Презентацію підготували учениці 11 класу Бородько Ольга Тереняк Юлія

Верхо́вна Ра́да Украї́ни (ВРУ) єдиний законодавчий орган державної влади України, який має колегіальну будову і складається з чотирьохсот п'ятдесяти народних депутатів України, обраних строком на п'ять років на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади, що уповноважений приймати закони. Тип: однопалатний парламент. Відповідно до Конституції України, конституційний склад Верховної Ради України чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років (стаття 76). Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Верховної Ради України (стаття 77).

Перші порівняно демократичні вибори до Верховної Ради УРСР відбулися в березні 1990 р. На 450 мандатів претендувало близько 3 тис. кандидатів, у середньому по шість-сім осіб на одне місце. Хоч вибори відбулися ще в умовах монополії КПУ на засоби масової інформації, Демократичний блок домігся значного успіху: з 442 обраних депутатів Верховної Ради УРСР його підтримкою користувалися 111. У Верховній Раді утворилася парламентська більшість із комуністів і консерваторів ("група 239") та парламентська опозиція. Народна рада, до складу якої увійшло 125 осіб, очолив Народну раду депутат, академік І. Юхновський. На початку червня відбулися вибори голови Верховної Ради, на цей пост претендувало 10 кандидатів. Комуністична більшість обрала головою парламенту В. Івашка, який одночасно був керівником комуністів республіки. Першим заступником став І. Плющ, заступником – В. Гриньов. З перших днів роботи Верховної Ради опозиція відігравала помітну роль. Її представники очолили 7 із 23 постійних комісій українського парламенту. Історичною заслугою Верховної Ради України, обраної в березні 1990 р., стало прийняття нею Декларації про державний суверенітет України та Акта про незалежність України.

Леонід Макарович Кравчук 23 липня грудня 1991 Іван Степанович Плющ 5 грудня травня 1994

Перші вибори до Верховної Ради України в незалежній Україні. Другі (дострокові) вибори до Верховної Ради України. 7 червня 1993 року в Донбасі почався безстроковий страйк шахтарів, який міг повести за собою тяжку економічну кризу. З огляду на це Верховна Рада України 1 7 червня пішла страйкарям на зустріч і виконала їх вимогу призначила на 26 вересня 1993 року консультативний референдум. Після переговорів з Президентом України Леонідом Кравчуком Верховна Рада за два дні до референдуму відмінила його та постановила провести 27 березня 1994 року дострокові парламентські та 26 червня того ж самого року дострокові президентські вибори. На виборах, що проходили у два тури, з 27 березня до 10 квітня, було обрано 338 народних депутатів, половина з них – члени політичних партій. 7 грудня 1994 Верховна Рада України відклала вибори в округах, де нікого обрано не було, на один рік. Таким чином на 9 лютого 1995 Верховна Рада України все ще була сформована лише на 90 %. Доробком другого українського парламенту стало значне розширення правової бази реформ (прийнято 753 закони), прийняття нової Конституції України, посилення контролюючих функцій вищого законодавчого органу (започатковані парламентські слухання, дні уряду). Однак продовжувались серйозні протиріччя між гілками влади, незбалансованість їх повноважень, політичні протистояння, прийняття заполітизованих недіючих законів.

Комуністична партія України - 85 Народний Рух України - 20 Селянська партія України - 18 Соціалістична партія України - 14 Українська республіканська партія - 9 Конгрес українських націоналістів Партія праці Партія демократичного відродження України Громадянський конгрес України Демократична партія України Соціал-демократична партія України Українська консервативна республіканська партія Українська національна асамблея Християнсько-демократична партія України Партія економічного відродження Криму Отже, найбільшого успіху домоглися ліві партії, які контролювали понад третину мандатів: КПУ – 25%, СПУ – 5%, Сел ПУ – 6%.

Олександр Олександрович Мороз 18 травня травня 1998

Відбулися 29 березня 1998 р. за новим виборчим законом – змішаною мажоритарно- пропорційною системою (225 депутатів від політичних партій і блоків, які подолали 4% бар'єр і 225 – від одномандатних округів). Результати за регіонами (показані перші 3 партії у кожному регіоні)

Комуністична партія України залишається найбільшою партією у Верховній Раді, завоювавши 121 з 445 місць. 12 травня 1998 року XIV сесія Верховної Ради України розпочала свою роботу. Відкрила сесію і зачитала текст присяги найстарший за віком депутат від Івано-Франківщини Слава Стецько. На посаду голови Верховної Ради претендувало понад 50 депутатів (тільки кандидатура П. Симоненка пропонувалась чотири рази). Врешті, після довгих спроб головою Верховної Ради обрано представника Селянської партії О. Ткаченка, заступниками – А.Мартинюка і В. Медведчука. Олександр Миколайович Ткаченко 7 липня січня 2000 Іван Степанович Плющ 1 лютого травня 2002

Відбулися 31 березня. Половина депутатів Верховної Ради обиралися на пропорційній основі в загальнодержавно му окрузі, іншу половину було обрано в одномандатних округах. Прохідний бар'єр для партій і блоків становив 4 %. У мажоритарних округах діяла система відносної більшості.

