Тарифи на електроенергію. Тариф – різновид ціни, (диференційована ціна) - сума собівартості й прибутку. Принципи формування тарифів. Забезпечення відшкодування витрат на виробництво, передачу й розподіл енергії. Гарантоване одержання прибутку, достатнього для розрахунку з бюджетом і наступним розвитком енергетики. Простота розуміння тарифів і простота розрахунків за ними. Стимулювання енергозбереження. Створення економічних стимулів для споживачів, що регулюють сприятливе для енергосистеми споживання електроенергії. Зацікавленість енергосистем у зниженні собівартості електроенергії. Стимулювання енергоємних споживачів до їхнього розташування в районах з мінімальними витратами на виробництво електроенергії. Урахування віддаленості й витрат на передачу енергії.

И пост И =И змін +И пост И T уст,,Эпотр Измін Повні витрати в енергосистемі

Класифікація тарифів. Існує декілька класифікацій тарифів. Залежно від числа величин, за якими провадиться розрахунок, розрізняють одно-, двох-, багатоставочні тарифи. В залежності від диференціації умов використання розрізняють: без диференціації; диференційовані тарифи (ступінчастий, багатозонні).

Функцій цін: зіставлення собівартості і ціни (SЦ) для визначення рентабельності (прибутковості) або збитковості діяльності підприємства; обліку: через обчислення обсягів ресурсів і продукції у грошовому вимірі (через ціни) можна вести облік обсягів витрат різних ресурсів і продукції ; регулювання попиту і пропозиції Q Пропозиція Попит Перевиробництво Дефіцит Ц стимулююча функція – ціни не повинні бути занадто низькими, щоб стимулювати раціональне використання ресурсів

Основні концепції побудови тарифів В економічно розвинутих країнах існують 3 основні концепції побудови тарифів на електроенергію: 1. Тарифи, засновані на визначенні середніх повних витрат енергосистеми за весь строк її експлуатації. При використанні цієї концепції тариф визначається виходячи з того, що повний дохід від реалізації енергії повинен бути достатнім для покриття всіх поточних витрат енергопостачальної компанії за весь період її діяльності й для одержання деякого прибутку. И пост И И, Q реал T уст,, Эпотр Ипер Виходячи з цих міркувань визначають середньорічну величину витрат енергосистеми, що включає амортизаційні відрахування, витрати на експлуатацію станції й мереж, витрати на паливо, виплату відсотків на вкладений капітал і т. п. QрQр

2. Концепція, заснована на визначенні так званих короткострокових граничних витрат (SRMC). Граничні короткострокові витрати являють собою додаткові витрати енергосистеми, які необхідно понести в межах існуючих потужностей електростанцій і пропускної здатності електромереж, для покриття короткочасного одиничного приросту потреби в електроенергії. SRMC = З/ W З додаткові витрати; W приріст попиту на електроенергію. Під граничними витратами на енергію розуміють прирістні витрати, пов'язані з виробітком додаткової 1кВт години електроенергії (понад ту, що виробляється на даний момент) на самому неекономічному енергоблоці. В основу розрахунку граничних витрат на енергію закладають графіки електричного навантаження для характерного року або характерної доби. При цьому графік навантаження будується упорядкованим.

При використанні даної концепції тарифи на енергію можуть встановлюватися диференційованими за часом. Такі тарифи добре відображають витрати енергосистеми на виробіток, передачу, розподіл електроенергії, крім того вони добре балансують попит та пропозицію на електроенергію. Основною проблемою встановлення таких тарифів є прогнозування коливання попиту на енергію. Тому найчастіше тарифи, побудовані на короткострокових граничних витратах, не цілком відповідають реальним витратам енергосистеми, крім того, такі тарифи нестабільні в часі. Починаючи з 60-х років тарифи на електроенергію, побудовані за цією концепцією, застосовуються у Великобританії, США, а починаючи із середини 80-х років у цих же країнах з'явилися так звані тарифи реального часу (гнучкі), які змінюються щогодини. 2. Концепція, заснована на визначенні так званих короткострокових граничних витрат (SRMC).

