Підготувала Учениця 11 класу Черкаської ЗОШ І-ІІ ст. Колпакчі Яна Вчитель:Кочева Л.В.

План: Спадкові хвороби:загальне; Полідактилія; Синдром котячого лементу; Синдром Гурлера

Спадкові хвороби захворювання, обумовлені порушеннями в процесах збереження, передачі та реалізації генетичної інформації. З розвитком генетики людини, у тому числі й генетики медичної, встановлена спадкова природа багатьох захворювань і синдромів, що вважалися раніше хворобами з невстановленою етіологією. Етіоло́гія розділ медицини, який вивчає причини хвороб. Причини: В основі спадкових захворювань лежать мутації: генні, хромосомні та геномні. Відповідно до цього всі спадкові хвороби людини можна обєднати в 4 великі групи: 1.генні (зміни на рівні окремих нуклеотидів), 2.геномні (зміни кількості цілих хромосом), 3.хромосомні (внутрішньо- і міжхромосомні перебудови) і 4.мультифакторіальні (на розвиток хвороби впливають і гени, і фактори навколишнього середовища).

За локалізацією генів, які спричиняють розвиток, спадкові хвороби можна розділити на ядерні та мітохондріальні. Ядерні спадкові хвороби-спадкові хвороби,що стосуються ядерного спадкового матеріалу Мітохондріальні хвороби- спадкові хвороби,що зумовлені будь-яким порушенням в генах дихального ланцюга і супроводжується розвитком спадкової патології

Заголовок слайда Текст слайда Людина є носієм одного або декількох патологічних генів, але для того, щоб така наявність виявилася хворобою, необхідний ряд умов. Для моногенних аутосомно- рецесивних захворювань такою умовою є зустріч із іншим носієм мутації в тому ж генні і в 25% випадків у такої подружньої пари народиться хвора дитина. Спадкові захворювання викликаються пошкодженням структури і функції генетичного апарату клітини, але не всі з цих пошкоджень успадковуються. Також слід розрізняти спадкові захворювання від уроджених, які з'являються ще в процесі ембріогенезу. Ембріогенез також Зародковий розвиток, Ембріональний розвиток, розвиток організму, що відбувається в оболонках яйцеклітини поза материнським організмом або усередині нього.

Заголовок слайда Текст слайда Полідактилія (лат. polydacty lia) вроджена аномалія, що характеризується наявністю «зайвих» пальців на руці чи на ступні. Як правило, шостий палець на ступні підлягає хірургічному видаленнюлат. Полідактилія

Заголовок слайда Текст слайда Полідактилія не становить загрозу для життя, проте, аномалія може порушувати функції кінцівок і переставляє собою серйозну психологічну проблему. Крім того, полідактилія може обмежити фізичний розвиток, стати причиною необхідності носити ортопедичне взуття, а в дорослому житті - накласти обмеження на вибір професії. Існує кілька типів полидактилии. Класифікація типів аномалії здійснюється за кількома ознаками: Преаксиальную (радіальну). У цьому випадку спостерігається дублювання сегментів великого пальця. Центральну. При цій формі спостерігається аномалії 2-4 пальців. Постаксиальную (ульнарную). При цьому відбувається дупликация мізинця. Класифікація за типом подвоєння: I тип. Додатковий палець представляє собою рудимент, що складається з шкіри і м'яких тканин. II тип. Додатковий палець утворюється в результаті роздвоєння основного. III тип. Додатковий палець є повноцінним, він має нормальну форму і розміри.

Синдром котячого крику (лементу) Синдром котячого крику - рідкісне генетичне захворювання, що пов'язане з відсутністю частини 5 хромосоми. Уражені цим захворюванням діти (переважно, але не можна сказати, що усі діти) мають плач, який схожий на котячий крик, саме тому цей синдром отримав назву, що дослівно озаначає «плач кішки або крик кота». Вперше хворобу описав Жером Лежен у 1963 році.Частота виникнення синдрому 1 дитина на народжених, зустрічається у всіх етнічних груп та частіше нею хворіють жінки.

Як вже було зазначено, синдром одержав свою назву через характерний плач дітей. Це явище відбувається через проблеми з гортанню і нервовою системою. Близько 1/3 дітей втрачають цю особливу характерну рису до 2 років. Іншими симптомами, які вказують на захворювання синдромом котячого крику є: проблеми з харчуванням через труднощі при ковтанні і смоктанні; низька вага при народженні та низькі темпи розвитку (в першу чергу фізичного); суттєва затримка розвитку когнітивних, мовленнєвих функцій та функцій руху; поведінкові проблеми, такі як гіперактивність, агресія, істерики і одноманітні рухи, які постійно повторюються; нетипові риси обличчя, які можуть з часом зникнути або посилитися; надмірне, неконтрольоване слиновиділення; Діагноз ставлять на підставі характерного дитячого крику і інших характерних для цього захворювання симптомів. Генетична консультація і генетичне тестування можуть бути запропоновані для сімей із хворими особами, які мають цей синдром. Серцеві вади часто вимагають хірургічної корекції, тому часто необхідна консультація дитячого кардіохірурга та спеціальна діагностика (ехо-кардіографія).За даними досліджень проведених у 2012 році хворобу котячого крику мають 0,08% людей у Європі.

Синдром Гурлера Дана патологія відома також під назвою «гаргоилизм» і зумовлене порушенням обміну мукополісахаридів і ліпідів. Пацієнтами часто є діти. Вони низькорослі, мають крутим чолом, збільшеним черепом, впалым коренем носа, великою мовою, товстими губами, особливим виразом обличчя, обмеженням рухливості, короткою шиєю і рядом інших зовнішніх ознак. Кисть хворого віддалено нагадує тризуб. Живіт і сідниці виражені.

В органах спостерігаються наступні зміни: гепатоспленомегалія; дифузне помутніння рогівки; пупкові грижі; глухота; гіпертрихоз. Крім цього, простежуються: хрипкий голос; слабоумство; карієс зубів; тверді і сухі волосся; проблеми з нігтями.

palcev/ palcev/ mitohondrialni-regulyatori-apoptozu-ta-vizhivannya-klitin mitohondrialni-regulyatori-apoptozu-ta-vizhivannya-klitin Використані матеріали: