Романтизм у літературі поступився місцем реалізму. У творчості письменників реалізм співіснував із романтизмом, якому були притаманні захоплення героїзмом минулого, поетизація сильних почуттів і людей козацької доби. Художній публіцистичні твори видатних діячів української культури містять глибокі роздуми про сучасне й майбутнє українського народу, відображають історичні подвиги минулого, оспівують визвольну боротьбу за державну незалежність. Перехід від романтизму до реалізму добре помітний у творах Марко Вовчка.

Народницько - просвітницьку ідеологію сповідував Степан Руданський. Добре знали в школах байки Леоніда Глібова. Вдало поєднав вплив західноєвропейської поезії з буковинським фольклором Юрій Федькович. Реалістично змалював історію українського села Іван Нечуй - Левицький. Найвидатніший соціальний роман своєї доби - « Хіба ревуть воли, як ясла повні » - написав Панас Мирний.

Неперевершеним надбанням української літератури стала творчість письменника Івана Франка. Майстерність стилю, злободенність проблем, багатство жанрів і багатоплановість тем, а також активна громадська позиція вирізняли І. Франка в історії української культури. Від романтизму й побутового реалізму письменник перейшов до реалістичних, психологічно насичених творів.

Поряд із реалістичним підходом до зображення дійсності поширювалися модерністські течії. Популярним стає жанр новели. Першим до модернізму в тогочасній українській літературі звернувся поет Микола Вороний, який у 1901 р. закликав повернутися до « справжньої запашної поезії », тематично й жанрово розширити літературні межі. Цю ідею підтримала група галицьких письменників « Молода муза », які висловили критичні зауваження щодо реалізму й пропагували орієнтуватися на тогочасні західноєвропейські тенденції розвитку літератури й мистецтва. У 1909 р. в Києві було засновано перший журнал українського модерну « Українська хата », що виходив до 1914 року.

Спробою своєрідного поєднання реалізму та модернізму стала « нова школа » української прози. Її прибічники органічно поєднували традиційний для української літератури опис народного життя й розповідь від першої особи з новими здобутками європейського модернізму символізмом та психоаналізом. Прикладом реалістичного підходу до зображення подій українського суспільства стала творчість Володимира Винниченка.

Пошук нових засобів був характерний для творчості Михайла Коцюбинського. У повісті « Fata morgana » письменник передав настрої й переживання українського села напередодні революції рр. Неповторну красу природи письменник відтворив у повісті « Тіні забутих предків ». Гострим питанням людських відносин він присвятив новели « Сміх », « Коні не винні » та інші.

Леся Україінка Яскравим талантом осяяна творчість Лесі Українки. Написані нею поезії порушували проблеми відносин поета і влади, становлення борця за інтереси народу тощо. Широкої популярності набули її збірки поезій « На крилах пісень », « Думи і мрії », поеми « Роберт Брюс » і « Давня казка », драма - феєрія « Лісова пісня ».