Віртуальний музей Гордість Донбасу. Люди Земляк-письменник Василь Гайворонський

Доньці письменника Антоніні Василівні на память про батька…

По-різному склалася доля тих синів і дочок нашого народу, які з різних причин покинули рідну землю. Нелегкою була вона й у талановитого письменника Василя Гайворонського, відомого в діаспорі під прізвищем Гайдарівський

Народився В. Гайворонський 1 грудня 1906 року в м. Костянтинівка Донецької області

Батько його – Андрій Гайворонський - походив із села Ямполя з- над берега річки Сіверський Донець, а мати – Параска – з дому Ілляшенків, із Сумщини, де її батько працював лісничим.

У 1913 році почав навчатися в заводській школі, 1917 року закінчив її

1922 рік – пішов працювати на Костянтинівський скляний завод. Навчався в гуртку самоосвіти при міській бібліотеці, яким керував Фелікс Ковалевський. Друкує перші оповідання в газеті Молодий шахтар, Кочегарка та журналі Забой.

1924 рік – утворилась Спілка письменників Забой, до якої прийняли й В.Гайворонського.

1926 рік – став студентом літературного відділу Московського вищого мистецько-технічного інституту ( на фото – зліва )

1927 рік – познайомився з бібліотекарем Забою Пекарською Марією Йосипівною.

28 серпня 1928 року Василь Андрійович і Марія Йосипівна одружились

Василь Андрійович та Марія Йосипівна на зорі подружнього життя

Свідоцтво про одруження, видане повторно Марії Йосипівні в червні 1950 року

У 1929 році письменник залишив інститут з третього курсу,… повернувся до Костянтинівки, знову почав працювати на скляному заводі. ( з автобіографії) У цьому ж році народилась донька Валерія, а 1931 року – син Мирослав.

1929 – 1933 роки – працював заступником головного редактора журналу Забой Григорія Баглюка. Надрукував повість Розминовка, яка вийшла 1933 року в Харкові окремою книгою під назвою Пугачовська рудня.

Кінець 1933 року – В. Гайворонський був заарештований, після увязнення в Артемівській тюрмі висланий за межі України. Утік і жив, переховуючись, на Кавказі. Мені після вязниці довелось їздити, змінювати міста й республіки, щоб знову не опинитись у державних лабетах. У Ставрополі, на північному Кавказі, я ходив із скринею по вулицях, як скляр, вставляв шиби, на Каспійському морі два роки ловив рибу для Дагестанського рибтресту, у Словянську працював вантажником. ( з автобіографії )

Початок 40-х рр. – повернувся до Костянтинівки, поселився на в. Віролюбівській (зараз Носулі), працював робітником на скляному заводі. Цей будинок по в. Носулі,39 зведений В. Гайворонським

Трудова книжка В. Гайворонського ( 1938 – 1941 роки)

Записи в трудовій книжці свідчать, що письменник з16 грудня 1938 року по 3 лютого 1939 року працював на Словянському толевому заводі, а з 13 березня 1939 року по 20 жовтня 1941 року – на Костянтинівському скляному заводі

Профспілковий квиток В. Гайворонського, виданий 8 січня 1941 року. Внески сплачені з вересня 1940 року по серпень 1941 року

Перепустка В. Гайворонського на завод скляних виробів, де він працював розмітником у 1940 – 1941 роках

Світлина В. Гайворонського з перепустки

1941 рік – Гайворонського мобілізують у армію. У грудні повернувся додому. Вересень 1942 року - народилась дочка Антоніна – 1943 роки – працював у редакції міської газети Відбудова, яка видавалась у Костянтинівці.

1944 рік – переїхав до Львова, згодом – емігрував у Західну Європу. Друкує оповідання в Львівських вістях, Краківських вістях, у деяких берлінських газетах. В одному німецькому селі Південної Баварії, під Альпами, змінив прізвище на Гайдарівський, щоб уникнути конфлікту з репатріаційною комісією.

1946 рік – видає збірку оповідань і новел Ще одне кохання рік – емігрував до США рік – видає збірку А світ такий гарний, повість Заячий пастух.

1967 рік – 16 травня пише листа до П.В.Одарченка, проживає з дружиною Софією Пилипенко у Філадельфії. 13 листопада 1972 року – В.Гайворонський (Гайдарівський) покінчив життя самогубством рік – у штаті Колорадо (США) надрукована повість Циркачка рік – завдяки праці вдови Софії вийшла повість Спокута.

Фото В.А.Гайворонського із збірки Циркачка ( вид-во Украпрес, 1986 р.)

Фото з родинних архівів

Марія Йосипівна до останніх днів життя чекала чоловіка…

Могила В.Гайворонського

У повісті В.Гайворонського Заячий пастух є рядки, які найбільш повно передають трагедію його душі й залишаються актуальними для тих, хто бездумно покидає рідну землю в пошуках кращої долі: А як трапиться комусь залишити свою Батьківщину, то сумуватиме за нею, поки житиме, і сум укоротить такому життя

На далекому американському континенті покоїться прах нашого земляка-донбасівця Василя Гайворонського. Скупі біографічні відомості про нього та деякі твори письменника потроху повертаються на його Батьківщину.

Література: 1.Біляїв в. Шукач гарного світу (В.Гайдарівський) // На неокраянім крилі…. – Донецьк: Східний видавничий дім, Гайдарівський В. Автор про себе ( післямова до збірки Циркачка) – Філадельфія, Оліфіренко В. Уроки правди і добра. – Донецьк: Донбас, Скворцова Т. Невтомний шукач гарного світу ( Про В. Гайворонського) // Бахмутський шлях. –

Автор електронної версії учениця 10 класу Костянтинівської гімназії Чуприна Вікторія