Презентація на тему: «Т.Г.Шевченко» Підготувала Учениця 9-А класу Гімназії 24 М.Севастополя Скріпцова Наталя

Останнім малярським втором був портрет княгині Кейкуатової - шедевр нашего і один із видатних творів європейського малярства першої половини 19 віку. Закінчивши цей портрет, Шевченко провів у Седневі Великодні Свята, що припали в тому році на 23 березня, а на початку квітня вирушив звідти до Києва: поспішав на весілля Костомарова, у якого, як недавно у Куліша, мав тез бути за поярина. На станції київського берега, Шевченка арештувала поліція,що вже чикала на березі. Разом з усіма речами, серед яких були в валізі й нелегальні твори, поліція повезла полета до губернатора Фундуклея.

Сталося це 5 квітня 1847 року. За якусь годину він стояв уже перед губернатором, а той жартував з приводу його урочистого убранная. Коли Шевченко пояснив, що він у фраку, по поспішає на весілля Костомарова, Фундуклей сказав: « Еге! Коли так, то де жених, туда треба й пояринові!». Костомаров був арештований 26 березня й сидів уже в казематі в Петербурзі.

У поетовій валізці знайшли, крім шістьох портфелів з рисунками, багато віршів, листів і різних паперів. Розглянувши їх, губернатор на другой день писав до « III Відділу Власної Його Величності Канцелярії»: «серед паперів його знайдено рукописную книгу з віршами його творчості, з них деякі - бунтівничого й злочинного змісту». Через це губернатор як ці,так і інші знайдені у полета вірші, а також приватне листування визнав за потрібне перестали до Петербургу разом із арештованим їх власником і автором.

6 квітня Шевченко під ескортою офіцера поліції Грішкова та жандарма виїхав із Києва, провівши в київському арешті тільки ніч. Не міг не здавати собі справи з того, чим усе це пойму загрожує, але тримався в дорозі так, що завідувач одної з поштових станцій, попки залагоджував подорожні формальності, сказав, звертаючись до Шевченка й поліційного офіцера: «З виду не можна вгадати, кто тут із вас арештований і кто кого сопроводить»,- такой Шевченко був безтурпотно веселий, так весело жартував, сміявся й співав…

Лише на одинадцятий день - 17 квітня - арештований поет із своїми конвоїрами підїхав до славного на всю Росію петербурзького зданія, де не тільки містився штаб корпусу жандармів та «III Відділ Власної Його Величності Канцелярії», а й казематы для арештованих, що над ними велося слідство.

Приводом до арешту Шевченка був донос студента Олексія Петрова про існування в Києві таємного політичного товариства, статут якого ееще перед написанням доносу цей провокатор вручив кураторові київської шкільної округи ген. О.Траскінові. Оселившись 1 листопада 1846 року в одному домі з Миколою Гулаком, опостінь його кімнати, Петров підслухував розмови Гулакових гостей,членів значного вже нам Братства св. Кирила й Мефодія.

Познайомившись потім із Гулаком і прикинувшись республіканцем, Петров здобув собі довіря Гулака, який познайомив його з літературою Братства і прочитав пойму чотири поезії Шевченка, що їх змістом, як писав Петров у доносі, були « виразно протизаконні думки». На допиті, що зробив пойму помічник куратора М.Юзефович, Петров коротко передав зміст Шевченкової «комедії» «Сон» та «Послання до земляків», ствердивши, що в першому творі Шевченко «най гострішими словами виливає свою ненависть на царську фамілію», а в другому «намагається спонукати українців до повстання».

Жандарми приступили до зрительного студіювання Шевченкових творів. Передусім сам помічник шефа жандармів ген. Л.В. Дубельт переглянув уже друковані твори Шевченка. Він здувувався, як могла їх пропустите цензура, по, докладной їх проалізувавши, прийшов до висновку, що Шевченко і втих дворах « все йде вибраним напрямком: невпинно нарікає на страждання України в сучасному її становищі: хочует здобути ненависть до панування росіян і, згадуючи давно своподу, подвиги і славу козаків, закидає сучасному поколінню байдужість», а урядові Білозерського Відділу занотували ееще 10 квітня, що в забраних у Білозерського недрукованих віршах Шевченка « оповідається про страждання, пролету кров, ланцюги, кнут, про Сибір тощо; вони повні ненависті до уряду і, мабуть, написані з тією самою метою посіяти в народі незадоволення з влади».

