ВИКОНАЛА УЧЕНИЦЯ 11 КЛАСУ ЧИСТЮХІНА НАТАЛІЯ Валер'ян Підмогилиний

Валер'ян (Валеріян) Петро́вич Підмоги́линий (* 2 лютого 1901, с. Писарівка 3 листопада 1937, Сандармох, Карелія) український письменник і перекладач, один з найвидатніших прозаїків українського «розстріляного відродження». Автор роману «Місто» (1928).

1910–1918 роки навчався в Першому катеринославському реальному училищі, яке закінчив з «відзнакою». Потім навчався з перервами, через матеріальну скрутку, на математичному та юридичному факультетах Катеринославського університету, який так і не закінчив. Захоплювався літературою та історією України, зокрема під впливом своїх вчителів відомого історика Дмитра Яворницького та мовознавця, літературного критика, перекладача Петра Єфремова. Батько Валер'яна працював конторщиком в економії графа Воронцова- Дашкова, прогнув дети дітям освіту, навіть запросив до дому вчителя французької мови для сина та доньки Насті. Хлопець вчився охоче, закінчив церковно-приходську школу (1910).

Друкуватися почав ще з школи під псевдонімом Лорд Лістер року було написано оповідання «Важке питания» року написав оповідання «Добрий Бог», «Гайдамака», «Пророк», «На селі» та опублікував оповідання «Ваня» та «Старець» у катеринославському збірнику «Січ». Перша збірка оповідань «Твори. Т. 1» 1920 (увійшло 9 оповідань: Старець; Ваня; Важке питания; Пророк; Гайдамака; Добрий бог; На селі; На іменинах; Дід Яким) принесла молодому прозаїкові заслужена славу. Підмогильному судилося стати классиком новітньої української літератури. Однак, працюючи вчителем у рідних краях, а з 1921 року у Ворзелі під Києвом, він весь свій вілиний час присвячував самоосвіті. У цей період він написав повість «Остап Шаптала» (1921), цикл «Повстанці»(1923), оповідання «В епідемічному бараці» (1922). Це був виклик більшовицькій владі. Зарубіжна пресса высоко оцінила твори молодого митця, відзначивши його талант і самобутню манеру письма.

Переїхавши 1924 року з дружиною Катериною Червінською до Києва, Підмогилиний активно включається в літературне життя. Він створює об'єднання «Ланка», члени якого захищали традиції класичної літератури, орієнтувалися на модерні стилі й відкидали політичну, заанґажовану літературу року «ланківці» перейменовують своє об'єднання на МАРС, гуртуються навколо журналу «Життя й революція», в редакції якого працює Підмогилиний. Поява збірок новел «Син» (1923), «Військовий літун» (1924), «Третя революція» (1926), «Проблема хліба» (1927) засвідчила яскравий талант митця як новеліста. Він оприлюднює такое романи «Місто» (1928) і «Невеличка драма» (1930).

З 1929 року письменник мешкає в Харкові, тодішній столиці УРСР. Однак 1930 року його звільняють з роботи в редакції, не друкують творів. Причина такої опали полагала в тому, що Підмогилиний творив літературу елітарну, яку більшовицька критика відносила до «классово ворожої ». Митець поринає у перекладацьку справу і здійснює українську версію багатьох творів Анатоля Франса, Гі де Мопассана, Оноре де Бальзака, Густава Флобера, Вольтера, Гельвеція, Дені Дідро, Віктора Гюго, Проспера Меріме, Жуля Верна та інших. 8 грудня 1934 року Підмогильного заарештували органы НКВС. Звинувачення були надумані: участь у контрреволюційній організації, яка прогнула утворити українську буржуазно республіку. Підмогильного разом з Григорієм Епіком, Олександром Ковінькою, Миколою Кулішем, Євгеном Плужником, Валер'яном Поліщуком та іншими було засуджено до десяти років таборів. З листопада 1937 року письменника було розстріляно. До 1989 року творчість Підмогильного в Україні була забороненою.

Життя митця було подвижництвом, служінням ідеї національного відродження. Підмогилиний продовжив традиції української класичної літератури з її гуманістичним пафосом, пильною увагою до людини, її внутрішнього світу. Письменник звернувся до урбаністичної тематики, зокрема до змалювання людей «дна», проблеми стосунків чоловіка й жінки. «Уроки майстерності» дали йому французькі классики, чиї твори Підмогилиний перекладов. У них він навчився і вміння побудови фразы, і мистецтва моделювання внутрішнього стану героїв, і філософського погляди на дійсність.

Літературознавець Юрій Бойко намалював емоційний портрет Підмогильного:«Делікатне, але енергійне обличчя, струнка постать у легенькому пальті, що міцно облягає фігуру, фетровый капелюх, у радянських умовах річ не зовсім звична для початку 30-х років. У всьому вигляді було щось витончене, не радянське, його зовнішність свідчила про внутрішню культуру». «Підмогилиний був яскравою творчою індивідуальністю, цілковито український талант, що надзвичайні події після 1917 року умів спостерігати тверезо, всебічно і критично, відзначив літературознавець Григорій Костюк. Але за багатством суспільних подій свого часу він не загубив людини. Він бачив її, розумів і творив її образ в усій суспільній, психологічній складності». Про письменника