Підготувала: Бондаренко Л.А.

Африка Площа (включаючи острови) км² Площа островів км² Довжина берегової лінії км Середня висота над рівнем моря 650 Найбільша висота над рівнем моря (влк. Кіліманджаро) 5 895влк. Кіліманджаро Найменша висота над рівнем моря 150 м (рівеньоз. Ассаль)оз. Ассаль Найпівнічніша точка мис Рас-Енґела 37°20 пн. ш. 9°51 сх. д. (G) Найпівденніша точка мис Голковий 34°52 пн. ш.19°59 сх. д.мис Голковий 34°52 пн. ш.19°59 сх. д. (G) (G) Найзахідніша точка мис Альмаді 14°45 пн. ш.17°32 сх. д.мис Альмаді 14°45 пн. ш.17°32 сх. д. (G) (G) Найсхідніша точка мис Рас-Гафун 10°26 пн. ш.51°23 сх. д.мис Рас-Гафун 10°26 пн. ш.51°23 сх. д. (G) (G) Чисельність населення: млн. мешканців Густота населення:30.51 осіб/км² А́фрика другий за площею і населенням материк у світі, після Євразії. З площею понад км², враховуючи прилеглі острови він займає 5,9 % площі земної поверхні і 20,3 % площі суходолу. А його населення понад 922 млн (на 2005), становить понад 12 % населення світу.

Етимологія Назва Африка набула вжитку на Заході завдяки римлянам, які використовували назву Africa terra «земля Афрі» (множина, чи у однині Афер) для північної частини материка, а також і для провінції Африки з її столицею Карфагеном, що відповідає теперішньому Тунісу. Афрі були (можливо берберським) плем'ям, яке жило у Північній Африці поблизу Карфагена. Походження Afer може бути пов'язано зфінікійським `afar пилюка (також зустрічається в багатьох інших Семітських мовах). Серед інших, досить таки суперечливих, етимологій, які спираються на значення античного терміну 'Africa', виділяються: латинське слово aprica, що означає «сонячний»; грецьке слово aphrike, що означає «без холоду». Ця гіпотеза була запропонована історикомЛевом Африканським (1495–1554), який припустив, що грецьке слово phrike (φρίκη, що означає «холод і жах») в комбінації з заперечним префіксом a-, вказувало на землю вільну від холоду і жаху. Але так, як зміна звуку ph на f в грецькій мові датується приблизно десятим століттям, то малоймовірно, що це справжнє походження терміну Африка.

Африка найбільший з трьох материків «південної групи». Відокремлена від Європи Середземним морем, вона з'єднана з Азією у своїй північно-східній частині Суецьким перешийком (який пересікається Суецьким каналом) завширшки 130 км. В геополітичному контексті, як правило, Синайський півострів, який належить Єгипту і розміщений на схід від Суецького каналу часто вважають частиною Африки.

Африка простягається приблизно на км від найбільш північної точки мису Рас- Енґела в Тунісі (37°21 півн. широти) до найбільш південої точки мису Голкового в ПАР(34°5115 півд. широти), а відстань від найбільш західної точки материка мису Альмаді вСенегалі (17°3322 зах. довготи) до найсхіднішої мису Рас-Гафун в Сомалі (17°3322 сх. довготи) дорівнює приблизно км. Довжина берегової лінії становить км, і відсутність глибоких берегових заглиблень можна проілюструвати тим фактом, що Європа, яка займає лишень км² менше ніж третину площі Африки має берегову лінію завдовжки км.Найбільша країна Африки Алжир, а найменша Сейшели архіпелаг на схід від материка. Найменша континентальна держава Гамбія.

РЕЛЬЄФ У рельєфі Африки переважають рівнини, плато і плоскогір'я, що лежать на висоті 200–500 м над рівнем моря (39 % площі) і 500–1000 м над рівнем моря (28,1 % площі). Низовини займають лише 9,8 % площі, головним чином уздовж прибережних окраїн. За середньою висотою над рівнем моря (750 м) Африка поступається лише Антарктиді і Євразії. Майже всю Африку на північ від екватора займають рівнини іплато Сахари і Судану, серед яких у центрі Сахари піднімаються нагір'я Ахаггар і Тібесті (гора Емі-Куси, висота 3415 м), у Судані платоДарфур (гора Мара, 3088 м). На північному заході над рівнинами Сахари піднімаються Атлаські гори (гора Тубкаль, 4165 м), на сході уздовж Червоного моря простягається хребет Етбай (гора Ода, 2259 м).

