Тема: Держава як основний інститут політичної системи План 1. ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ 2. ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ 3. СУТНІСТЬ І ТИПОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНИХ РЕЖИМІВ

Форми держави

Форма державного правління Форми державного устрою Форми політичного режиму Республіка Монархія Унітарна Федерація Тоталітарний Авторитарний КонфедераціяДемократичний

Форма державного правління – спосіб організації державної влади, зумовлений принципами формування взаємовідносин вищих органів держави Республіка – форма державного правління, за якої вища влада належить виборним представницьким органам, а голова держави обирається населенням або представницьким органом Парламентська – форма правління, за якої склад і політика уряду формується виключно парламентом, уряд підзвітний лише йому, а президент впливу на парламент не має (Німеччина, Італія, Індія, Швейцарія) Президентська – форма правління, коли голова держави - президент одноосібно або з наступним схваленням парламентом формує склад уряду, яким керує власноруч (США, країни Південної Америки та Африки) Змішана – для цієї форми правління характерний певний дуалізм: керівні виконавчі функції є прерогативою і президента, і кабінету міністрів, який відповідальний перед парламентом (Франція, Фінляндія, Польща) Монархія – форма правління, за якої верховна влада формально (повністю або частково) зосереджена в руках однієї особи – голови держави – спадкоємного монарха Абсолютна (необмежена) – форма державного правління, за якої політична влада повністю належить одній особі – монархові – та для якої характерний найвищий ступінь централізації державної влади (Саудівська Аравія і Оман) Конституційна (дуалістична та парламентська) система всевладдя парламенту, монарх виконує лише представницькі функції (Велика Британія, Японія, Швеція)

Мизан Зайнал Абидин - Верховний правитель Малайзії Шейх Халифа бен Заед Аль Нахайян президент ОАЕ

Папа римський Бенедикт XVI

Султанат Хасанал Болкіах, 29-й султан Брунею

Емір Кувейту Сабах IV

Анрі (великий герцог Люксембурга)

Імператор Японії Акіхіто

Королева Великобританії Єлизавета ІІ

Альбер II (князь Монако) Ханс-Адам II, Князь Лихтенштейна

Монархія – форма правління, за якої верховна влада формально (повністю або частково) зосереджена в руках однієї особи – голови держави – спадкоємного монарха Абсолютна (необмежена) – форма державного правління, за якої політична влада повністю належить одній особі – монархові – та для якої характерний найвищий ступінь централізації державної влади (Саудівська Аравія і Оман) Парламентська – система всевладдя парламенту, монарх виконує лише представницькі функції (Велика Британія, Японія, Швеція)

Правитель Саудовской Аравии Эр-Рияда принц Салман ибн Абдель Азиз Аль Сауд Кабус бен Саїд, 15-й Султан Оману

Хуан Карлос I король Іспанії Король Швеції Карл XVI Густав та його дружина Сильвія

Форма державного правління – спосіб організації державної влади, зумовлений принципами формування взаємовідносин вищих органів держави Республіка – форма державного правління, за якої вища влада належить виборним представницьким органам, а голова держави обирається населенням або представницьким органом Парламентська – форма правління, за якої склад і політика уряду формується виключно парламентом, уряд підзвітний лише йому, а президент впливу на парламент не має (Німеччина, Італія, Індія, Швейцарія) Президентська – форма правління, коли голова держави - президент одноосібно або з наступним схваленням парламентом формує склад уряду, яким керує власноруч (США, країни Південної Америки та Африки) Змішана – для цієї форми правління характерний певний дуалізм: керівні виконавчі функції є прерогативою і президента, і кабінету міністрів, який відповідальний перед парламентом (Франція, Фінляндія, Польща)

Президентська республіка В ПРЕЗИДЕНТСЬКІЙ ( прикладом можуть бути США) вагомою є роль президента в системі державних органів : він одночасно є главою держави і главою уряду, посада прем'єр-міністра відсутня. Уряд формується непарламентським шляхом: президент призначає його членів незалежно від парламенту (в США - по схваленню сенату). Міністри зобов'язані проводити політику, що проводиться президентом, і є відповідальними перед ним. Президент обирається або особливої колегією виборців, обраної народом, або прямими виборами громадян. Тобто, глава держави отримує прямий мандат народу, який дає можливість йому і його уряду правити, не озираючись на парламент. Більш того, президент наділяється Ветом відкликання законів, прийнятих парламентом, і користується цим правом досить часто. Суттєвою рисою президентської республіки є чіткий розподіл влади на законодавчу, виконавчо-розпорядчу та судову. Ці гілки влади - самостійні відносно один одного, складаючи разом з тим певні противаги.

