Кременець – одне з найкрасивіших малих міст України. Тут є все, що потрібно людині, яка любить подорожувати теренами України у пошуках цікавих куточків: неймовірно красива природа, велика кількість цінних памяток архітектури…

Ранок. Спить Кременець, притулившись до підніжжя гори Бони. Величний корпус Кременецького ліцею, вишукана дзвіниця Миколаївської церкви та інші старовинні будинки міста відпочивають в очікуванні нового дня. Можливо, їм сняться колишні гості Кременця: великий композитор Ференц Ліст, геніальний Оноре де Бальзак, брат Адама Міцкевича Олександр, український геній Тарас Шевченко… Їхній спокій стереже з майже 400- метрової висоти замок королеви Бони

Найцікавіша памятка Кременця – замок ІX-XVІ ст. Розташований він на горі Бона, висота якої 397 м над рівнем моря. Від стін замку залишилися самі руїни, а більш-менш збереглася тільки вїзна вежа. Але, не дивлячись на руйнацію, замок, якщо можна так сказати, дуже гарно виглядає, адже його руїни у гармонічному поєднанні з оточуючою природою мають дуже романтичний вигляд.

В історію ж твердиня увійшла під іменем польської володарки італійського походження - Бони Сфорца. Скільки дивного та недоброго говорили свого часу люди про неї. Начебто прагнула королева вічної юності, а що чарівних кремів та пластичної хірургії в ті часи не було, то використовувала Бона Сфорца кров невинних дівчат. Їх кидали на гострі кілки решітки-перекриття в одній з башт Кременецького замку, а ярусом нижче Бона приймала нелюдський душ…

Бона Сфорца

Княжна Бона – королева-вампір

Замок багато чим зобовязаний дружині Сигізмунда І. У 1536 році король подарував їй Кременець та околиці. Нова господиня укріпила високі замкові стіни, три вежі, казарми, господарські споруди та порохівні. Управляючи краєм через своїх старост, Бона запровадила систему непосильних грошових і натуральних податків, мордуючи народ з усією жорстокістю чужоземки. А відїжджаючи в Італію по смерті чоловіка, вивезла з Кременця 70 возів (!) добра.

Сигізмунд I Старий, картина Яна Матейки

Позбувшись італійки, замок і далі ніс свою варту. Тривалий час цю видатну оборонну споруду ніхто не міг здобути. Аж у вересні 1648 року військо полковника Максима Кривоноса взяло фортецю в облогу. Півтора місяця тривали запеклі бої між козаками та шляхтою. Нарешті твердиню було здобуто і зруйновано. Відтоді замок так і не відбудували. А на Пятницькому цвинтарі, під горою, біліють вапнякові хрести на козацьких могилах.

Презентацію підготувала учитель музики БСШ І-ІІІ ступенів 13 Паска Ольга Петрівна