Існує стародавняя легенда про те, що іслам в Україні, а сами – на Кримському півострові, поширювався еще сподвижниками Пророка Мухаммада (мир йому й Боже благословенная!) Газі Мансуром і Маліком Аштером, котрі відвідали цей регіон еще в VII столітті за християнським літочисленням. Достеменно відомо, що вже у VIII ст. на території сучасної України проживали аланські племена, які ховали своїх померлих за мусульманскими звичаями, тож, очевидно, представники цик народів (обо принаймні їх значная части на) сповідували іслам.

Відома легенда про «вибір вір» русичами слугує доказом того, що вже в цей час русичі були знайомі з ісламом та його особливостями. Окремі дослідження вказують на те, що іслам міг бути першим релігійним выбором князя Володимира, який лише згодом був змінений на христианство.

Чималу роль у становленні ісламу в Україні відіграла й Золота Орда. Верхівка цього потужного державного утворення прийняла іслам у роках ХIV ст. Саме з Ордою повязано чимало державотворчих процессів на Кримському півострові, які в підсумку завершился створенням високорозвиненої мусульманської держави – Кримського Ханства (1441 р.), що проіснувало до 1783 року. Із татарського середовища походить і перше мусульманские населення Західної України, яке з кінця XIV ст. розселилося на теренах Великого князівства Литовського, зокрема й на Волині та Галичині.

У 1672 році Османська імперія відвойовує в Речі Посполитої велика частину Поділля, отворивши т.зв. «Каменецький еялет». Майже 30 років турецького панування залишили свій слід і до наших часів. Так, збереглися залишки мечетей у Камянці-Подільському, Шаргороді та Меджибожі. І хочу ознайомлення українців із ісламом значным чином проходило за умов збройних конфліктів, на тлі цик пройтистоянь відбувався процесс невпинного культурного обміну, який розширював горизонты українського світогляду. Вітчизняні політичні діячі такое неодноразово зверталися у своїх поглядах до своїх мусульманских сусідів.

Іслам (з араб. покірність, віддання себе Богу) – одна з світових релігій, яка виникла у VІІ ст. в Аравії, а нині розповсюджена майже в усіх країнах світу. Засновник ісламу – пророк Мухаммад приблизно з 610 р. у своїх проповідях закликав вірити в єдиного Бога (Аллаха) і бути покірним його волі. Слід зазначити, що іслам часто сприймається як комплекс релігійних догм та ритуалів, проте це не лише релігія. Іслам – це цілісна система організації суспільного життя, побуту, звичаїв, законодавства тощо. Ця релігія охоплює всю систему соціального регулювання життя мусульман, то-то все життя мусульман регламентирование релігійними канонами ісламу.

Коран – свяещенна книга мусульман, в якій зафіксовані ідеї та принципи віровчення Мухаммада; Сунна – зібрання текстів (хадісів), які містять висловлювання пророка Мухаммада щодо норм права, звичаїв, правил поведінки тощо. Іслам вказує шлях духовного піднесення через істинну віру (іман), покеру, богобоязненість (такова), щирість у всіх діях перед Аллахом, потяг до ідеалу в імя Бога (іхсан). Істинна віра (Іман) – спирається на шість стовпів віри. А сами: віра в Аллаха, його імена та його атрибуты містить низку положень, головным з яких є єдинобожжя (таухд). віра в ангелів істот, створених Аллахом із світла, позбавлених волі, вони є виконавцями волі Божої. віра в Свяещенні Книги. Маються на увазі всі Божественні одкровення, які надсилались Його посланникам у різні періоди історії людства. Мусульмани визнають щирі тексты стародавніх сувоїв Ібрахіма (Авраама), Таури (Тори), Забура (Псалмів), Інджіла (Євангелія) та Коран. Однак мусульмане вважають, що попередні писания скасовуються Кораном. віра в Пророків. За Кораном та Сунною приймаються всі попередні посланці Аллаха. Є твердження, що їх існувало близько , серед них й пророки Дауд (Давід), Муса (Мойсей), Іса (Ісус), Мухаммад тощо. віра в Кінець світу містить у собі віру у всесвітню катастрофу, воскресіння, Божий суд та наявність пекла й раю. віра у передвизначення згідно з ісламом необхідно вірити у визначення Аллахом долі всього сущего.