Рівнини Судану з півдня обрамлені Північно-Гвінейською височиною (гора Бинтимані, 1948 м) і плоскогір'ям Азанде; зі сходу над ними піднімається Ефіопське нагір'я (гора Рас-Дашан, 4620 м). Воно круто обривається до западини Афар, де знаходиться найглибша западина Африки (озеро Ассаль, 150 м). За плоскогір'ям Азанде лежить западина Конго, обмежена з заходу Південно- Гвінейською височиною, з півдня плоскогір'ям Лунда-Катанга, зі сходу Східно-Африканським плоскогір'ям, на якому височать найвищі вершини Африки гора Кіліманджаро (5895 м), гораРувензорі (5109 м). Південну Африку займають високі рівнини Калахарі, облямовані з заходу плоскогір'ями Намакваленд, Дамараленд,Каоко, зі сходу Драконовими горами (гора Табана- Нтленьяна, 3482 м). Уздовж південної окраїни материка простягаються середньовисотні Капські гори

Перевага на материку вирівняного рельєфу зумовлена його платформною структурою. У північно-західній частині Африки з глибоким заляганням фундаменту і широким розвитком осадового чохла переважають висоти менше 1000 м (Низька Африка); на південному заході Африки характерні висоти понад 1000 м (Висока Африка). Прогинам і виступам Африканської платформивідповідають великі западини (Калахарі, Конго, Чадська та інші).Найбільше піднята і роздроблена східна окраїна Африки у межах активізованої ділянки платформи (Ефіопське нагір'я, Східно-Африканське плоскогір'я), де простягається складна система східно-африканських розломів. У піднятих областях Високої Африки найбільшу площу займають цокольні рівнини і цокольні брилові гори, що обрамляють западини Східної Африки (у тому числі Рувензорі) і Катанги. У Низькій Африці цокольні хребти і масиви простягаються уздовж узбережжя Гвінейської затоки, виступають у Сахарі (у нагір'ях Лхаггар, Тібесті, хребет Етбай). Лавові плато і конуси поширені на Ефіопському нагір'ї і в Східній Африці (Кіліманджаро, Кенія й ін.), вінчають вершиниАхаггара і Тібесті, є в Судані (гора Марра), Камеруні (вулкан Камерун, гори Адамава), перекривають Драконові гори в Лесото.

Внутрішні води Для Африки в цілому характерний великий річний стік (5390 км'), за обсягом якого вона поступається лише Азії і Південній Америці. Річкова мережа найгустіша в екваторіальному кліматі; у пустелях і на піщаних рівнинах Калахарі рік майже немає. Континентальний вододіл проходить уздовж східної піднесеної частини Африки, у зв'язку з чим басейнуАтлантичного океану належить 36,5 % площі Африки, басейну Індійського океану 18,48 %, басейну Середземного моря 14,88 %. Стік здійснюється в основному п'ятьма головними ріками: Конго, Нілом, Нігером, Замбезі і Оранжевою, басейни яких охоплюють близько 1/3 площі Африки.

Конго за обсягом річного стоку (1230 км') поступається лише Амазонці, а Ніл найдовша ріка на землі (6671 км). Безстічні басейни й області внутрішнього стоку охоплюють 30,5 % площі Африки. У результаті підвищення сухості клімату скорочувалися в розмірах або зникали стародавні озера, в які стікали стародавні ріки. Такі озера існували в Сахарі (Палеосахарське море й ін.), у Чадській улоговині (Палеочадське озеро). Живлення більшості рік переважно дощове. Ґрунтове живлення переважає унапівпустелях і пустелях. Розподіл поверхневого стоку дуже нерівномірний. Найбільшої величини шар стоку (1000–1500 мм у рік) сягає у районах надлишкового зволоження і виходів на поверхню кристалічних порід і латеритних шарів (північно-західне узбережжя Гвінейської затоки, східні схили Мадагаскару); у западині Конго шар стоку 500–600 мм. Середньомісячна витрата води в Конго (м кб/с)

o В Африці виділяють ріки таких типів: o 1 екваторіальний тільки з дощовим живленням і рівномірним стоком; o 2 суданський (найпоширеніший) з перевагою дощового живлення і літнього й осіннього стоків; o 3 сахарський, до якого належать тимчасові або епізодичні водотоки (у Сахарі називаються уедами); o 4 середземноморський з дощовим і частково сніговим живленням і різким скороченням або припиненням літнього стоку. Усі великі ріки Африки транзитні, мають складні режими. :