Президентська республіка (США) Барак Обама

Парламентська республіка Парламентська республіка (Італія, ФРН)) визнає переважаючу роль парламенту та обраного ним уряду. Її відмінні ознаки: голові держави в системі державних органів належить скромне місце, хоча його повноваження юридично можуть бути досить широкими; уряд формується на парламентській основі з представників партій або їх коаліцій, які мають більшість місць в парламенті. вотум недовіри уряду з боку парламенту тягне за собою або відставку уряду, або розпуск парламенту і проведення дострокових виборів; уряд, який формується з партій парламентської більшості і отримує вотум довіри, за допомогою партійної дисципліни спрямовує діяльність цієї більшості, тим самим контролюючи парламент в цілому; парламент разом з виданням законів і вотірованія бюджету наділений правом контролю за діяльністю уряду; уряд здійснює управління країною, а його глава (прем'єр-міністр, канцлер) стає фактично першою особою в державі, відтісняючи на другий план президента; президент здебільшого обирається парламентським шляхом, тобто або парламентом, або особливою колегією, яка включає членів парламенту, а в окремих випадках - і загальними виборами (Австрія). Повноваження президента, крім суто представницьких, здійснюються, як правило, за згодою уряду.

Парламент Німеччини Парламент Італії

Парламентсько-президентська республіка Парламентсько-президентська республіка (Франція, Фінляндія, Португалія, Польща). При цій формі правління сильна президентська влада об'єднується з ефективним контролем парламентом за діяльністю уряду. Напівпрезидентська республіка не має таких стійких типових рис, як парламентська чи президентська і в різних країнах тяжіє до однієї з цих форм, її головна риса - подвійна відповідальність уряду: перед президентом і перед парламентом. Президент парламентсько-президентської республіки найбільш часто обирається безпосередньо виборцями. Класичним прикладом змішаної форми є Франція.

Парламент Франції

Форми державного устрою – спосіб територіальної організації держави, що визначається принципами взаємовідносин держави як цілого та їх територіальних складових Унітарна – єдина держава, поділена на адміністративно- територіальні чи національно- територіальні одиниці, які не мають політичної самостійності, статусу державного утворення (Польща, Франція, Італія, Україна) Федерація – союзна держава, до складу якої входять державні утворення – субєкти федерації (Росія, США) Конфедерація – союз суверенних держав, які зберігають незалежність і обєднані для досягнення певних спільних цілей (переважно зовнішньополітичних, воєнних), для координації своїх дій.

Унітарна держава Основні ознаки унітарної держави: єдина конституція і єдина правова основа; єдина система органів державної влади та управління, єдине громадянство, поділ на адміністративно-територіальні одиниці, в яких статус органів управління визначається загальнодержавними правовими нормами: підпорядкування цих органів центральним органам державної влади і управління.

Федерація Основні ознаки федерації: складається з державних утворень (штати, землі, республіки, кантони, провінції тощо), одночасно з конституцією і федеративними законами діють конституції і закони суб'єктів федерації, крім законодавчої, виконавчої та судової влади (органів) федерації діють законодавчі і судові органи її суб'єктів; у федеративному законодавчому органі забезпечується представництво суб'єктів федерації; формальною її ознакою є подвійне громадянство; суб'єкти федерації створюються, як правило, за фізико-географічним ознакою (США, Австралія) або за історичними (Австрія, ФРН, Швейцарія). У багатонаціональних федераціях її суб'єкти можуть бути створені за національно-територіальною ознакою (колишні СРСР, ЧСФР, Югославія).

Конфедерація КОНФЕДЕРАЦІЯ - союз суверенних держав, які, зберігаючи незалежність свого існування, об'єдналися для досягнення певних спільних цілей,для координації своєї діяльності До компетенції останнього на основі домовленості передається обмежене коло питань (наприклад, оборона, зовнішньополітична діяльність, екологія). Конфедерація, на відміну від федерації, яка є союзною державою, виступає союзом держав, практично міждержавним об'єднанням. Історичний досвід показує, що конфедерації (Швейцарія, Канада) практично переростають у федерації.

Політичний режим – система засобів і методів здійснення політичної влади, модель, форма взаємодії державно-владних структур та населення Тоталітарний режим – спосіб організації суспільства, який характеризується всебічним і всеохоплюючим контролем влади над суспільством, підкоренням суспільної системи державі, колективними цілями, загальнообовязковою ідеологією. Авторитарний режим – тип політичного режиму, який характеризується субординацією субєктів політичних відносин, наявністю сильного центру, що має концентровану владу, можливістю застосування насильства чи примусу. Демократичний режим – влада народу (народовладдя), що виходить з організації та функціонування державної влади на засадах визнання народу її джерелом і носієм, ґрунтується на прагнення забезпечити справедливість, рівність і добробут усіх при розвязання проблем і питань суспільного врядування.

Основні компоненти політичних режимів форма і роль держави, система партій, спосіб голосування, структура політичних інститутів, принцип легітимності, наявність або відсутність правової державності, обмеженість або необмеженість державної влади, розвиненість, нерозвиненість або відсутність громадянського суспільства, одно-чи багатопартійна система.

