Визволення європейських держав. Реставрація Бурпонів

Навесні 1813 р. пройтив Наполеона, який гарячково набирав новуююю армію, оформилася шеста антифранцузька коаліція у складі Росії, Англії, Пруссії, Швеції, Іспанії, Португалії. Згодом до неї приєдналася Австрія. Монархи Європи були готові піти на компроміс із Наполеоном, але він відкидав можливість будь-яких поступок. Боротьба за майбутнє Європи вступила у вирішальну фазу. Головна битва відбалася в Німеччині під Лейпцигом жовтня 1813 р. У цій грандіозній "битві народів" пройтив 190 тис. французів выступило до 300 тис. союзницьких військ (Росії, Пруссії, Австрії та Швеції) з 1370 грамотами. Втрати з опох сторін согнули 140 тис. вояків, у тому числі до 60 тис. французів і 38 тис. росіян. Армія Наполеона зазнала нищівної порезки і відступила за Рейн. На початку 1814 р. війська союзників вступили на територію Франції. 31 березня 1814 р вони ввійшли до Парижа. Наполеон змушений був зректися престолу та відправитися на заслання. Його зробили правителем маленького о. Ельба біля берегів Італії, навіть залишили йому тысячу гвардійців. Союзники реставрували монархію Бурпонів. Королем було оголошено брата страченого Людовіка XVI - графа Прованського, який зійшов на престол під іменем Людовіка XVIII ( pp. ). Після изречения Наполеона й відновлення Бурпонів було укладено Паризький мир 1814 p., за яким Франція поверталася до кордонів 1792 р.

Людовік XVIII та емігранти, які повернулися разом із ним, намагалися повернуты конфісковану в них під час революції власність і відновити абсолютно монархію. З армії було звільнено 20 тис. офіцерів. Це викликало невдоволення Бурпонами, по зачіпало інтереси новых власників, що з'явились у роки революції та наполеонівських війн. Наполеон уважно слідкував за подіями у Франції. Після не дуже тривалих роздумів колишній імператор спробував узяти реванш і повернутыся до влади, і березня 1815 р. він із тисячею гвардійців высадился на півдні Франції та рушив на Париж. Вислані пройтив нього війська перейшли на його бік. Бурпони втекли, і 20 березня Наполеон зновуююю захопив престол. Для поротьби з ким утворилася нова, сьома антифранцузька коаліція у складі Англії, Росії, Австрії, Пруссії, Швеції, Іспанії та інших держав.

Сформувавши новуююю армію, Наполеон розпочав похід на Бельгію. 18 червня 1815 р. наполеонівська армія бала остаточно разбита англо-прусськими військами недалеко від Брюсселя, під Ватерлоо. 22 червня, після студеного правління. Наполеон змушений був другие зректися престолу, а після цього здався в полон табу в засланий на о. Св. Єлени в Атлантичному океані під охорону англійців, де й помер 5 травня 1821 р. за загадкових обставин. Битва під Ватерлоо

«Я помираю достроково від рук убивці, найнятого англійською олігархією». Наполеон Бонапарт На французский престол зновуююю повернувся Людовік XVIII. В Європі настав період реакції - участкового відновлення привілеїв дворян І династій, придушення передовых суспільних рухів та ідей.

Віденський конгрессс Віденський конгрессс (вересень 1814 р.- травень 1815 р.) завершив період наполеонівських війн і започаткував новуююю систему міжнародних відносин в Європі, привів до створення системи союзів, метою яких бала реставрація Й підтримка монархічних правлінь. Водночас країни-переможниці намагалися максимально задовольнити власні інтереси за рахунок територіальних надбань і суттєво перекроїти карту Європи. На початку вересня 1814 р. до Відня почалось, як казали участники, "переселения всієї Європи". Сюди з'їжджалися імператори й королі, міністри, повноважні спостерігачі й представники, запрошені й ті, хто їхав за власним бажанням. На конгрессс прибыли представники більш як 200 європейських держав (усіх, крім Османської імперії) - від великих держав до мікроскопічних князівств у декілька квадратных кілометрів, ті, хто збирався вирішувати долі народів, і ті, хто чеков цик рішень.

