ПАРАЗИТИЧНІ ЧЕРВИ – ГЕЛЬМІНТИ

Серед безхребетних тварин є чимало видів, які ведуть паразитичний спосіб життя. Як ви пригадуєте, паразитами називають організми, що тривалий час використовують істот інших видів як місце оселення та джерело живлення. Паразитичні червоподібні істоти мають назву гельмінти. Багато паразитичних видів є серед представників плоских червів та нематод (або круглих червів). Різні види плоских червів паразитують лише в людини та тварин, а нематоди - ще й у рослин.

– захворювання, що викликаються паразитичними червами ГЕЛЬМІНТОЗИ - (по-простому глисти, від давньогрецького λμινθος паразитичний черв) – загальна назва паразитичних черв'яків, що мешкають в порожнинах тіла (наприклад, в кишечнику) або тканинах людини і тварин ГЕЛЬМІНТИ Фіна - міхур - стадія паразитичних червів

до гельмінтів відносять цестоди (клас стьожкові, тип Плоскі черви) нематоди або (тип Круглі черви) трематоди (клас сисуни, тип Плоскі черви)

5 Плоска форма тіла для зручного розташування в тілі хазяїна. Наявність присосків, шипів, гаків для кріплення. Розвиток зі зміною хазяїв (проміжний і остаточний). Щільна кутикула; Спрощення будови тіла(слабо розвинена нервова система, відсутні органи чуття і травна система у стьожаків). Добре розвинена статева система, висока плодючість. Стійкі антиферментні властивості.

6 Близько 270 видів гельмінтів паразитують в організмі людини, шкодять здоровю,можуть спричинити важку інвалідність і навіть стати причиною смерті. В В В Україні їх зустрічається від 18 до 28 видів.

7 Паразитичні черви: 1.Плоскі (сисуни, стьожкові, ехінокок) 2.Круглі (гострики,аскариди,трихінели) 3.Кільчасті ( пявки)

8 Котячий сисун Ціп'як свинячий Ехінокок

Належать приблизно 25 тис. видів тварин Розміри від мм до 10 м Притаманна білатеральна симетрія тіла Є паразити і вільні хижаки(мешкають у морях і прісних водоймах) Форма тіла срічкоподібна чи листкоподібна Мають 3 зародкові листки Покриви – шкірно-мязовий мішок Відсутня порожнина тіла(простір заповнений паренхімою) Травна система замкнена(ротовий отвір слугує ще для виведення неперетравлених рештків) Мають два присоски (ротовий і черевний) Дихають всією поверхнею тіла Розмноження-гермафродити. Цикли розвитку складні з однією чи кількома личинковими стадіями та зміною кількох хазяїв. Трапляється вегетативне розмноження.

Тіло плоских червів має форму листка або стрічки. Звідси й походить їхня назва. Найбільша кількість видів паразитичних плоских червів належить до сисунів і стьожкових червів. Сисуни мешкають у різноманітних внутрішніх ор­ ганах (печінці, кишечнику, легенях, кровоносних судинах тощо) людини і різних видів тварин. Вони мають два присоски - ротовий і черевний, якими прикріплюються до тканин хазяїна.

В Україні, зокрема в басейнах річок Дніпро, Сейм, Південний Буг, поширений котячий сисун. Його розвиток відбувається за участі двох проміжних хазяїв: прісноводного молюска бітинії та різних видів коро­ пових риб. Проміжні хазяї - організми, у тілі яких паразит розвивається і часто розмножується нестатевим шляхом. Покинувши тіло молюска, личинки котячого сисуна потрапляють в організм другого проміжного хазяїна - риби. Остаточний хазяїн (людина або рибоїдна тварина) заражається котячим сисуном, споживши сиру або недостатньо просолену чи просмажену рибу з личинками паразита. Остаточні хазяї організми, у тілі яких паразит розмножується статевим шляхом.

