ПАТОФІЗІОЛОГІЯ БІЛКОВОГО ОБМІНУ Лектор – Досенко Віктор Євгенович, д.м.н., професор кафедри патофізіології НМУ ім. О.О.Богомольця, провідний науковий співробітник відділу загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіолоії ім. О.О.Богомольця НАН України

- білкове голодування - дефіцит травних ферментів - порушення активації ферментів ВСМОКТУВАННЯ Порушення білкового обміну СИНТЕЗ КІНЦЕВІ ЕТАПИ ОБМІНУ АМІНОКИСЛОТ ДЕГРАДАЦІЯ ПЕРЕТРАВЛЮВАННЯ - ураження кишкового епітелію - дефіцит пермеаз із порушення транспотрту моноаміно-монокарбонових (аланін, валін), двохосновних (аргінін, лізин), дікарбонових (аспарагін, глютамін) амінокислот - порушення трансамінування, дезамінування, декарбоксилювання - порушення утворення і виділення сечовини та інших азотистих продуктів обміну - дефекти генетичного коду - порушення трансляції - протеасомний протеоліз - лізосомний протеоліз, аутофагія - трипептидилпептидаза ІІ

К.М.Веремєєнко

ДЕГРАДАЦІЯ (ПРОТЕОЛІЗ) БІЛКІВ ОБМЕЖЕНИЙ НЕОБМЕЖЕНИЙ ПОЗА- КЛІТИННИЙ ВНУТРІШНЬО- КЛІТИННИЙ ОБМЕЖЕНИЙ НЕОБМЕЖЕНИЙ - активація внутрішньоклітинних проферментів системи апоптозу, ПОМК та ін. - активація проферментів системи травлення, зсідання крові, -комплементу та ін. - перетравлення білків у системі травлення - протеасомний протеоліз - лізосомний протеоліз

1977 р. - нелізосомний шлях руйнування внутрішньоклітинних білків 80-роки – виділення ПРОТЕА-СОМИ Альфред Гольдберг

ВИДИ ПРОТЕАСОМ ІМУНОПРОТЕАСОМА КОНСТИТУЦІЙНА ТИМОПРОТЕАСОМА

Білок-мішень Убіквитин E1 ПРОТЕАСОМА 20S cубодиниця -кільце 19S cубодиниця УБІКВИТИН-ЗАЛЕЖНИЙ ПРОТЕАСОМНИЙ ПРОТЕОЛІЗ

Арон ЧехановерАврам ГершкоІрвін Роуз За відкриття убіквітин-залежного механізму руйнування білків The Nobel Prize in Chemistry 2004

Роль протеасомного протеолізу в організмі Протеоліз зношених, модифікованих, окиснених білків Регуляція поділу та диференціації клітин Регуляція транскрипції та трансляції Регуляція аутофагії Регуляція апоптозу Імунна відповідь, презентація антигенів Деградація білків з коротким терміном напівжиття

Презентація антигенів внутрішньоклітинного паразита

NO (монооксид азоту) та його роль у запаленні

МАШИНЕРІЯ КЛІТИННОГО ЦИКЛУ

РЕЦЕПЦІЯ ІНСУЛІНУ та внутрішньоклітинні механізми реалізації ефектів інсуліну

Peroxisome Proliferator-Activated Receptor

Ендоплазматичний ретикулум та протеасомний протеоліз

Молекулярні шаперони (chaperones), або білки теплового шоку (HSP)

Endoplasmic reticulum to nucleus signaling

Стрес ендоплазматичного ретикулуму та відповідь на анфолдингові протеїни (UPR)

АУТОФАГІЯ - [греч. auto и phagos – самопоїдання] – біологічно запрограмований шлях деградації білків та цілих органел за участі лізосомного апарату, механізм, що запезпечує клітину поживними речовинами в разі переходу на ендогенне харчування

Молекулярні механізми аутофагії

АУТОФАГІЧНА КЛІТИННА СМЕРТЬ

DIFFERENT TYPES OF CELL DEATH IN CULTURE OF NEONATAL CARDIOMYOCYTES Visualization of living, necrotic and apoptotic cells with use of Hoechst Visualization of autophagic cells with use of monodansylcadaverine

Білкові дистрофії або диспротеїнози ПАРЕНХИМАТОЗНІ Зерниста – накопичення білків на ранніх стадіях ушкодження клітини Гіаліново-крапельна – порушення деградації білків цитоскелету на ранніх стадіях ушкодження клітини Гідропічна – накопичення білків на при тривалому ушкодженні клітини Рогова – накопичення в клітинах шкіри нерозщепленого кератину СТРОМАЛЬНО-СУДИННІ Мукоїдне набухання Фібриноїдне набухання Гіаліноз Амілоїдоз

АМІЛОЇДОЗ

Роль порушення протеасомного протеолізу в патогенезі амілоїдозу

Роль аутофагії в патогенезі хвороби Альцгеймера