Мусульмани святкують два великих свята: Ід аль-Адха (свято жертвопринесення, яке символізує закінчення Хаджу, свято символізує милосердия, величність Бога та доводить, що віра в Бога, то найкраеще жертвопринесення), Ід аль-Фітр (свято на честь закінчення посту в місяць Рамадан). Окремо слід відзначити пятницу – джума (день зібрання), сами в цей день мусульмане-чоловіки збираються в мечеті і проводять спільну молитву (для жінок участь в джума не є обовязковою). У деякому сенсі можно провести паралелі між джума та християнською неділею обо юдейською субботою (шаббат). Мусульмани ведуть здоровий спосіб життя, повністю утримуючись від алкоголю та наркотиків.

Мусульмани України не мають єдиного координаційного центру, на сьогодні офіційно діють пять зареєстрованих центрів: Духовне Управління мусульман Криму (ДУМК), Духовне Управління мусульман України (ДУМУ), Духовний Центр мусульман України (ДЦМУ), Релігійне управління незалежних мусульманских громад України Київський муфтіят та Духовне Управління мусульман України УММА. Наявність такої кількості духовных центрів обумовлена етнічним складом останніх, даже їх можно охарактеризувати так: ДУМК – кримські татары, ДУМУ – кавказці (дагестанці, чеченці тощо), кримські та поволзькі татары, пакистанці, афганці, арабы (ліванці, тунісці тощо), етнічні росіяни та українці, ДЦМУ – поволзькі татары, Київський муфтіят – казанські та поволзькі татары, ДУМУ УММА – арабы (палестинці, йорданці тощо), узбеки та етнічні українці й росіяни. Українські мусульмане обєднані у 1135 зареєстрованих та незареєстрованих релігійних громад у різних областях країни. Це здебільшого суніти ханіфітського напрямую. Слід зазначити, що чисельність мусульман в Україні є обєктом певних маніпуляцій, оскільки точні підрахунки не проводился, а тому навіть в науковій літературі можно зустріти цифры від 90 тысяч до 2 млн. осіб.

...У греків є Таїс, у римлян Лукреція, у єгиптян Клеопатра, у французів Жанна ДАрк, у росіян графиня Морозова, у нас Роксолана. П. Загребельний

Народилася майбутня султанша приблизно у 1506 році. Достеменно дата її народження невідома. Під питанням і її дівоче прізвиеще та навіть ім'я. В джерелах ХVI століття немає інформації щодо її імені, але багато пізніших традицій, на приклад, українська, і вперше лише в ХIХ столітті, називають її Анастасією, а в польского письменника Станіслава Ржевуцького взагалі згадується ім'я Олександра. Народилася майбутня султанша в сім'ї свяещеника Гаврила Лісовського з Рогатина невеликого містечка в Західній Україні(а за версією Михайла Орловського, Роксолана родом з містечка Чемерівці). Під час одного з традиційних набігів, татар приблизно у 1520 році, бала затоплена в полон і переправлена, ймовірно, спочатку до кримського міста Кафа (теперь Феодосія), а потім в, Стамбул де дівчину примітив візир Ібрагім-паша, який пізніше й подарував її Сулейману.

