Волосся – симфонія. Шовкове, неслухняне, золоте, кольору спілих каштанів. Як я скучив за вами,коси, Чом вас, коси, ніхто не носить?

Українські дівчата завжди ходили з непокритою головою ознака дівочої честі. Кожна дівчина хотіла мати гарне волосся і пишну косу. Найпоширенішою зачіскою було заплітання волосся у коси.

Коси наших дівчат довгі, справді до пояса. Це вважалося в Україні за одну з найголовніших ознак дівочої краси.

Для Наддніпрянщини типовим у святкові дні було заплітання волосcя в одну косу, яка вільно звисала на спину, а в будень - у дві, що закладалися вінком навколо голови.

На Полтавщині дівчата іноді заплітали волосся в одну велику і кілька малих кіс. У коси вплітали кісники у вигляді вузенької яскравої стрічки, шнурка, стьожки.

Понад Дністром в Галичині дівчата заплітають волосся у чотири коси. Дві передні підплітають коло висків, а задні розподіляють на кілька дрібних кісок дрібушки. Дрібушки викладають навколо голови вінком, а одну кіску «перекидають» через голову.

На Лівобережжі в будень дівчата роблять рівний проділ, посередині голови, розчісують волосся на два боки і заплітають у дві коси. Заплетеними косами обвивають голову, ніби вінком. У неділю або в свято дівчата сплітають все волосся в одну косу і вплітають у неї кілька кольорових стрічок-кісників, що разом з косою звисають вздовж спини.

З давніх часів українські дівчата любили прикрашати себе віночками

Колись віночок з живих квітів захищав дівчину від напасників

Звиті вiнки були наступною стадiєю розвитку дівочих головних уборів

У неділю та в свята дівчата вбираються в стрічки. Вибравши одну найкращу стрічку, дівчина обвиває її навколо голови, а до кінців, що звисають на спину, пришпилює всі останні стрічки, скільки б їх не було. Щоб стрічка краще трималася на голові, колись дівчата робили з лубка обручик, покривали його стрічкою і одягали на голову, як капелюшок. Влітку, йдучи в поле, дівчина збирала квіти і закладала їх за лубок, покритий стрічкою. Виходило щось на зразок корони з живих квітів.

Хустка прийшла на зміну давнішим платовим жіночим головним уборам обрусу та намітці.

Хустка могла пов'язуватись як самостійно, так і поверх очіпка, кибалки або іншого платового головного убору. У більшості випадків хустку перед вив'язуванням складали по діагоналі.

Хустка могла бути зав'язана кінцями спереду або на потилиці. Спереду вони могли бути під підборіддям, над чолом, заховані, або стирчали як ріжки. Ззаду кінці опинялися, якщо хустку схрещували на шиї і зав'язували зверху на кінцях, що були на спині; на шиї не перехрещували,

П о всій У країні жінки залюбки носили хустки. Р ізними були способи завязування хусток, які частково наслідували способи повязування наміток.

Накривали потилицю, скроні, вуха і зав'язували на потилиці. Зверху хустку стискали на «дзьобик», на «коник». Інколи кінці великої квітчастої хустки перехрещували на шиї, але не зав'язували, залишаючи вільно спадати на спині.

Хустка, перебравши роль намітки, почала виконувати на весіллі визначну роль маркера нового суспільного стану дівчини через обряд «Покривання молодої».

ЗАЧІСКА ВОЛОССЯ У ЖІНОК У протилежність до дівчат, жінки в Україні завжди ходили з покритою головою. На другий же день після весілля жінці покривали голову з відповідною обрядовість і вже після того «ходити простоволосою» або «світити волоссям» колись вважалося непристойністю.