Ерне́ст Мі́ллер Хемінгуе́й ( ) американський письменник та журналіст, лауреат Нобелівської премії з літератури за 1954 рік американськийписьменникжурналіст Нобелівської премії з літератури1954 У його здебільшого автобіографічних творах переплетене усвідомлення трагічності людської долі з життєлюбством й утвердженням гуманістичних цінностей. Автор романів «Прощавай, зброє» (1929), «По кому дзвонить дзвін» (1940), «За рікою, в затінку дерев» (1950), пєси «Пята колонна» (1938), повісті-притч і «Старий і море» (1952), оповідань, репортажів із мандрів. Закінчив життя самогубством. Похований у Кетчумі (штаті Айдахо, США

Відомі вислови Хемінгуея «Писати треба лише тоді, коли це приносить радість. Я щасливий, коли пишу, але я не завжди задоволений тим, що вже написано» «Треба діяти. Пасивне споглядання – небезпечний стан розуму» Гарна проза схожа на айсберг, сім восьмих якого вкрила вода «Кожний, хто ходить по землі, має свої обовязки в житті» Якщо ти цінуєш свою репутацію, пов'язуй життя с добропорядними людьми «Людина створена не для поразки. Людинину можна знищити, а здолати не можна».

Джонн Донн «Немає людини, яка була, як Острів, сама по собі: кожна людина є частиною Материка, частиною Суші… смерть кожної людини торкається і мене, бо я єдиний з усім людством, а тому не запитуй ніколи, по кому дзвонить дзвін: він дзвонить по Тобі».

«Людина створена не для поразки. Людинину можна знищити, а здолати не можна». Е.М.Хемінгуей Старий і море

Повість-притча Старий і море (1952р.) 1954р.- Нобелівська премія за повість Старий і море Я намагався дати справжнього хлопчика, справжнє море і справжню рибу, і справжніх акул.І якщо мені це вдалося зробити гарно і правдиво, вони мложуть бути розтлумачені по- різному. Що по-справжньому важко – це створити щось дійсно правдиве, а в іншому разі і більш правдиве, ніж сама правда

З теорії літератури Підтекст Підтекст тип художнього образу, в якому конкретно-чуттєва даність предмета зображення, крім власного, має значення зумисно прихованого натяку на якусь іншу ідею чи образ, що прямо не називаються, але маються на увазі й суттєво переоцінюють зміст того, про що йдеться відкрито, у прямій формі.

Притча Притча повчальна алегорична оповідь, у якій фабула підпорядкована моралізаційній частині твору. На відміну від байки, у притчі зосереджена певна дидактична ідея.

Символ (грецьк. symbolon "умовний знак", "натяк") предметний або cловесний знак, який опосередковано виражає сутність певного явища, має філософську смислову наповненість, тісно пов'язаний з наукою, міфом, вірою, поезією, але не зводиться до них, тяжіє до певного узагальнення, на відміну від алегорії, що проявляється в конкретному образі. Символ не збігається за своїм значенням з будь-яким тропом. В основі своїй символ має завжди переносне значення.

символічний зміст образів твору Старий – багатоліття в різних культурах розглядається як знак праведності, божественного благословення. Старі люди можуть передбачити найвищі істини. Вітрило – співвідноситься з символікою повітря, вітру. Є атрибутом фортуни й уособлює її мінливість. Море – давні греки бачили в морі втілення материнського початку. В той же час – це образ стихії, що несе лихо і смерть. Плавання морем нерідко розглядається як стан між життям і смертю. Море – це щей непереборна сила природи, сама вічність. Човен на тлі безмежного простору – самотність. Риба – мета, якої потрібно йти. Акули-це перешкоди, вороги на шляху досягнення мети. Хлопчик- надія на майбутнє.