При цьому західні області та північні області віддали перевагу блоку Наша Україна, Південні та східні регіони Комуністичній партії України, Донецька область віддала перевагу блоку За єдину Україну!, Соціалісти мали перевагу у ряді районів Полтавської та Черкаської областей. Блок «Наша Україна» став найбільшою фракцією у Верховній Раді, завоювавши 111 з 447 місць. Організація з безпеки і співробітництва в Європі відзначила в той час, що було фізичне насильство і переслідування кандидатів і агітаторів, пов'язаних з опозиційними політичними партіями перед березневими виборами. Володимир Михайлович Литвин 28 травня травня 2006

Відбулися 26 березня 2006 року за пропорційною системою в загальнодержавному виборчому окрузі. Прохідний бар'єр для партій і блоків становив 3% від числа виборців, що взяли участь у голосуванні. Виборча кампанія офіційно почалася 7 липня 2005року, і з 26 листопада по 31 грудня 2005 року проходило висування та реєстрація кандидатів у депутати. Вибори 2006 року виявилися рекордними за кількістю партій і блоків, що взяли участь. Виборчий бюлетень був 80 см завдовжки і включив 45 претендентів.

Самі по собі вибори мають сенс лише коли на їх підставі створюється «правляча коаліція в Верховній Раді», яка формує «Кабінет Міністрів». На виборах-2006 перемогла «помаранчева коаліція», але за ініціативою президента Ющенка розпочався процес затягування «творення правлячої коаліції», який призвів до повної зміни «вибору народу» замість «помаранчевого уряду» було сформовано «КабМін Януковича», що поклало початок Політичній кризі «другої половини 2006» та 2007 року. Олександр Олександрович Мороз 6 липня листопада 2007

Відбулися 30 вересня 2007 року за пропорційною системою в загальнодержавному виборчому окрузі. Прохідний бар'єр для партій і блоків становив 3% від числа виборців, що взяли участь у голосуванні. 2 квітня 2007 року Президент України Віктор Ющенко розпустив Верховну Раду (парламент) України та підписав указ про дострокові парламентські вибори в Україні, які мали відбутися 27 травня 2007, проте вони були перенесеними на 24 червня 2007року. Парламент і Кабінет Міністрів назвали цей указ неконституційним і не виділили кошти на вибори. Парламент продовжував проводити засідання, але Президент вважав їх недійсними. Указ було оскаржено в Конституційному Суді України, який унаслідок різних юридичних причин так і не прийняв рішення по суті цієї справи. Віктор Ющенко заявив, що може призупинити постанови і відкласти день виборів, аби парламент затвердив деякі важливі законопроекти, зокрема, законодавство про вибори, опозицію, та функціонування парламенту. Врешті-решт було досягнуто домовленості між основними політичними силами, внаслідок яких парламент на декілька днів відновив роботу при визнанні Президентом цього факту, а дата виборів змістилася на 30 вересня, причому причиною їх призначення оголошувалося припинення існування Верховної Ради, внаслідок відсутності в ній 1/3 депутатів від конституційного складу: опозиційні депутати спеціально для цього припинили свої депутатські повноваження. За офіційними даними Центрвиборчкому України на 30 серпня 2007 року, у виборчих перегонах 2007 року брали участь 20 політичних партій і передвиборчих блоків. Це найнижчий показник за останні декілька виборів.

Арсеній Петрович Яценюк 4 грудня 2007 – 12 листопада 2008 Володимир Михайлович Литвин 9 грудня грудня 2012

Дострокові парламентські вибори мали відбутися 7 грудня 2008 року. 8 жовтня Президент України Віктор Ющенко оголосив інформацію про розпуск парламенту. Указ про дострокове завершення повноважень Верховної Ради був підписаний та опублікований 9 жовтня. Це був другий указ про розпуск Верховної ради за останній рік. За думкою БЮТ, Ющенко не мав права розпускати Верховну Раду до середини листопада 2008 року. У статті 90 Конституції України,на яку вони посилалися, зазначено, що Президент України не має права розпускати ВР протягом 1 року після дострокових виборів. 8 жовтня БЮТ підготували усі необхідні документи для судового оскарження рішення Президента про дострокові вибори у ВРУ. Дія указу була припинена указом 952 від 20 жовтня 2008 року.

Відбулися 28 жовтня 2012 року; встановлено п'ятивідсотковий прохідний бар'єр і змішану систему: 225 депутатів обираються в загальнодержавному багатомандатному окрузі за виборчими списками від політичних партій, а інші 225 за мажоритарною системою в одномандатних округах. Участь у виборах брали тільки політичні партії; участь блоків, які складалися з партій, не передбачено. Офіційна виборча кампанія розпочалася 30 липня 2012 року. Було підвищено прохідний бар'єр з 3% до 5%, що на думку експертів зроблено для недопущення в Парламент багатьох розрізнених опозиційних партій. З ініціативи провладної фракції Партії Регіонів було змінено виборче законодавство за рік до виборів. Зокрема в новому законі заборонено брати участь у виборах політичним блокам, що на думку експертів, зроблено для того, щоб не дати об'єднатися розрізненій опозиції («Батьківщина», «Фронт Змін», «НУНС», ВО «Свобода», «Громадська Позиція», «УДАР»). За даними ЦВК, явка виборців на виборчі дільниці становила 57,98 %

7 листопада Президент України Віктор Янукович визнав, що вибори пройшли з порушеннями і доручив Генеральному прокурору України Віктору Пшонці проаналізувати факти порушень. Партії «ВО Батьківщина», «ВО Свобода» та «УДАР» заявили, що можуть не визнати результати виборів через масові фальсифікації на мажоритарних округах на користь провладних кандидатів. Опозиційні партії можуть відмовитися від мандатів і вимагати нові вибори, виключно за партійними списками. Опозиційні партії закликали небайдужих громадян вийти 5 листопада о 10:00 під ЦВК України на знак протесту проти фальсифікацій. З скаргою на дії ОВК 14, аналогічною тій, яку подав Віктор Романюк на рішення ОВК 94, до Європейського суду з прав людини звернувся кандидат у депутати по цьому 14-му Вінницькому округу від «Батьківщини» Іван Мельничук.

Голова ВРУ VII скликання – Рибак Володимир Васильович 13 грудня на посаді

ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!