Цикл розвитку котячого сисуна

Яйце – личинка –прісноводний молюск бітинія (розвивається нестатеве покоління – партогенез) – личинки плавають у воді деякий час, доки через покриви тіла не потрапляють до другого проміжного хазяїна – риби – остаточний хазяїн (собаки, коти, людина) - цикл розвитку котячого сисуна

Для печінкового сисуна хребетні тварини також слугують остаточними хазяями. У мілких водоймах з яйця паразита виходить вкрита війками личинка. Вона потрапляє в організм проміжного хазяїна - прісноводного молюска малого ставковика. Личинки сисуна наступного покоління з мязовим хвостом залишають тіло молюска. Вони певний час плавають, потім вкриваються щільною оболонкою та осідають на прибережній рослинності. Остаточний хазяїн заражується при споживанні рослин або сирої води з личинками паразита. Тож у жодному разі не можна пити некипяченої води, особливо зі стоячих водойм!

Життєвий цикл печінкового сисуна

Цикл розвитку печінкового сисуна Яйця з екскрементами потрапляють у воду – виходить личинка вкрита війками – прісноводний молюск малий ставковик, де розвивається нестатеве покоління – личинки з мязовим хвостом деякий час плаває у воді, потім вкривається щільною оболонкою утворюється – циста – осідають на прибережній рослині – остаточний хазяїн(людині і хребетні тварини) заражається поїдаючи траву або пючи воду. Паразити живляться тканинами хазяїна Паразит перебуває у печінці від 10 місяців до 5 років і більше.

Стьожкові черви паразитують у кишечнику людини та різних видів хребетних тварин. Вони мають вузьке стрічкоподібне тіло, завдовжки від кількох міліметрів до ЗО м. На передньому кінці їхнього тіла розташована головка з органами прикріплення: присосками, хоботком з гачками тощо. За головкою розташована непочленована шийка, а за нею - тіло, поділене на окремі членики. Паразит росте протягом усього життя, тому в ділянці шийки постійно утворюються нові членики, їхня кількість у різних видів може коливатися від 3-4 до декількох тисяч. Заповнені яйцями дозрілі членики відриваються від заднього кінця тіла черва та виводяться назовні. Стьожкові черви не мають кишечнику. Поживні речовини з порож­ нини кишечнику хазяїна вони вбирають через покриви. В Україні найпоширеніші бичачий та свинячий ціпяки, ехінокок, стьожак широкий. Проміжний хазяїн для бичачого ціпяка - це велика рогата худоба, а для свинячого - свині. Але для обох видів ціпяків остаточним хазяїном є людина.

Заповнені яйцями дозрілі членики ціпяків виводяться назовні через кишечник людини. Для подальшого розвитку яйця паразитів повинні потрапити з їжею у кишечник проміжного хазяїна( свині, велика рогата худоба). Там з яєць виходять маленькі личинки, які з током крові потрапляють до скелетних мязів чи різних внутрішніх органів (серця, легенів, печінки тощо). Личинки ростуть і перетворюються на фіну. Ця личинкова стадія має вигляд невеликого (розміром з горошину) міхурця, заповненого рідиною. Усередину міхурця вивернута зачаткова головка паразита. Остаточний хазяїн - людина - заражається, споживаючи недостатньо термічно оброблене мясо проміжного хазяїна, яке містить фіни. Потрапивши у кишечник людини, оболонка фіни руйнується, головка паразита вивертається та прикріплюється до стінки кишечника. Після цього починається утворення члеників і ріст паразита.

Клас стьожкові черви. 19 Стьожак широкий Бичачий ціпяк Свинячий ціпяк Ехінокок

Цикл розвитку свинячого (озброєного) ціп'яка 22

Небезпечним паразитом людини є також ехінокок. Проміжними хазяями для нього слугують людина та різні види рослиноїдних свійських тварин (велика рогата худоба, вівці, кози, свині тощо). Остаточні хазяї - це хижі тварини (собаки, вовки, лисиці), які заражуються ехінококом, поїдаючи мясо інших тварин з фінами. Людина найчастіше заражується ехінококом під час необережного поводження із собаками. На шерсті тварин можуть міститися мікроскопічні яйця паразита. З брудними руками через рот вони потрапляють до кишечнику людини. Личинка виходить з яйця і з кровю потрапляє до різних органів (насамперед до печінки або легенів). На відміну від бичачого та свинячого ціпяків, фіни ехінокока здатні до необмеженого росту. Вилікувати хвору людину можна тільки видаливши фіну хірургічним шляхом. Запамятайте! Обовязково мийте руки після спілкування з домашніми тваринами! Тварини - не іграшки, тому не слід брати їх із собою в ліжко.