Картосхема до теми «Внутрішні води Африки»

Майже всі великі озера Африки лежать утектонічних западинах на Східно- Африканському плоскогір'ї; вони довгі, вузькі і дуже глибокі. Озеро Танганьїка друге у світі за глибиною (1435 м) після Байкалу. Найбільше в Африціозеро Вікторія (площа 68 тис. км²) друге після озера Верхнього (США) прісноводне водоймище Землі. Озеро Тана, утворене в результаті підгачування долини лавовим потоком, найбільше на Ефіопському нагір'ї. В аридних областях Африки переважають реліктові озера внутрішнього стоку, з відносно невеликими глибинами, плоскими берегами, солоною водою (крім солонуватого озера Чад, що має підземний стік у западині Боделе). У північно-західній частині Сахари і в Атласі тимчасові солоні озера називаються шотами, або себхами. Название Площадь км кв Наибольшая глубина м Виктория озеро Танганьика озеро Ньяса озеро Чад озеро Рудольф озеро Альберт (Мобуту-Сесе- Секо) озеро Мверу озеро Бангвеулу озеро Тана озеро Киву озеро Кьога озеро Руква озеро Маи-Ндомбе озеро Эдуард озеро

Купіль Диявола. Африка

Ґрунти Для всієї Африки між тропіками характерний латеритний процес ґрунтоутворення. В екваторіальному кліматі під вологими вічнозеленими лісами розвинуті ґрунти червоно-жовті латеритні, для яких характерна хороша аерація і водопроникність. Лише в західній частині западини Конго, де стік рік дуже уповільнений, велику площу займають латеритні глейові і тропічні болотні ґрунти. З півночі і до півдня від зони червоно-жовтих ґрунтів лежать зони червоних ґрунтів, що розвиваються при сухому сезоні до 5 місяців під змішаними листопадно-вічнозеленими лісами і вологими саванами. На вододільних рівнинах у багатьох місцях ерозія оголює їх нижні горизонти, що насичені залозистими конкреціями й утворюють панцирні латеритні кори. При підвищенні сухості клімату під сухими саванами і напівпустелями з'являються червоно-бурі і червонясто-бурі ґрунти з карбонатними конкреціями. Найбільше вони розвинуті у Східній Африці у зв'язку з посушливістю її клімату.

В улоговинах Судану, Східної і Південної Африки значні площі займають чорні гідроморфні і тропічні болотні ґрунти. На півдні Східної Африки і в Південній Африці під рідколіссями знаходяться великі масиви червоно-коричневих ґрунтів, більш гумусованих, аніж ґрунти саван. Пустельний процес ґрунтоутворення протікає в субтропічних і тропічних пустелях. Ґрунти пустель примітивні, щебенисті або галечникові. Розвинуті стародавні сольові кори, що бронюють рельєф, і молоді, що утворюють солончаки. Ґрунти оазисів солончакові і лучно- солончакові. На субтропічних окраїнах Африки у середземноморському кліматі ґрунти коричневі (у вологіших районах) і сіро-коричневі (у сухіших), збагачені карбонатами і гіпсом. У напівпустелях і пустелях сіроземи. На південному і південно-східному узбережжі в мусонних субтропіках у коричневих ґрунтах з'являється червонуватий нижній горизонт. Супутникове фото ерга Іссауан, Алжир. Під час рідкісних дощів улоговини поміж дюнами заповнюються водою, яка після випарування залишає сіль (біло-блакитні ділянки)

В Африці використовується близько 1/5 придатних для оранки земель, площа яких може бути розширена при дотриманні правильної агротехніки, оскільки поширена примітивна вирубно-вогнева система землеробства, що призводить до швидкого виснаження родючості і до ерозії ґрунтів. Найбільш родючі чорні тропічні ґрунти, що дають гарні врожаї бавовнику і зернових, і ґрунти на вулканічних породах. Жовті, жовто-червоні ґрунти, що містять до 10 % гумусу, і червоні ґрунти з 2-3 % гумусу потребують регулярного внесення азотистих, калійних, фосфорнокислих добрив. Коричневі ґрунти містять 4-7 % гумусу, але їх використання ускладнене переважним поширенням у горах і необхідністю зрошення при сухому літі.

