Поняття атом, як і саме слово, має давньогрецьке походження, хоча істинність гіпотези про існування атомів знайшла своє підтвердження лише в 20 столітті. Основною ідеєю, яка стояла за даним поняттям протягом всіх сторіч, було уявлення про світ як про набір величезної кількості неподільних елементів, які є дуже простими за своєю структурою і існують від початку часів.

Перші проповідники атомістичного вчення Першим почав проповідувати атомістичне вчення в 5 столітті до нашої ери філософ Левкіпп. Потім естафету підхопив його учень Демокріт. Збереглися лише окремі фрагменти їх робіт, з яких стає зрозумілим, що вони виходили з невеликої кількості досить абстрактних фізичних гіпотез: «Солодкість і гіркота, спека і холод смисл визначення, насправді ж [тільки] атоми і пустота».

За Демокрітом, вся природа складається з атомів, найдрібніших часток речовини, які спочивають чи рухаються в абсолютно пустому просторі. Всі атоми мають просту форму, а атоми одного сорту є тотожними; різноманіття природи відображає різноманіття форм атомів і різноманіття способів, в які атоми можуть зчіплюватись між собою. І Демокріт, і Левкіп вважали, що атоми, почавши рухатись, продовжують рухатись за законами природи.

Демокріт (біля рр. до н.е.) Левкіпп (прибл pp. до н. е.)

Через покоління після Демокріта, Платон запропонував своє рішення цієї проблеми: «найдрібніші частки належать не царству матерії, а царству геометрії; вони являють собою різні тілесні геометричні фігури, обмежені плоскими трикутниками». Плато́н (427 до н. е або 348 до н. е.)

Через тисячу років абстрактні міркування давніх греків проникли в Індію і були сприйняті деякими школами індійської філософії. Але тоді як західна філософія вважала, що атомістична теорія повинна стати конкретною і об'єктивною основою теорії матеріального світу, індійська філософія завжди сприймала матеріальний світ як ілюзію. Коли атомізм з'явився в Індії, то він прийняв форму теорії, за якою реальність у світі має процес, а не субстанція, і що ми присутні в світі як ланки процесу, а не як згустки речовини.

Римський поет Лукрецій ( роки до н. е.) був одним з небагатьох римлян, які проявляли інтерес до чистої науки. В своїй поемі про природу речей (De rerum natura) він детально вибудував факти, які свідчать на користь атомістичної теорії. Наприклад, вітер, який дує з великою силою, хоча ніхто не може його бачити, напевне складається з часток, замалих щоб їх розгледіти. Ми можемо відчувати речі на відстані по запаху, звуку і теплу, які поширюються, залишаючись невидимими.

Лукрецій або Тіт Лукрецій Кар (бл до н. е.) Але вчення Лукреція були засуджені церквою, оскільки він дав досить матеріалістичну їх інтерпретацію: наприклад, уявлення про те, що Бог, запустивши один раз атомний механізм, більш не втручається в його роботу, чи те, що душа помирає разом з тілом.

Перші теорії про будову атома Одна з перших теорій про будову атома, яка має вже сучасні обриси, була описана Галілеєм ( ). За його теорією речовина складається з часток, які не перебувають в стані спокою, а під впливом тепла рухаються у всі сторони; тепло є нічим іншим як рухом часток. Структура часток є складною, і якщо позбавити будь-яку частку її матеріальної оболонки, то зсередини бризне світло.

Галіле́о Галіле́й (15 лютого січня 1642) - видатний італійський мислитель епохи Відродження, засновник класичної механіки, фізик, астроном, математик, один із засновників сучасного експериментально-теоретичного природознавства, поет і літературний критик. Галілей був першим, хто, хоча і в фантастичній формі, представив будову атома.

В 19 столітті Джон Дальтон одержав свідчення існування атомів, але припускав, що вони неподільні. Ернест Резерфорд показав експериментально, що атом складається з ядра, оточеного негативно зарядженими частками електронами.

Джон Дальто́н (6 вересня червня 1844) - англійський хімік і фізик, відомий теорією корпускулярної будови матерії. Ерне́ст Ре́зерфорд (30 серпня жовтня 1937) британський фізик, лауреат Нобелівської премії з хімії (1908)