтами 1° і 3°C південної широти та між 34° і 36° східної довготи. Регіон займає площу близько 30 тис. км². Назва «Серенгеті» походить з мови масаїв, що означає «безкраї рівнини». Регіон характеризується різноманітною фауною, й особливо відомий масовою міграцією тварин, що відбувається раз на півроку і приваблює в регіон численних туристів. У регіоні кілька національних парків і заказників диких тварин. Тут мешкає 70 видів великих ссавців і близько 500 видів птахів. Таке значне біорізноманіття є результатом наявності багатьох типів навколишнього середовища в регіоні від прирічкових лісів до боліт, пагорбів, луків і саван. Тут живуть такі тварини як антилопа, газель, зебра й африканський буйвол. Регіон Серенгеті охоплює Національний парк Серенгеті, який з своїма кв. км площі належить до найбільших і, безумовно, найбільш відомих національних парків світу.

Національний парк Нгоронгоро (Танзанія) Нгоронгоро величезний кратер на краю савани Серенгет, що виник як кальдера у результаті колапсу потужного вулкану біля 2,5 млн. років тому. Глибина кратеру складає 610 м. Його краї піднімаються на 2286 м над рівнем моря. Діаметр кратеру від 17 до 21 км, його площа біля 265 км². На дні розташоване озеро Магади, відоме популяцією фламінго. Кратер унікальний тим, що за довгі роки в ньому утворилась власне середовище проживання для багатьох видів тварин, які не мають можливості вибратися назовні. На дні кальдери росте трава й живуть 25 тисяч диких тварин - парнокопитні, : зебри, антілопы (гну, канна и конгони), газелі, буйволи, бородавочники; хижаки: леви, леопарди, гепарди и сервали, а також любителі падалі гієни, шакали й лисиці. В болотах мешкають слони, гіпопотами, бабуїни й мавпочки, на схилах - гірські козли, міні-антилопи. Це одне з місць проживання черного носорога. Говорять, саме тут зародилось життя на Землі: в ущелині Олдувай було знайдено скелет найдавнішої людини - 1,8 млн. років, а також інші не менш цінні археологічні й антропологічні експонати, які зараз зберігаються у музеї "Олдувай Годж" - прямо в ущелині.

Національний природний парк Крюгера Розташований в Південній Африці. Ця заповідна територія є однією з найстаріших та найвідоміших не лише на континенті але й в усьому світі. Територія парку розкинулась на площі в 19 тис. км 2. На початку свого формування парк створювався за ініціативи Пауля Крюгера, президента Трансвааля для контролю над полюванням та захисту тварин від зникнення. На території парку ростуть близько двох тисяч видів рослин, характерних для степів, річкових долин, саван та передгірїв. Серед представників рослинного світу тут можна зустріти знаменитий баобаб, товщина стовбуру якого може досягати до 25 метрів. Також тут мешкають близько пятсот видів птахів, більше як сто видів рептилій та близько сто пятдесят видів ссавців. Серед ссавців варто відмітити звірів «великої пятірки», які вважаються найбільш небезпечними для мисливців – левів, слонів, носорогів, буйволів та леопардів. Крім того, на території парку були знайдені сліди перебування Homo erectus, які мешкали тут більше півмільйона років тому. Також тут знайдено близько 130 місць з унікальними наскельними малюнками і більше 300 важливих археологічних обєктів.

Національний парк Кіліманджаро (Танзанія ) Розташований на півночі країни. На території парку знаходиться найвища вершина Африки Кіліманджаро. Межі парку пролягають переважно на висоті 2700 м над рівнем моря, крім того парк включає шість коридорів через лісовий масив нижче цього рівня.. Підкорення гірської вершини є основною метою туристів, яких буває більш щорічно. В парку прокладено шість маршрутів сходження, найпопулярнішим є Марангу-Трейл [. Крім цього, в парку можна подивитися плато Шира, і половити форель в озері Чала, розташованому в кратері на південно- східному схилі. Ще в 1910р. німецький колоніальний уряд прийняв рішення про охорону гірського масиву. У 1973 році уряд Танзанії оголосив про створення національного парку на горі вище рівня зростання дерев (2700 м), а в 1977р. парк відкрили для туристів. В даний час парк розділений на сім зон, серед яких зона інтенсивних пішохідних маршрутів, пішохідні зони малої інтенсивності в гірській і рівнинній частинах, зона адміністрації, культурна зона і зона денного використання. Найосяжнішою є зона дикої природи. Загальна кількість службовців парку в 1995 році становило близько 150 чоловік. Основними проблемами парку є незаконне вирубування лісу на дрова, мисливство та збирання меду. Крім того, небезпеку становлять пожежі, які часто трапляються в південно- західній частині парку, найпопулярнішій серед туристів.