Клімат Більша частина Африки лежить у тропічних зонах і тільки північні та південні окраїни у субтропічних. Африка найтепліший з усіх материків. Найвища пересічна місячна (липнева) температура спостерігається в Сахарі (до +40 °C); тут же констатована найвища температура всієї Землі +58 °C. Пересічні липневі температури на південних окраїнах Африки не нижчі за +12 °C, у північній частині Африки +25° +30 °C. Пересічні січневі температури на Півночі становлять +10 °C, на півдні +30 °C. Розподіл опадів дуже нерівномірний, найбільше (понад 3000 мм) опадів у приекваторіальній зоні (западина Конго, узбережжя Гвінейської затоки). В саванах, де чітко виявлений сухий період, опадів 1000– 1300 мм на рік, причому мінімум припадає на зиму. Із збільшенням широти зростає тривалість посушливого періоду в саванах і зменшується кількість опадів. Найменше опадів у центральній частині Сахари і на південно-західному узбережжі Африки (пустеля Наміб). На північних і південних окраїнах Африки більше опадів випадає взимку, літо сухе.

Населення Етнолінгвістична карта, станом на 1996 рік Населення Африки конгломерат численних племен і народностей, який утворився в результаті переселення аборигенів, вторгненняарабів з Азії та європейської колонізації. В антропологічному, мовному, соціально-економічному і культурному відношенні воно дуже різноманітне і належить до трьох великих рас. На південь від Сахари, в Західному і Центральному Судані, верхів'ях Нілу, басейні Конго, в Східній тропічній і південній Африці живуть народи великої негроїдної раси, до якої належать: негрська раса (представники її характеризуються темним кольором шкіри, кучерявим волоссям, прогнатизмом, широким носом, але ці ознаки дуже мінливі); негрільська раса низькорослі племена пігмеїв (зріст їх 141–142 см) населяс тропічні ліси в басейнах рік Конго, Огоуе (має порівняно світлу шкіру, тонкі губи, широкий ніс); бушменська раса (бушмени і готтентоти) розселена в пустелі Калахарі і південно-західної Африки (для неї характерний низький зріст, поєднання рис негроїдної раси з ознаками монголоїдної: плоске обличчя, жовта шкіра).

Вся Північна Африка до південних меж Сахари населена народами індосередземноморської раси (араби, єгиптяни та ін.); їй властива порівняно смуглява шкіра, темні очі, вузьке обличчя і тонкий ніс. У Північно-Східній Африці живуть представники ефіопської раси (народи з темною шкірою червонуватого відтінку, темними волоссям і очима, правильними рисами обличчя, потовщеними губами). Це проміжна група між європеоїдами і негроїдами. Народи ефіопської раси (амхара, гала, тигре та ін.) розселені в районі Абіссінського нагір'я, на півострові Сомалі.

Острів Мадагаскар населяють народності мальгаші (сакалава, мерина, бецилео), які належать до монголоїдної раси з домішкою негроїдної. До європейської колонізації народи Африки стояли на різних ступенях суспільного розвитку. Поряд з народами давньої високої культури Єгипту, північної Африки, Західного Судану та іншими, які в давні часи створили свої держави, в районах тропічних лісів та пустель жили племена, що зберегли багато рис первісногопобуту. Європейська колонізація супроводилась жорстокою експлуатацією, руйнуванням культури, масовим винищенням корінного населення цілого ряду областей і затримала розвиток африканських народів. Мільйони африканців були поневолені і вивезені в країни Америки. У народів Африки внаслідок різних умов їхнього історичного розвитку виробилися характерні етнографічні риси.

Сучасне арабо-берберське населення Північної Африки землероби. В Єгипеті поширені ремісничі промисли (ткацтво, гончарство), розвивається промислове виробництво. Основне заняття населення Східного Судану в долині Нілу вирощування бавовнику; в південній частині Судану скотарство, мотичне землеробство (сіють просо, бобові) та рибальство. Племена динка і барі здавна славились виплавкою заліза. Деякі сучасні нілотські племена (шилуки) зберегли первіснообщинні відносини і родовий лад. Населення Західного Судану (волоф, серер, мандинго та ін.) вирощує рис, просо. Численні народи Ефіопії культивують пшеницю, теф та ін., розводять коней, мулів, кіз та овець. У господарстві народів Східної Африки, півострова Сомалі значне місце належить ремеслам: ткацтву, обробці дерева і металу. Типи поселень і будівель в окремих областях Ефіопії різноманітні (з тростини, трави, каменю, іноді шкіряні намети). Релігія анімізм, мусульманство, християнство. Наскальний живопис Бербер-кочівник, Марокко

