Пізнання – сукупність процесів, процедур і методів придбань знань про явища і закономірності об'єктивного світу. Пізнання є основним предметом науки гносеології (теорії пізнання)

У пізнанні виділяють два рівні: Чуттєве пізнання Раціональне пізнання

Чуттєве пізнання - це початок, джерело, а тому й основа пізнавального процесу. Основними його формами, що розташовані за ступенем складності й прояву активності суб'єкта, є відчуття, сприйняття та уявлення.

На відміну від чуттєвого пізнання мислення є узагальненим і опосередкованим пізнанням дійсності. Воно полягає в абстрагуванні, узагальненні чуттєво даного, дає знання загального. Тому й відображає природу глибше, повніше дає знання суті. Воно має відносну самостійність, оскільки виникає на основі узагальнення істотних рис, властивостей предмета, виступає у формі поняття, може залишитися незмінним, існувати Й тоді, коли відображуваний ним предмет уже не Існує (або ще не існує). Воно сприяє вдосконаленню чуттєвого пізнання, зберігає для майбутніх поколінь результати історичного розвитку Пізнання, виступає як знаряддя перетворення світу.

Проблеми пізнання досліджує розділ філософії (або філософська наука) під назвою "гносеологія" (давньогрец. гносис пізнання; логос учення, наука). Інколи цей розділ філософії іменують епістемологія (давньогрец. епістема знання, наука; логос учення), але здебільшого епістемологію розглядають або як теорію знання, або як дослідження лише наукового знання.

Гносеологія (від грец. γνώσις «знання» і λόγος «вчення, наука») теорія пізнання, розділ філософії. Термін «гносеологія» був уведений і активно застосовувався у німецькій філософії XVIII ст. пізнанняфілософії XVIII ст. Теорія пізнання, гносеологія, епістемологія, розділ філософії, у якому вивчаються проблеми природи пізнання і його можливостей, відношення знання до реальності, досліджуються загальні передумови пізнання, виявляються умови його достовірності та істинності. епістемологіяпізнаннязнання

Сучасна наукова гносеологія грунтується на таких основоположеннях. Принцип обєктивностіПринцип діалектики Принцип практики Принцип конкретної істини Принцип активного творчого відображення Принцип історизму Принцип пізнавальності

Існують два основні стовбури людського пізнання, що зростають, мабуть, з одного загального, але невідомого нам кореня, а саме чуттєвість і розум: за допомогою чуттєвості предмети нам даються, розумом же вони мисляться.чуттєвістьрозум І. Кант

Сучасні гносеологія та епістемологія вважають, що поняття пізнання має принаймні 3 основні акценти: Процес здобування знань Прагнення оволодіти реальністю Бажання досягти найважливішого стану досконалості

Багатогранне розуміння пізнання допомагає висвітлити й питання про можливості людського пізнання. Як звичайно, у цьому питанні окреслюються такі гносеологічні позиції: - гносеологічного оптимізму (людське пізнання не знає меж і спроможне продукувати надійні, ґрунтовні, достовірні знання, спроможне допомогти людині вирішувати основні питання свого життя); - агностицизму (принципове заперечення можливості для людини мати виправдані достовірні знання); - скептицизму (висловлення сумніву як у позитивних можливостях пізнання, так і в його повній неспроможності).