Національний парк Рувензорі - Маунтінс Рувензо́рі гірське пасмо у Східній Африці і Центральній Африці, на кордоні Уганди і Демократичної Республіки Конго. Можливо це саме той гірський хребет, який раніше називали «Місячні гори» і античними географами вказувався як витік Нілу. Гори Рувензори розташовані в західній частині Східно- Африканської рифтової системи. Гори утворилися близько трьох мільйонів років тому наприкінці пліоцену, в результаті підняття блоків кристалічних порід в тому числі: гнейсу, амфіболітових гранітів і кварциту. Вони знаходяться на флангах Рифту Альбертін, західної гілки Східно-Африканського рифту. На південь від хребта озеро Едвард і Джордж, на заході протікає річка Семлікі, що впадає в озеро Альберт, яке розташоване на північний схід від хребта. У парк входять центр і східна половина покритих заледенінням гір Рувензори, висота яких перевищує висоту Альп. Засніжені піки Рувензори підносяться над сухими приекваторіального долинами. Поряд з третьою по висоті вершиною Африки піку Маргеріта (5 109 м) на території парку розташовані четверта і п'ята за висотою вершини африканського континенту - гора Спікса і гора Бейкер. Снігові поля і льодовики з водоспадами роблять цей національний парк одним з найбільш красивих місць в Африці.

Національний парк Вірунга (ДР Конго) Парк розташований біля кордону з Угандою і має площу 7800 км². З боку Уганди місцевість, прилегла до гір Рувензорі. Основними охоронюваними мешканцями парку є гірські горили, що знаходяться на межі зникнення. Великий внесок у їх вивчення внесла Дайан Фоссі. Успішні дії зі збереження виду допомогли збільшити популяцію в період політичної стабільності в регіоні ( рр.). Проте новий виток військового конфлікту в районі парку наприкінці 2008 року привів до захоплення штабу парку та до висилки його доглядачів. Браконьєрство і вирубка лісу для виробництва вугілля знову поставили під питання майбутнє горил. На березі озера Едвард мешкають гіпопотами, їх популяція скоротилася на більш ніж 95% в 2006 р. Водні угіддя парку охороняються в рамках Рамсарської конвенції, сюди на зимівлю прилітають птахи з Сибіру. Колонії птахів включають бакланів, марабу та інші види. Браконьєрство і Ітурійський конфлікт завдали серйозної шкоди популяції диких тварин. Поточний стан (на 2009 рік) біорізноманіття парку оцінити складно.

Водоспад Вікторія Розташований на кордоні Замбії і Зімбабве. Ширина водоспаду приблизно 1800 м, висота 128 м. Водоспад надзвичайне видовище, являє собою вузьку ущелину, в яку падає вода. Шотландський дослідник Девід Лівінгстон відвідав водоспад у 1855 році і назвав його на честь своєї дочки Вікторії, хоча всі думали що він назвав його на часть королеви Вікторії. Це єдиний у світі водоспад заввишки понад 100 м і завширшки понад 1 км. Протягом сезону дощів через водоспад проходить понад 500 млн. літрів води за хвилину, через величезну силу падаючої води бризки підіймаються на сотні метрів в повітря. У 1958 р. під час повені в Замбезі відмічений рекордний рівень більше 770 млн. літрів за хвилину. Водоспад розташований на території двох невеликих парків «Гримлячий Дим» в Замбії та «Водоспад Вікторія» в Зімбабве. Національні парки характеризуються розмаїтою дикою природою, включаючи значні популяції слонів і жирафів. У річці в цьому місці живе велика популяція гіпопотамів. У національному парку «Гримлячий Дим» також проживають два білі носороги, які були завезені туди з Південної Африки.

Національний парк «Озеро Ньяса» Озеро заповнює розколину в земній корі на південному кінці Великої Рифтової долини, внаслідок чого воно видовжене в меридіональному напрямку і має 584 км завдовжки, його ширина міняється від 16 до 80 км. Поверхня озера лежить на висоті 472 м над рівнем моря, його площа дорівнює км², середня глибина 292 м, максимальна 706 м, тобто найглибші місця озера розташовані нижче рівня моря. Загальний об'єм озера км³. Глибини поступово зростають з півдня на північ, де стрімчасті схили гір, що оточують озеро, раптом уриваються просто в воду. Окрім риб, для озерної екосистеми характерна велика кількість крокодилів, а також орланів африканських, які полюють на рибу. Щороку трапляється масовий виліт озерних мух, личинки яких живуть на дні в мілководних частинах озера; хмари мух в ці дні затьмарюють сонце і закривають горизонт. Озеро Ньяса порівняно благополучне в екологічному відношенні, але серйозні проблеми передбачаються в найближчому майбутньому. Основною загрозою є надмірне рибальство,