Мови Мовні родини Африки Мови населення Африки різноманітні і належать до багатьох окремих мовних сімей; деякі з них поширені на великих територіях і споріднені з іншими мовами, інші є локальними, малопоширеними. Прийнято вважати за основні такі мовні сім'ї (сім): семіто- хамітську,банту, манде (мандинго), суданську, нілотську, малайсько-полінезійську (мальгаську), індоєвропейську.Семіто-хамітська сім'я мов (нею спілкується 74 млн чол.) належить до флективних, має граматичний рід, систему відмінкових показників і поділяється на п'ять підгруп: семітська, до якої належать арабська мова (населення Алжиру, Тунісу, Єгипту, Лівії, Марокко, Пн. ч. республіки Судану) і деякі мови Ефіопії (амхара, тиграї, тигре); кушитські мови мови населення пн.-сх. частини А. (сомалі, гала, данакіль, беджа та ін.); берберські мови, якими розмовляють жителі оазисів Сахари, гірських районів Атласу (бербери, тамазигти, рифи, шльох, кабіли та ін.); мови чадської групи (або групи хауса) мови населення Пн. Нігерії, Центральної ч. Судану на Пн. і Сх. від оз. Чад (хауса, котоко та ін.); мертва староєгипетська мова та коптська мова, що з неї розвинулась, витіснені арабською. Коптська мова зберігається лише у відправах християн Єгипту коптів.

Мовами сім'ї банту користуються народи Центральної і значної частини Пд. А. всього понад 63 млн чол. Мови банту (та бантоїдні) група споріднених мов, що охоплює кілька дуже схожих між собою мовних підгруп. Представники різних племен Сх. і Зх. узбережжя А. вільно розуміють одне одного. Це пояснюється однаковим словниковим складом, подібною граматичною (аглютинативною) будовою (тотожні афікси, частини мови, дієвідмінювання). Мовам банту властиві граматичні іменникові класи, тобто класи людей, тварин, рослин, речей тощо. Мови народностей банту: суахілі, зулу, коса, суто (мова народності басуто), чвана (мова народності бечуанів) та ін. Латинізованим письмом цих мов друкуються газети, книги. На території Бельгійського Конго із мов банту найрозвиненішими є 4: луба (мова народностей кілуба і чілуба), лінгала, кіконго, кінгвана.

Мовами банту розмовляють також деякі групи т. з. пігмеїв: батуа, бабінга та ін. Мови сх.-бантоїдної групи це мови населення сх. районів Пд. Нігерії (ібібіо-ефік, бамілеке та ін.). Мови центр.-бантоїдної групи (мосі-грусі) поширені серед народів, які живуть в саванах Зх. Судану і у великому вигині Нігеру (мосі, грусі, гурма та ін.). Зх.- бантоїдною (атлантичною) групою мов спілкуються численні народи і племена Атлантичного узбережжя Зх. А. (волоф, серер та ін.). Мовами сім'ї манде (мандинго) говорять бл. 22 млн чол. (мандинго, сонінке та ін.) верхів'їв Нігеру і Сенегалу, народи гвінейського узбережжя акан, еве, бакве, іджо та ін. Мови манде мають спільний основний словниковий фонд і подібну граматичну будову.

Суданськими мовами спілкуються бл. 50 млн чол. народи Центр. Судану (азан-де, мору-маді, мангбету). До суданської сім'ї мов належать численні ще недостатньо вивчені підгрупи мов: нільсько-чадська (35 мов), нільсько-екваторіальна (24 мови), нільсько-ефіопська (20 мов) та багато ін. В окрему підгрупу виділяють мови Кордофану (населення Сх. Судану на Пд. від Ель-Обейда). Граматична структура цих мов з односкладовим коренем дуже різноманітна. Найважливіші суданські мови багірмі, азанде, мангбету та ін. Нілотськими мовами розмовляє бл. 6 млн чол. населення верхів'я Нілу (шилуки, нуери, динка, масаї та ін. племена республіки Судан, Кенії та Пн. Танганьїки). Нілотська сім'я мов поділяється на пд.- зх. і пд.-сх. групи, які мають однакові основний словниковий фонд, форми дієслів та займенників. Койсанські мови готтентотів і бушменів поширені в Пд. А. До них належать також мови гірських дамарів і сандаве, якими розмовляють великі групи населення Танганьїки. Для койсанських мов характерні т. з. цмокаючі значимо роздільні звуки. В цих мовах, як і в мовах ін. народів А., велику роль відіграють музичні тони. Поширення макросемей та деяких найбільших мов на території Африки

