Тарас Григорович Шевченко 9 березня 1814 – 10 березня 1861

Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь.

Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 р. в селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкаська область) у кріпацькій родині. Хата, в якій народився Т.Г.Шевченко

Малий Тарас, рано втративши матір, а потім і батька, з дитинства зазнав багато горя і знущань. Працюючи і навчаючись у дяка, Шевченко ознайо-мився з деякими творами української літератури, а відчуваючи великий потяг до малювання, уже тоді робив перші спроби розпочати навчання у маляра. У 14 років Тараса зробили дворовим слугою поміщика П.Енгельгарда. З осені 1828 року до початку 1831 року Шевченко побував зі своїм паном у Вільно (тепер Вільнюс).

У Вільно Шевченко виконує обов'язки козачка в панських покоях. А у вільний час потай від пана перемальовує лубочні картинки. Шевченка віддають вчитися малюванню. Найвірогідніше, що він короткий час учився у Яна-Батіста Лампі ( ), який з кінця 1829р. до весни 1830р. перебував у Вільно, або в Яна Рустема (? 1835), професора живопису Віленського університету.

Після початку польського повстання 1830р. віленський військовий губернатор змушений був піти у відставку. Поїхав до Петербурга і його ад'ютант Енгельгардт. Десь наприкінці лютого 1831р. помандрував до столиці у валці з панським майном і Шевченко. 1832р. Енгельгардт законтрактовує Шевченка на чотири роки майстрові петербурзького малярного цеху В. Ширяєву.

Ночами, у вільний від роботи час, Шевченко ходив до Літнього саду, змальовував статуї, тоді ж уперше почав писати вірші. Влітку 1836 він познайомився зі своїм земляком - художником І.Сошенком, а через нього з Є.Гребінкою, В.Григоровичем і О.Венеціановим. ПОРТРЕТ П.В.ЕНГЕЛЬГАРДТА. Акварель ЖІНОЧИЙ ПОРТРЕТ. Ескізи. Олівець ПОРТРЕТ А.І.ЛАГОДИ. Начерк. Олівець. [1839] ЖІНОЧИЙ ПОРТРЕТ. Начерк. Олівець. [ ]

Згодом відбувається знайомство Шевченка з К. Брюлловим і В. Жуковським. Вражені гіркою долею талановитого юнака, вони 1838р. викупляють його з кріпацтва. К.БрюлловВ.Жуковський

І виріс я на чужині, І сивію в чужому краї: То одинокому мені Здається кращого немає Нічого в бога, як Дніпро Та наша славная країна... «І виріс я на чужині»

Тарас Григорович - портретист Портрет Платона Закревського Портрет Іллі Лизогуба Портрет Михайла Щепкіна Молитва за вмерших Портрет Ганни Закревської

Катерина Воздвиженський монастир в Полтаві Олександрівський костьол в Києві Шхуни біля форта Кос-Арал Почаївська лавра з заходу Тарас Григорович – пейзажист

Укріплення Раїм р. Гористий берег острова Миколая I рр. Аскольдова Могила 1846р.

Циганка ворожить українській дівчині Картини, що написав Т.Г. Шевченко Погрався в карти ( )

«Церква Богдана» у Суботові. Картини, що написав Т.Г. Шевченко

«Селянська родина» (1843). Картини, що написав Т.Г. Шевченко

Останній автопортрет г. Картини, що написав Т.Г. Шевченко

Вірші Шевченко почав писати ще кріпаком, за його свідченням, у 1837р. З тих перших поетичних спроб відомі тільки вірші Причинна і Нудно мені, тяжко що маю робити. Кілька своїх поезій Шевченко у 1838р. віддав Гребінці для публікації в українському альманасі Ластівка. Але ще до виходу Ластівки (1841) 18 квітня 1840р. з'являється перша збірка Шевченка Кобзар.

1844р. вийшло друге видання Кобзаря. Усі ці твори належать до раннього періоду творчості Шевченка, коли він усвідомлював себе як мужицький поет і поет-патріот.