Перший сын Сулеймана і Роксолани народився у 1521 році. За законами віри, султан міг моти чотири законні дружины та стільки наложниць, скільки міг утримувати. Діти першої дружины ставали спадкоємцями престолу. Але це не могла бути христианка, всі дружины повинні були прийняти мусульманство. Ім'я першої дружины Сулеймана невідоме. Одружився він з нею у 1511 році, під час перебування у Кафі. Вона народила йому сына Махмуда, який помер під час епідемії вісли 29 листопада 1521 року. В житті Сулеймана вона не відіграла значної ролі, а згодом померла. Друга його дружина називалася Гюфем Султан. Її сыном був Мюрад. Він такое помер під час епідемії віспи 10 листопада 1521 року. Гюфем задушили за наказом Сулеймана у 1562 році. Третя Махідерван Султан, бала більш знана як Gülbahar («Весняна троянда»). По смерті Махмуда її сын Мустафа початковой був названий наступником Сулеймана. Згодом він був страчений за наказом султана. Четвертою дружиною Сулеймана стала Анастасія Лісовська. Її назвали Хурем Султан, а у Європі знали як Роксолану. Шлюб та гучне весілля Сулеймана і Роксолани відбулися в 1530 році. Султан надав їй ранг баш-катуни головної (а фактично єдиної) дружины і звертався до неї «Хасеки», що означає «Мила серцю». Хурем виявилася не лише бажанов коканкою, але і цікавою, розумною співбесідницею, досвідченою в мистецтвах і державних справах. В дні разлуки (а Сулейман зробив 13 військових походів) вони переписувалися вишуканими віршами на перській і арабській мові. Сулейман І, сын Селіма І Грізного, був одним з найвідоміших турецьких султанів. В Європі його звали Пишний, а в Туреччині Кануні за створення зводу законів, спрямованих на захист інтересів феодалів і закріплення селян за їхніми земельними ділянками, які належали поміщикам. Фактично це було введення кріпосного права. Спочатку наложница, Роксолана стала великим коханням султана. Сулейман адресовав їй свою любовную поезію (султан був поэтом і писав під псевдонімом Мухіббі). У гаремі, званому Бабус-саде, то-то «Брами блаженства», Роксолана отримала за гострий язык і розкотистий сміх прізвисько Хурем, що означає «Та, що сміється».

Роксолана народила султану 4 дітей четверо сынів : Мехмед (тур. Mehmed) ( ) Міріам (тур. Mihrimah) ( ) Селім (тур. Selim) ( грудня 1574) Баязид (тур. Bajezid) ( листопада 1562) Джангір ( ) За переказами, Сулейман найбільше любив свою єдину дочку Міріам. У 1539 році її видали заміж за Рустем-пашу, який пізніше став великим візирем. Сулейман такое збудував на честь доньки мечеть. З-поміж сынів батька пережив лише Селім. Інші закинули в ході боротьби за трон. В тому числі і сын Сулеймана від третьої дружины Gülbahar Мустафа. Існує версія, що сами Роксолана, плетучи інтриги пройти Мустафи, спровокувала його смерть налаштувала батька пройти сына (за наказом Сулеймана Мустафу задушили). Легенда додає, що Джангір помер з жалю за своїм братом. Баязид, після невдалої спроби вбити Селіма, разом з своїх людей переховувався в Персії. Скориставшись допомогою персів, ворогів Османської імперії, він став зрадником. Згодом Сулейман порозумівся з персидським шахом, в результаті чого, в обмін на золотих монет, прихильників Баязида було вбито, а його самого, разом з чотирма сынами, видано посланцям султана. Смертний вирок, який виніс Сулейман своєму сынові, було виконано 28 листопада 1562 року.

Роксолана померла 18 квітня 1558 року (за іншими версіями 1561 обо 1563). Після її смерті Сулейман проводив активну діяльність на її честь, по всій імперії збудував велика кількість об'єктів, присвячених Роксолані. Сам султан помер в ніч з 5 на 6 вересня 1566 року під час військового походу на Угорщину. Тіло падишаха (без серця і нутрощів) забрали до Стамбулу і поховали поруч з Роксоланою в мавзолеї, збудованому на подвір'ї мечеті Сулеймана...

«Роксолана і султан» Карл Антон Хакель, 1780 Міський музей Майнца Сучасники Роксолани описували її «скоріше як милу, ніж красиву». Венеціанець Навдажеро писав, нібито: «Султан так сильно кохав Роксолану, що в османській династії еще не було жінки, яку б поважали так само». На його думку, в неї був дуже милий вигляд і вона добре знала примхи Сулеймана. Венеційський посол Домініко Тревізано казав, що Роксолана «молода, але не красива» (іт. «giovane, ma non bella»), а стамбульський люд вважав її за відьму.