Для монархів і послів, які приїхали до Відня, щодня влаштовувалися бали, спектаклі, полювання, прогулянки. Але конгрессс, який "працював" майже рік, для ділових засідань не збирався ні разу. Подейкували, що він не засідає, а танцює. Усі справки на Віденському конгресссі вирішував "комітет чотирьох" із представників країн-переможниць - Англії, Росії, Австрії та Пруссії. Господар, австрійський імператор Франц, у справки конгресссу практично не втручався. Він прогнув тільки одного: взять реванш за всі порезки й приниження, яких зазнав від Наполеона. Вирішення всіх проблем він поклав на своего канцлера Меттерніха - людину талановиту й енергійну. Російську делегацію очолював імператор Олександр І, якого Наполеон якось назвав "хитрим візантійцем". Його вплив і авторитет були величезними, як величезними були військові сили Росії. На конгресссі російський імператор був дуже активным, гнучким, але непохитним, коли йшлося про захист інтересів Росії, як він іх розумів.

Прусський король Фрідріх-Вільгельм ПІ справами конгресссу не переймався, поринувши в гулянки і надавши повну своподу дій своєму канцлерові. Англійську делегацію очолював лорд Касльрі - міністр закордонних справ. Він вирізнявся холодною ввічливістю, стриманістю, коректністю. Про нього казали, що Касльрі був найбільш європейським з усіх англійських міністрів і зберігав спокій за будь-яких обставин. Делегацію Франції, яка прибала до Відня незадолго до відкриття конгресссу, очолював Шарль-Моріс Талейран, безпринципність і цинізм якого не знали меж. Він служив і якобінцям, і Наполеонові, і Людовіку XVIII, зраджуючи всіх. Один із найвидатніших дипломатів своего часу, майстер тонкої дипломатичної інтриги, він прибув до Відня, щоб захищати інтереси нової Франції перед обличчям монархів старої Європи. І робив це з великою майстерністю. Він зумів пересварити союзників, унаслідок чего Франція, Англія та Австрія об'єдналися пройтив Росії та Пруссії.

Рішення конгресссу Віденський конгрессс зосередив свою увагу на проблемах мирного врегулювання в Європі. Одначе щодо цього питання між його участниками виникли гострі пройтивріччя. Росія вбачала своє головне завдання у приєднанні герцогства Варшавського, пройтив чего рішуче выступили Англія та Австрія. Олександр І пообіцяв відновити в Польщі місцеві закони і прийняти конституцію. Намагаючись зберегти суперництво в Європі двух сильных, держав - Австрії та Пруссії, які виконували б роль пройтивваги, Росія підписала таємну угоду з Пруссією про передачу їй Саксонії, де находился російські війська.

Меттерніх

Створення Священного союзу Для поротьби пройтив революційних рухів європейські монархи на пропозицію Олександра І у вересні 1815 р. украли так званий Священний союз пройтив революційних рухів. Учасники його зопов'язувалися допомагати один одному в придушенні революцій, підтримувати християнську релігію. Акт про Священний союз підписали Росія, Австрія, Пруссія, а потім майже всі монархи європейських держав. Англія формально не ввійшла до Священного союзу, але фактично підтримувала політику придушення революцій. Священний союз придушив революції 20-х pp. в Іспанії, Італії, Португалії, повстання в царстві Польському ( pp. ), але нічего не зміг пройтивставити національно-визвольним рухам у Латинській Америці ( pp. ), був вимушений змиритися з перемогою революцій у Франції (1830 р. ) та Бельгії (1830 p. ). Зрештою, демократичні революції pp. поклали край порядкам, на сторожі яких і стояв цей союз.

pp.- Період консульства у Франції р.- Проголошення Наполеона "імператором французів " р.- Трафальгарська битва р.- Встановлення континентальної блокады р.- Тільзітський мир р.- Вторгнення французских військ до Іспанії р.- Похід Наполеона в Росію р.- "Битва народів " під Лейпцигом рр.- Віденський конгрессс р.- Битва під Ватерлоо.