Навчально – виховний комплекс Гайворонська гімназія – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів 5

Треба навчити кожного вихованця мандрува- ти у світ книжок. В.Сухомлин ський

Школа для кожної людини – це ті сходи, якими вона піднімається, наближаючись до знань, а шкільний бібліотекар, уважний до дитячих проблем, обізнаний із віковою психологією, закоханий у книги, може вибудувати справжній місток у царство пізнання, духовності і культури. Бібліотека - книжковий океан, а бібліотекар – стерновий учнівського вітрильника, що прагне навколосвітніх мандрів. Споконвіку бібліотеки були документальною памяттю людства, центрами духовності, книжковим відображенням усіх явищ світового життя

Першим бібліотекарем школи 14 була Хороманська Наталія Фадеївна. Яка розпочала свою трудову діяльність, як бібліотекар з 3 березня 1947 року. В 1949 році в списках випускників Камянець – Подільского культосвітнього технікуму появилось прізвище Хороманська, в якому вона навчалась заочно.

Згодом її прізвище можна було побачити в списках студентів-заочників Кіровоградського педагогічного інституту імені О.С. Пушкіна. Адже бібліотекарю потрібні грунтовні знання. Інтерес до бібліотечної роботи у Наталії Фадеївни не випадковий. Вона була людиною великої культури, знала силу книги, широко пропагувала її. Ще в дитинстві вона зрозуміла, що книга перша необхідність. В рідній сімї книгу завжди шанували.

Реалізуючи ідеї В.О. Сухомлинського про виховання школяра допитливим, вдумливим читачем, з ініціативи директора школи А.Б. Резніка була створена в школі система формування бібліотечної грамоти учнів, підвищення їх читацької культури, утвердження культу Книги. І ці важливі питання втілювала в життя Хороманська Н.Ф. Використавши тематичний план, розроблений Ленінградським державним педагогічним інститутом імені Н.К. Крупської, внесли до нього необхідні зміни та доповнення і запровадили систему бібліотечних уроків у всіх 1-8 класах.

Набуті на бібліотечних уроках знання і вміння закріплювалися бібліотечною практикою, в ході якої під керівництвом бібліотекаря Хороманської Н.Ф. учні знайомилися з книжковим фондом шкільної бібліотеки, оволодівали навичками класифікації, розставляючи книги на полицях чи дістаючи з них відповідні видання, підшивали газети, обліковували нові надходження, працювали з каталогами, словниками, випускали стінгазети, оформляли тематичні стенди Прочитай, це цікаво!.

Завершувались заняття з оволодіння азами бібліографії бібліотечними заліками, які були по суті громадським оглядом набутих у цих галузі знань і вмінь. Наприклад, учням пропонувались такі питання: Які ти знаєш газети для дітей? Які словники ти знаєш? Як вести щоденник читача? Які енциклопедії ти знаєш? Як розташований матеріал у ВРЕ? Розкажи про алфавітний каталог? А останнє питання у білеті було практичне, тобто робота зі словниками, енциклопедіями, довідниками, тощо.

Бібліотека – це відкритий стіл ідей, за який запрошений кожний, - говорив О. Герцен, і це не випадково, тому що до шкільної бібліотеки дійсно постійно приходять діти, вчителі, батьки і бібліотекарю необхідно всім надати потрібну літературу, згідно з їхніми запитами.

Мені часто згадуються слова І. Еренбурга, які звучать цілком сучасно про бібліотекаря не як про реєстратора або службовця, який спостерігає, чи всі книги на полицях, а як про людину, яка допомагає читачам активно їх використовувати. І. Еренбург порівнює працю бібліотекаря з працею вчителя, письменника. Кожен письменник дивиться на бібліотекарів з надією, з ревнощами, з любовю, - писав він.

Шкільна бібліотека відіграє неабияку роль у справі навчання і виховання підростаючого покоління, а також у підвищенні фахового рівня вчителя. Саме від бібліотеки, як інформаційного культурного центру навчального закладу,ь від достатнього рівня її інформування залежить якість навчально- виховного процесу і, врешті, - успіх учителя й учня.

Саме у бібліотеці відбувається інтеграція всіх видів і форм поширення знань, забезпечується єдність інформації, освіти, виховання та дозвілля. За влучним висловом В.О. Сухомлинського, школу неможливо уявити без бібліотеки, як народ без імені, без памяті, без історії; школа – це перш за все слово, книга і живі людські стосунки. Також важливу роль відіграє і сама особистість бібліотекаря, як інтелектуального резерву, діяльність якого проектується на всіх учасників навчально- виховного процесу, його професіоналізм, любов до дітей і книги, здатність до сприйняття, поєднання і практичного впровадження традиційних і нових технологій, уміння створювати затишну атмосферу спілкування для допитливих малюків та юних інтелектуалів.

- Довідково – бібліографіч не забезпеченн я навчально- виховного процесу; - - інформаційн е забезпеченн я навчально- виховного процесу; - - популяризаці я літератури; - Вивчення та розвиток читацьких інтересів, керівництво читанням дітей. бібліотека Навчальн0- виховна Розвиваюча і пізнавальна Культурологічна інформаційна

Вже стало традицією проводити у школі свято «Читацька родина». На якому, діти разом зі своїми батьками відповідають на цікаві питання, виконують різні практичні завдання.

В.О. Сухомлинський писав, що читання – це віконце через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе. Навчити дитину любити книгу, сприймати її як невичерпне джерело пізнання світу, знань і мудрості народної – головне завдання шкільної бібліотеки. Спрага знань, інтерес до нового, прагнення прекрасного – все це вгамовується дитячим читанням, яке справді можна назвати рушієм загального розвитку. Дитяче читання відіграє велику роль у житті дітей, набагато більшу, ніж у житті дорослих. Книга прочитана у дитинстві, залишається в памяті майже на все життя і впливає на подальший розвиток дітей. Книга робить великий моральний і естетичний вплив на юного читача.