Згідно зі статтею 20 Конституції України, Державним Гімном України є національний гімн М.Вербицького зі словами, затвердженими законом. Музичну редакцію національного гімну Ще не вмерла Україна було затверджено 15 січня 1992 р. Указом Президії Верховної Ради України. А 6 березня 2003 р. Указом Президента України Державним Гімном України затверджено національний гімн на музыку М.Вербицького зі словами первого куплета та приспіву твору П.Чубинського.

Кожен народ має народні символи. Народні символи – це те, що найбільше любить і шанує даний народ. Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Народні символи – це наші святині.

Народні символи України є: рослиннітваринні

Ось верба - символ краси, неперервності життя. Вона даже живуча: встромиш у землю гілочку, і виросте дерево, запись ранку порошком меленої вербової кори - і кров зупиниться. Без верби і калины – нема України, – говориться в народній приказці.

Завжди любили люди цілющу красную калину, вона росла біля кожної кати. Красива вона і в пору цвітіння, і коли багряніє в осени листья, і взимку, коли на тлі білого снігу червоніють її ягоды. Дівчата вышивали на сорочках калину, її вплітали у віночок. З гілочки калины батька минові робив сопілочку, а слабеньким дівчаткам-немовляткам пробили колясочку із калины.

Матері своїм минам на сорочці вышивали листья дуба, щоб мин був сильным, міцним. Спали на дубовых меблях, які, за повір'ям, додавали під час сну силы. Символом силы, могутності, довголіття є дуб. Дуб, як і інші наші народні символи, має лікувальні властивості. У дубовому лісі добре почувають себе люди, які страждають на серцеві захворювання.

Тополя також є нашим народным символом. Зі стрункою тополею порівнювали гнучкий дівочий стан та нещасливу дівочу долю.

Улюбленим птахам на Україні є лелика. Його назвали на честь божества добра і кохання - Леля. Говорили колись, що Лель живе у душі доброї людини, а лелика мостить гніздо на подвір'ї добрых людей.

Символом туги за рідним краєм є журавель. Це щемливе відчуття, яке тучи у курликанні журавлів, відчуває людина, коли вона далеко від Батьківщини. "Журавлі кру, кру, В чужині умру, Доки море перелечу, Крилонька зітру"

Український народ даже співучий. Давня легенда розповідає про пташку, пісні якої стали перекладом на пташину мову пісень нашої Батьківщини.

У вирій вона повинна відлетіти раніше, щоб відкрити йога для інших птахів. Тому не встигає вона висидіти пташенят і підкидає яйца в чужі гніздечка. У народних піснях її порівнювали з матір'ю, яка побивається за своїми дітьми называли лагідно "зозуленькою- матінкою".

Пам'ятник Мати-берегиня в Старому парку Тернополя