Новий період творчості Шевченка охоплює роки (до арешту) і пов'язаний з двома його подорожами на Україну. За назвою збірки автографів Три літа (яка включає поезії рр.) ці роки життя й творчості поета названо періодом трьох літ. До цього ж періоду фактично належать і твори, написані у рр. (до арешту).

Спілкувався з селянами, познайомився з численними представниками української інтелігенції й освіченими поміщиками. Перша подорож Шевченка на Україну продовжувалася близько восьми місяців. Виїхавши з Петербурга у травні 1843р., поет відвідав десятки міст і сіл України (рідну Кирилівку, Київ, Полтавщину, Хортицю, Чигирин тощо). Т.Г.Шевченко. Собор святого Олександра в Києві

В Україні Шевченко написав два поетичних твори російською мовою поему Тризна (1844р. опублікована в журналі Маяк під назвою Бесталанный) і вірш Розрита могила. Та, повернувшись до Петербурга наприкінці лютого 1844р., він під враженням побаченого на Україні пише ряд творів (зокрема, поему Сон), які остаточно визначили подальший його шлях як поета.

У середині жовтня 1850р новий арешт мав фатальні наслідки для поетичної творчості Шевченка на засланні: з обережності він змушений був припинити писати вірші і відновив поетичну діяльність Сім років перебування в Новопетровському укріпленні чи не найтяжчих у житті поета.

Тільки співчуття таких гуманних людей, як комендант укріплення А. Маєвський та його наступник І.Усков, дещо полегшувало становище безправного солдата-засланця. Після смерті Миколи І (лютий 1855р.) друзі поета почали клопотатися про Тарасове звільнення. Та тільки 1 травня 1857р. було дано офіційний дозвіл звільнити Шевченка з військової служби зі встановленням за ним нагляду і забороною жити в столицях. В Нижньому Новгороді йому довелося затриматися на кілька місяців, поки віце-президент Академії мистецтв Ф. Толстой не виклопотав дозвіл на його проживання в Петербурзі.

Влітку 1859р. Шевченко відвідав Україну. Зустрівся в Кирилівці з братами й сестрою. Мав намір оселитися на Україні. Шукав ділянку, щоб збудувати хату. Та 13 липня біля с.Прохорівка його заарештували. Звільнили через місяць і запропонували виїхати до Петербурга.

Заслання підірвало здоров'я Шевченка. На початку 1861р. він тяжко захворів і 10 березня помер. Незадовго до смерті написав останній вірш Чи не покинуть нам, небого. У похороні поета брав участь чи не весь літературно- мистецький Петербург (зокрема, М. Некрасов, М. Михайлов, Ф. Достоєвський, М.Салтиков-Щедрін, М. Лесков, М. Костомаров, В. Білозерський, П.Куліш, Г. Честахівський). Похований був на Смоленському кладовищі. Через два місяці, виконуючи заповіт поета, друзі перевезли його прах на Україну і поховали на Чернечій (тепер Тарасовій) горі біля Канева.

Казахстан Памятники Т.Г. Шевченку Польща МакедоніяМолдова

Франція Грузія Памятники Т.Г. Шевченку Росія Греція Аргентина США Угорщина Румунія

В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля.

Нема на світі України, Немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину Шукати доброго добра… «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм, в Україні і не в Україні моє дружнє посланіє»

…Там найдеться щире серце І слово ласкаве, Там найдете щиру правду, А ще, може й славу… «Думи мої, думи мої»

Любітеся, брати мої, Україну любіте І за неї, безталанну Госопда моліте. «Каменярі»

Свою Україну любіть. Любіть її... Во врем'я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть.

Україно! Оце твої діти, Твої квіти молодії, Чорнилом политі, Московською блекотою В німецьких теплицях Заглушені!.. Плач, Украйно! Бездітна вдовице! «Сон»