Схема розвитку бичачого і свинячого ціпяка Заповнені яйцями дозрілі членики з кишечника хазяїна виводяться назовні – проміжний хазяїн ( велика рогата худоба, свині) – личинка ( за допомогою гачків прикріпляється у кровоносні судини) – з кровю потрапляє до скелетних мязів чи внутрішніх органів – фіна( в середині зачаткова головка паразита) - остаточний хазяїн (людина)

Нематоди (Круглі черви)

Серед нематод - паразитів людини в Україні поширені аскарида людська, гострик і трихінела. Самки аскарид надзвичайно плодючі: кожна із них здатна виділяти щодоби в просвіт кишечнику хазяїна до 270 тис. яєць. Людина заражається, коли з немитими овочами, фруктами, си­ рою водою, брудними руками до кишечнику потрапляють яйця аскарид. У шлунку з яєць виходять личинки аскариди. Спочатку вони проникають у кровоносні судини стінок кишечнику, а далі - з током крові через печінку та серце потрапляють у легені. Через деякий час вони руйнують стінки легеневих пухирців і по повітроносних шляхах через глотку потрапляють знову до кишечнику людини, де й стають статевозрілими. Запамятайте! Щоб запобігти зараженню аскаридами, не слід вживати в їжу немиті овочі, фрукти, пити сиру воду. Також потрібно завжди мити руки перед їжею!

Загальна характеристика нематод Відомо понад 30 тис. видів. В Україні -16 тис. Мешкають у грунті, водоймах, багато паразитів. Розміри від мікрометрів до 8 метрів. Тіло тонке, циліндричне, витягнуте в довжину, загострене на кінцях. Покриви- шкірно-мязовий мішок Мають первинну порожнину тіла заповнену рідиною Уперше з*являється наскрізна травна система Кровоносна і дихальна система відсутні Характерна линька. Дорослі не ростуть, тому не линяють. Статева система- Здебільшого роздільностатеві, запліднення внутрішнє Нематоди – паразити рослин

Цикл розвитку аскариди Мешкають у кишечнику і живляться їх вмістом. У шлунку з яєць виходять личинки, які проникає у кровоносні судини стінок кишечника, потім із кровю через печінку та серце потрапляють у легені. Через деякий час руйнуються стінки легеневих пухирців і по повітряних шляхах через глотку знов потрапляють до кишечника людини, де стають статевозрілими. Самки за добу виділяють у просвіт кишечника до 270 тис. яєць

ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ГОСТРИКА яйця потрапляють в організм людини личинки виводяться у тонкій кишкі самка відкладає яйця на шкірі анальних складок яйця стають зрілими протягом 4-6 годин дорослі особини невеликий (до 1 см) мешканець тонкого та товстого кишечника; відкладає яйця, виходячи з прямої кишки, на складки шкіри, постільну білизну, що супроводжується сильним свербінням; потрапляють в організм з пилом, через брудні руки, білизну, посуд, іграшки

Трихінела поширена переважно в місцевостях з розвиненим свинарством. Людина заражається, споживши недостатньо проварене чи просмажене мясо свині, заражене личинками трихінели. Запамятайте! Щоб запобігти зараженню трихінелою, слід дотримуватися певних правил. Мясо, призначене для їжі, має пройти дослідження санітарними службами на наявність личинок паразита. Тому купуйте його лише в призначених для цього місцях: на ринках, у магазинах. Мясо також потрібно достатньо проварити чи просмажити.

36

ПРОФІЛАКТИКА ГЕЛЬМІНТОЗІВ не пийте сирої води з природних джерел та у незнайомій місцевості; не їжте немиті овочі та фрукти; вживайте їжу, що пройшла правильну кулінарну обробку, не їжте у транспорті та на вулиці; захищайтеся від кліщів, комарів та інших кровосисних комах, користуйтеся спеціальними засобами захисту від них; ведіть боротьбу з мухами і тарганами; не обіймайте й не цілуйте собак, котів, інших домашніх тварин; потурбуйтеся про здоров'я ваших домашніх улюбленців, проводьте їм курси дегельмінтизації; виконуйте правила особистої гігієни, не гризіть нігті, мийте руки; перед поїздкою у деякі країни слід робити щеплення від тифу, чуми, тропічної лихоманки, енцефаліту та інших інфекцій;

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!!