Основні ознаки тоталітарного режиму сильно централізована структура влади, в якій панівна група не несе відповідальності перед виборним органом і не може бути позбавлена влади інституційними засобами; влада на всіх рівнях формується через закриті канали, бюрократичним шляхом; монопольний політичний контроль над економікою та іншими сферами суспільства; в суто тоталітарному суспільстві жодна з його сфер не вільна від контролю; влада належить масової політичної партії, недемократично організованою навколо лідера; влада партії забезпечується шляхом її зрощення з державними органами і повне одержавлення суспільства; політизація, регламентація і санкціонування всієї життєдіяльності суспільства; терористичний поліцейський контроль за поведінкою громадян; вимога до громадян активно проявляти відданість і підтримку режиму; суспільно-політичні, недержавні організації існують формально, стають продовженням тих чи інших державних чи партійних організацій, їх діяльність детально регламентується; монопольна, деталізована ідеологія, яка легітимує режим і обгрунтовує його історичну місію.

Основні ознаки авторитарного режиму відмова від принципів конституційності та законності (якщо конституція і зберігається, то, як правило, в суто декларативною формі), широке застосування політичних репресій; концентрація влади в руках уряду, глави держави або військових; відмова від принципу поділу влади; відсутність центральних і місцевих представницьких органів або перетворення їх на маріонеткові; мілітаризація державного апарату, різке посилення впливу військових сил; втручання армії в політичний процес, щоб покінчити з тривалим політичною кризою, з яким неможливо впоратися демократичними засобами; наявність приватного сектора економіки, вільного від прямого державного втручання.

Основні ознаки демократичного режиму вільні вибори правителів, які передбачають щонайменше три умови: свободу висування кандидатур; свободу виборчого права, тобто загальне і рівне виборче право за принципом "одна людина - один голос"; свободу голосування (воно має бути таємним), рівність усіх в інформації і можливості вести пропаганду під час виборчої кампанії. наявність представницьких органів, які формуються на основі загальних виборів; виконавча влада походить від народу (президентська республіка) або представницького органу (парламентська республіка); побудова держави за принципом розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову; легальна діяльність не лише урядових, а й опозиційних партій (багатопартійність); визнання і здійснення на практиці принципів конституційності і законності визнання рівноправності громадян, проголошення і здійснення на практиці демократичних прав і свобод; розвинене громадянське суспільство;

«Контрольне тестування за темою: «Форми державного правління, державного устрою та політичного режимів». 1. Спосіб організації верховної державної влади, порядок її утворення та діяльності, компетенція та взаємозвязок органів, а також взаємовідносини з населенням країни – це… А. Форма державного правління. Б. Форма державного устрою. В. Політичний режим.

За якої форми правління державна влада повністю або частково зосереджується в руках одноосібного глави держави і передається у спадок? А. Президентська республіка. Б. Федерація. В. Парламентська республіка. Г. Монархія.

3. Яка країна є прикладом парламентської монархії? А. Саудівська Аравія. Б. Обєднані Арабські Емірати. В. Японія. Г. Оман.

4. Які юридичні властивості характерні для республіки? А. Спадкове трононаступництво. Б. Загальнообовязковість рішень законодавчої влади для всіх інших державних органів. В. Безстроковість влади. Г. Непідпорядкованість влади глави держави будь яким іншим субєктам.

5. У якій державі до населення застосовується термін «піддані»? А. Унітарна держава. Б. Федеративна держава. В. Республіка. Г. Монархія.

6. Складна форма територіального устрою союзної держави, яка складається з державних утворень, що мають юридичну і політичну самостійність, – це… А. Унітарна держава. Б. Федерація. В. Конфедерація. Г. Імперія.

7. Порядок політичного життя суспільства, за якого державна влада здійснюється з дотриманням основних прав людини, з урахуванням інтересів усіх соціальних груп населення через демократичні інститути, – це. А. Демократичний режим. Б. Перехідний режим. В. Авторитарний режим. Г. Тоталітарний режим.

8. Яка ознака є характерною для авторитарного режиму? А. Здійснюється цілковитий контроль над економікою. Б. Допускається обмежений плюралізм (без реальної боротьби за владу). В. Відсутня будь-яка можливість для вільного волевиявлення і врахування інтересів усіх груп населення. Г. Держава втручається у приватне життя людини і громадянина.

9. Яке поняття характеризує підвид демократичного режиму, особливостями якого є вірність традиціям та небажання здійснювати будь-які перетворення? А. Демократично-ліберальний. Б. Демократично-радикальний. В. Демократично-традиційний. Г. Демократично-консервативний.

1. ДемократичнийА. Україна на початку 90-х років ХХ ст. 2. Перехідний.Б. СРСР 30–50-х років ХХ ст. (сталінізм). 3. Авторитарний.В. СРСР кінця 50-х – початку 60-х років ХХ ст. («відлига»). 4. Тоталітарний.Г. Швеція на початку ХХІ ст. 10. Установіть відповідність між режимом і його прикладом.