Така концепція заснована на визначенні всіх витрат енергосистеми на тривалу перспективу, пов'язаних з необхідністю забезпечення систематичного приросту попиту на електроенергію: витрат на спорудження додаткових потужностей, що генерують, і ЛЕП, необхідних для покриття зростаючого попиту на електроенергію. Тарифи, побудовані на цій концепції, використають, починаючи з 60-х років, у Франції й Швейцарії. Позитивом таких тарифів є їхня стабільність у часі. Їх доцільно застосовувати якщо буде потреба покриття дефіциту потужності, пропускної здатності в енергосистемі. 3. Концепція побудови тарифів на основі визначення довгострокових граничних витрат (LRMC).

В В Σ, Q реал T вст,,W спож В ПОСТ Взм W сп S, Ц Qреал = Р ПР а або S ПР а ; Р ПР, S ПР встановлена або приєднана потужність споживача (кВт, кВА); а тариф (вартість) 1 кВт (або кВА) приєднаного навантаження, грн/кВт, грн/кВА Цее = Р ПР а / Wcпож Такий тариф стимулює тільки збільшення попиту на енергію. Це корисно для енергосистеми з надлишковою потужністю. Позитивами такого тарифу є його простота і непотреба у приладах обліку. 1)одноставковий тариф по приєднаному навантаженню.

И В, Q реал T вст Wсп WсWс S, ЦS, Ц Qреал = Wспож b Wспож - споживання електроенергії за проміжок часу (кВт год / одиниця часу); b ціна одиниці енергії (грн./кВт год) Цее = Wсп ×b / Wсп = b 2) одноставковий тариф на електроенергію або прямий за лічильником

3) Регресивний одноставковий тариф або ступінчастий тариф за лічильником. Т вст S, Ц Ступінчастий тариф може бути встановлений і зворотним по відношенню до даного, тобто (b1 b2 b3). У цьому випадку стимулюється енергозбереження. В В, Q реал T вст, Wсп b1b1 b2b2 b3b3 b1 b2 b3 Qреал = Wспож b Wспож - споживання електроенергії за проміжок часу (кВт год / одиниця часу); b ціна одиниці енергії (грн./кВт год) в залежності від Wспож.

3) Регресивний одноставковий тариф або ступінчастий тариф за лічильником. Т вст S, Ц Ступінчастий тариф може бути встановлений і зворотним по відношенню до даного, тобто (b1 b2 b3). У цьому випадку стимулюється енергозбереження. В В, Q реал T вст, Wсп b1b1 b2b2 b3b3 b1 b2 b3 Т вст S, Ц В В, Q реал T вст, Wсп b1b1 b2b2 b3b3 b1 < b2 < b3

4)Одноставковий, диференційований за лічильником тариф В В, Q реал Tвст, Wсп Т вст S, Ц Qр = b1×W1 + b2×(W2 W1) bn×(Wn Wn-1) W1W1 W2W2 W1W1 W2W2

W1W1 W2W2 Ц 5.Одноставковий тариф, диференційований за періодами доби Qреал = b 1(ніч) W 1 + b 2(напівпік) W 2 + b 3(пік) W 3 W 1, W 2, W 3 кількість електроенергії, спожитої в кожній зоні доби. Wспож

Двоставкові тарифи 1)Двоставковий тариф з основною платою за приєднану або встановлену потужність споживача Qреал = а×Рвст + b × Wспож; а, b основна (грн/кВт або грн/кВА) і додаткова (грн./кВт×годину) ставки тарифів; Рвст встановлена або приєднана потужність споживача. 2) Двоставковий тариф з основною платою за максимальну потужність споживача. Qреал = а × Рмах + b × Wспож 3) Двоставковий тариф з основною платою за потужність споживача, що приймає участь у максимумі навантажень енергосистеми. Qреал = а × Рмах-мах + b × Wспож В И, Q реал T вст, Wсп Твст S, Ц а Р

0,0 150,0 300,0 450, Qреал = а × Рмах-мах + b × Wспож Потужність споживача, що приймає участь у максимумі навантажень енергосистеми.