Акан Амхарська арабський африкаанс бемба волоф ганда гікуйю зулу ігбо йоруба кабільскій конго коса лінгала лубу луо макуа Малагасійська Моор оромо Руанда Рунду сомалійський сото суахілі тсвана Тсонга умбунду фула (пулар- фульфульде) фула хауса шона еве нуер До найбільш відомих мов відносяться : Некласифіковані мови Африки Ще 9 мов Африки вважаються некласифікованих : древній мероітських мова і живі: мпре, джалал, лаал і Бангера, які знаходяться в ареалі нігеро-конголезької макросім'ї і відповідно умовно включалися до її складу;Шабо (мікеір), що відносяться до Данило- сахарської макросім'ї;бірале ( онгота), іноді відносяться до Афразійські мов в якості ізоляту (традиційно розглядається в числі кушітскіх мов), і Вейт, рахований кушітскім абвосточносуданскім мовою.Оропа - вимерлий і практично невивчений мову Уганди і Кенії; є сходження з кульякскімі мовами і хадза, проте убогість даних не дозволяє зробити певних висновків.

макросім'я , млн. чол ,% і роки, млн. чол ті роки,% 1 Нігеро- кордофансь ка 16148,5287,255,4 2 Афразийска я (семіто- хамітська) 13841,6179,734,67 3 Нило- Сахарський 154,5229,35,66 4 Індоєвропе йська 113,3111,52,22 5 Австронези йских 6,62,009,51,83 6 Койсанськи х 0,30,090,30,06 Питома вага макросемей в загальному населенні Африки

До малайсько-полінезійської сім'ї мов належить аглютинативна мальгашська мова населення о. Мадагаскар (4,5 млн чол.). Частини мови в ній мало диференційовані, відсутні відмінки, дієвідміни, категорії роду і числа; більшість слів двоскладові. Індоєвропейська сім'я мов А. (бл. 6 млн чол.) поділяється на 3 групи: германську, романську та індійську. Англійці, африканери (бури), метиси, ліберійці населяють Пд.-Африканський Союз, Пд.-Зх. А., Пд. Родезію, атлантичне узбережжя Ліберії. Французи, іспанці, італійці живуть переважно на середземноморському узбережжі Марокко, Алжіру, Тунісу, Лівії; гінді, гуджаратці, таміли займають узбережжя Кенії, Танганьїки, Мозамбіку, Пд.-Африканського Союзу. Всі ці народи користуються мовами своєї батьківщини. о.МадагаскарЕфіопія

Політичний поділ Політична мапа Африки В Африці розташовано 57 країн, з них 3 самопроголошені та невизнані. Більшість з них довгий час були колоніями європейських держав і отримали незалежність тільки в 5060-их роках XX століття. До цього незалежними були тільки Єгипет (з 1922 року), Ефіопія (з часівсередньовіччя), Ліберія (з 1847 року) та ПАР (з 1910 року). У ПАР та Південній Родезії (Зімбабве) аж до х років XX століття зберігався режимапартеїду, дискримінаційний по відношенню до корінного (негроїдного) населення. У наш час[Коли?] у багатьох африканських державах керують режими, дискримінаційні по відношенню до білого населення.На півночі континенту розташовані території Сеута, Мелілья ( Іспанія) та архіпелаги Канарські острови ( Іспанія) та Мадейра ( Португалія); на сході Сокотра ( Ємен). Африка, другий за величиною після Євразії материк, на території якого вмістилося півсотні країн. Назва Африка набула вжитку на Заході завдяки римлянам, які використовували назву Africa terra «земля Афрі» (множина, чи у однині Афер) для північної частини материка, а також і для провінції Африки з її столицею Карфагеном, що відповідає теперішньому Тунісу.

Джерела: %D1%84%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B8+%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE &hl=ru&rlz=1C1SKPL_enUA480UA484&prmd=imvns&tbm=isch&tbo=u&source= univ&sa=X&ei=r4WeUPPLEJKP4gTC7YCwAw&ved=0CDYQsAQ&biw=1366&bih= B3%D0%B0%D0%BB%D0%BA%D0%B0_%D0%B4%D0%BE_%D1%82%D0%B5%D0%BC% D0%B8_%D0%92%D0%BD%D1%83%D1%82%D1%80%D1%96%D1%88%D0%BD%D1%96 _%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B8_%D0%90%D1%84%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0 %B8&redirect=no %80%D0%B8%D0%BA%D0%B8 9.Географія материків і океанів. 7 клас. Київ. Зодіак-Екко, 2007 р