Свiтове господарство

Під впливом розвитку науково-технічного прогресу в промисловості і на транспорті, а також еволюції світового ринку на початку ХХ ст. сформувалося світове господарство. Світове господарство – це єдиний взаємоповязаний всео- хоплюючий і взаємозалежний процес, який включає в себе країни, що перебува-ють на різних етапах соціально-економічного розвитку. Основою розвитку світового господарства був світовий ринок, який зародився ще в XVI ст. в період великих географічних відкриттів. Світовий ринок – це сукупність національних ринків окремих країн у їх взаємодії, повязаних міжнародними економічними відносинами. (С. В. Мочерний) На його основі почав формуватися міжнародний поділ праці, для якого формою реалізації були торговельні угоди між країнами. Всі ці процеси, як вже було зазначено вище, зумовили виникнення і розвиток світового господарства. У сучасних умовах світове господарство дедалі більше набуває ознак цілісності. Цей процес обєктивно зумовлений дією певних факторів: Прагнення народів світу вижити за умов нарощування ядерних потенціалів і загрози можливої ядерної війни, політикою мирного співіснування.

1. розвиток науково-технічного прогресу, перетворення інформаційних технологій на один із найважливіших аспектів розвитку світової економіки; 2. зростаюча взаємозалежність національних господарств, загальна лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків; 3. поглиблений розвиток МПП міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва; 4. високий рівень інтенсифікації міжнародного ру¬ху факторів виробництва: робочої сили, капіталів, технологій, засобів виробництва, інформації; 5. інтернаціоналізація виробництва і капіталу; 6. формування самостійної фінансової системи, безпосередньо не пов'язаної з обслуговуванням руху товарів; 7. вирішення глобальних проблем тощо. На розвиток світового господарства виливають такі чинники:

МПП – це пряме продовження суспільного поділу праці всередині країни, це процес спеціалізації окремих країн, обєднань, підприємств на виробництві окремих продуктів або їх частин з кооперуванням виробників для спільного випуску кінцевої продукції.

МПП розвивається по двох напрямах: виробничому і територіальному. В свою чергу виробничий напрям ділиться на вертикальний і горизонтальний.

Формується двоїста структура світового господарства: з одного боку – це система взаємоповязаних національних економік, а з іншого – транснаціональних корпорацій (ТНК). ТНК зараз стали головною ланкою у системі світогосподарських звязків. ТНК – це багатонаціональні корпорації, які зосередили в своїх руках виробництво і збут продукції на світовому ринку.

- світові ринки товарів і послуг; - світові ринки капіталів; - світові ринки робочої сили; - міжнародна валютна система; - міжнародна кредитно-фінансова система.

СУБЄКТАМИ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА Є: - держави з їх національними економіками; - ТНК; - міжнародні організації та інститути (міжнародні банки, виробничо-торгові обєднання); - інтеграційні угрупування.

ПБ – це співвідношення між сумою платежів, одержаних країною з-за кордону та сумою платежів, здійснених нею за кордоном за певний відрізок часу. Всі ці платежі здійснюються валютою або золотом. ПБ буває активним і пасивним.

це процес обопільного пристосування і обєднання національних економік двох і більше країн.

міжнародне регулювання економічних процесів; поступове формування на місці відокремлених народногосподарських комплексів певного регіонального міждержавного господарського комплексу; розширення можливостей міждержавного переміщення товарів, робочої сили, фінансових ресурсів у межах даного району; зближення внутрішніх економічних умов учасників інтеграційних обєднань, вирівнювання (їх економічного розвитку).

Наймогутніший центр світового господарства склався в Північній Америці. Ядром цього центру є економіка США, з нею тісно поєднуються економіки Канади і Мексики. На частку цієї трійки країн при 7 % населення світу припадає % національного продукту та виробництва промислової продукції, % сільськогосподарської продукції світового господарства. Найважливіші особливості господарства цих північноамериканських країн такі: 1) багатий ринок збуту; 2) могутність американських банків, трестів, концернів, що контролюють не тільки національне багатство своєї країни, а й перетворюються на транснаціональні корпорації; 3) високий технічний рівень промисловості США і Канади; 4) високий науковий потенціал США і Канади; 5) потужний військово-промисловий комплекс США.

Не менш потужний центр світового господарства сформувався в Західній Європі, країни якої мають не просто спільну географічну приналежність, а й однорідні соціально-економічні системи. Внаслідок спільності низки внутрішньо- і зовнішньополітичних інтересів європейського капіталу, незважаючи на суперництво і взаємну боротьбу його національних угруповань, в Західній Європі відбувся глибокий процес економічної інтеграції. Тут сформувалося Європейське економічне товариство (ЄЕТ), яке згодом трансформувалося в Європейське співтовариство (ЄС). До нього з 1996 року входять 15 країн з населенням 370 млн чоловік: ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Великобританія, Ірландія, Данія, Іспанія, Португалія, Греція, Австрія, Фінляндія, Швеція. Це значне економічне угруповання, ринок якого за своїми можливостями попиту можна порівняти з ринком США. Тут посилюються міжнаціональні зв'язки великих монополій, зростає залежність і супідрядність господарств сусідніх країн.

Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР). Японія, Китай та група країн і територій «далекосхідних тигрів» формують інтеграційне ядро цього регіону. На його частку припадає понад 1/5 світового економічного потенціалу, а «вага» всіх країн АТР набагато більша. В регіоні сформувалось інтеграційне утворення АСЕАН. Географічні та історичні особливості розвитку Японії сприяли утвердженню її як одного з основних лідерів Азіатсько- Тихоокеанського регіону. Внаслідок високих темпів економічного зростання ця країна посіла помітне місце в світовому господарстві (майже 10 % ВВП світу), а також стала фінансовою супердержавою та сильним і динамічним суперником США й країн Західної Європи. Для країн АТР Японія - важливий зовнішньоторговий партнер, її підприємці вкладають кошти не тільки в гірничодобувну промисловість і сільське господарство, а й в обробну промисловість, торгівлю, фінансову діяльність.

Дедалі міцніші позиції в АТР посідає Китай. Його економічний потенціал вже можна порівнювати з показниками економічно найбільш потужних країн світу. Ця країна, де продукується понад 6 % світового ВВП, зосереджені величезні запаси мінеральної сировини і значні трудові ресурси, може розглядатися і як самостійний центр світового господарства.