22 червня 1941 року після сигналу «Дортмунд» фашистська Німеччина раптово напала на СРСР. Сконцентровані в мобільні угруповання «Північ», «Центр» і «Південь» німецькі армії швидко просувалися на Ленінград, Москву та Київ. До середины червня фронт стратегічного наступу гітлерівських військ досуг 3000 км, глубина вторгнення на головных напрямках км. Основними причинами поразок Червоної армії на початку війни були: раптовість фашистського нападу; матеріальна непідготовленість до війни, незавершеність процессу переозброєння СРСР; відсутність надійних союзників, міжнародна ізоляція Радянського Союзу; розпорошення сил Червоної армії на кордонах, масові репресії наприкінці 30-х років пройти армійського командного складу; некомпетентність воєнно-стратегічного керівництва тощо. Український напрямок для Гітлера був одним із головных, і це виявлялося в процесі експансії пройти СРСР. Уже 18 серпня 1941 року він припиняє наступ на Москву і переорієнтовує вістря головных ударів на Ленінград і Київ, наголошуючи, що наступ на столицю України «безпосереднє стратегічне завдання». Така зміна акцентів була зумовлена багатьма чинниками: економічними захоплення України суттєво підривало військово-промисловий потенціал СРСР і забезпечувало Німеччину ресурсами для ведення війни ; воєнними окупація України не тільки створювала вигідний плацдарм для подальшої експансії, а й давала змогу «нейтралізувати» Крим; морально-політичними взяття Києва могло підняти рейтинг Німеччини на міжнародній арені, все лети впевненість фашистським військам і зневіру в перемогу Червоної армії.

1941 рік пройшов у повній стратегічній і тактичній перевазі Німеччини. За півроку їй вдалося захопити Прибалтику, Білорусь, Україну, частину земель європейської Росії. СРСР не спромігся організувати належну оборону на жодній ділянці фронту. 22 червня Нота міністерства закордонних справ Німеччини Радянському Уряду від 21 червня 1941, напад Німеччини на СРСР. 27 червня Німеччина здобула Расейняй (Литовська РСР). 29 червня Німеччина здобула Мінськ (БРСР). 30 червня Німеччина здобула Берестя (БРСР); Волинь і Галичину(УРСР). 24 липня Німеччина і Румунія захопили Бесарабію. 5 серпня Німеччина здобула Смоленськ (РРФСР). 8 серпня Німеччина здобула Умань і захопила Правобережну Україну. 31 серпня Німеччина і Фінляндія здобули Таллінн (ЕРСР) і захопили Естонію. 8 вересня Німеччина приступила до облоги Ленінграда (РСФСР). 19 вересня Німеччина здобула Київ (УРСР). 16 жовтня Німеччина і Румунія здобули Одесу (УРСР). 24 жовтня Німеччина здобула Харків (УРСР) і захопила Лівобережжя та Слобожанщину. 2 жовтня Німеччина розпочала наступ на Москву. 30 жовтня Німеччина і Румунія розпочали облогу Севастополя. 27 листопада Німеччина здобула Ростов-на-Дону (РСФСР). 1941

1942 рік позначився провалом німецького наступу на Москву та початком контр- наступу радянських військ. Німеччина спромоглася захопити Донщину, Кубань та Кавказ. В районі Сталінграда СРСР зміг організувати эффективный опір німецьким військам. 7 січня СРСР відбив наступ Німеччини на Москву. 8 січня СРСР розпочав Ржевську битва. 6 лютого СРСР здобув Торопець і Холм. 21 квітня СРСР здобув Дем'янськ (РРФСР). 28 травня Німеччина відбила наступ СРСР в районі Харкова. 28 червня Німеччина розпочала наступ на Донщину, Кубань і Кавказ. 4 липня Німеччина здобула Севастополь (РРФСР). 6 липня Німеччина здобула Воронеж (РРФСР). 17 липня Німеччина розпочала битву за Сталінград. 21 серпня Німеччина здобула Ельбрус і захопила Кубань і Кавказ. 19 листопада СРСР розпочав наступ в районі Сталінграда. 18 грудня радянські війська ввівйшли до першого населенного пункту УРСР с. Півнівки Міловського району Ворошиловградської області. Розпочався набір «чорнопіджачників» до лав Червоної армії. 23 грудня Німеччина втратила армію під Сталінградом. 1942

Антигітлерівська коаліція - військовополітичний союз держав, які у pp. боролися з нацистською Німеччиною та її союзниками р. у Москві було підписано угоду між СРСР і Великою Британією про спільні дії у війні з Німеччиною, що й поклало початок створенню антигітлерівської коаліції серпня на о. Ньюфаундленд главы урядів Великої Британії і США підписали декларацію («Атлантична хартія»), яка стала одним із програмних документів антигітлерівської коаліції. Важливим этапом на шляху створення антигітлерівської коаліції стала Вашингтонська конференція ( р p.). На цій конференції р. представниками 26 держав, що выявили готовність бороться пройти держав агресорів, було підписано Декларацію Об'єднаних Націй. Союзники зобов'язувалися використовувати всі свої воєнні та економічні ресурси в боротьбі з Німеччиною та її союзниками й не підписувати з ними сепаратного миру. Важливими документами, які зміцнювали антигітлерівську коаліцію, були англорадянський договір від р. про союз у війні пройти Німеччини та її союзників у Європі й про співробітництво та взаємодопомогу після війни, а також американо-радянська угода від р. про принципы взаємодопомоги під час війни. Ці два договори остаточно оформили створення антигітлерівської коаліції. Наприкінці війни до антигітлерівської коаліції входили по-над 50 держав. Антигітлерівська коаліція