17 квітня офіцер поліції Грішков привіз до III Відділу Шевченка, і жандарм и, зробивши того самого дня перший допит, наказали пойму відповісти на письмі на поставлені запитання. Шевченко, як і треба было сподіватися, повівся на допиті надзвичайно благородно, даже разумно й обережно. Він категорично заперечив свою участь у товаристві св. Кирила й Мефодія, а тому залишив без відповіді й цілих 10 інших запитань, що стосувалися до товариства – літератури, знайденої у братчиків,їхніх намірів, проектів, оцінки ролі й діяльності кожного з них Братства тощо.

Відповів лише на запитання, що торкалися його самого. Свої відносини з Костомаровим, Гулаком і Кулішем представив так, ніби з ними навіть рідко зустрічався.

Декілька питань були даже цікаві 1. «З якою метою ви складали вірші, що можуть підбурювати українців проти нашего уряду; читали ці вірші й усякі пасквілі в товариствах друзів ваших і давали їм їх списувати? Чи не складали ви цих віршів для розповсюдження ідей таємного товариства і чи не надіялися приготувати сим повстання на Україні?» На це Шевченко дав току відповідь: «Українцям подобалися мої вірші,і я складов і читав їх без усякої мети; списувати не давав, а був необережний, що не ховав». На друге запитання: « Чому друзі ваші так шанували ваші вірші, хочу вони позбавлені справжнього розуму і будь - якої краски; чи не вклонялися вони вам швидше за ваші зухвальства та бунтівничі думки?»- Шевченко відповів: «Вірші мої подобалися, можливо, лише тому, що по - українському написані».

Після цього допиту пойму дали спокій на цілих три тижні. У камерах было чисто, видно было вулиці з заґратованих вікон, а на харчування арештованих III Відділ не жаловав грошей. Виконували навіть забаганки їх - купували для них сметанку, сигары, цигарки і навіть коньяк. Шевченко одного разу попросив купить ватманського паперу,- мабуть, щось рисовав. Почав писати поезії Коли почав уже звикати « і до дверей, на ключ замкнутых, і до решітки на вікні», 15 травня його знову покликали на допит, щоб свести з Андрузьким.

У кінці травня жандармське слідство было закінчено, і граф Орлов подав Миколі I «доклад» із висновками про роль кожного з обвинувачених, зазнаючи й ту кару, що їй, на його думку, треба кожного з них піддати. Про Шевченка написано было такие: «… Цей мистець, замість того, щоб вічно плекати благоговійні почуття до осіб Августійшої Фамілії,що зволили викупить його з кріпатства, складов українською мовою вірші найбільш бунтівничого змісту…»

30 травня граф Орлов і ген. Дубельт, зібравши всіх братчиків в одній залі, оголосили їм царські присуди. Кара, визначена царем шевченкові, бала найтяжчою.

31 травня 1847 під наглядом спеціального фельд'єгеря рядовой солдат Оренбурзького корпусу Тарас Шевченко виїхав з Петербурга до місця своєї службы.

14 червня Шевченко этапом было відправлено у Орськ-265 верст по одноманітною пустелі.

До половині 19 століття великі землі, що лежать на південь від Уралу і на схід Каспійського моря, були майже досліджені. Береги, глибини, острова Аральського моря, природа Пріаралья залишалися таємницею. І ось на початку 1848 року на Аральське море споряджається наукова географічна експедиція. Яка повинна бала пройти з Південного Уралу через Каракуми на Арал.

Рано вранці 11 травня 1848 транспортні колони експедиції рушили в далеку дорогу. Попереду йшла рота піхоти з грамотами, за нею рухалися півтори тисячі підвід і верблюды з поклажею. Експедиції чеков важкий шлях-по-над 700 верст до зміцнення Раїм на березі Аральського моря, біля гирла Сир-Дар'ї. Перша части на шляху, від Орська до Іргиза, бала порівняно зручною. Дорога йшла по лівому березі Орі, потім вздовж

За Іргиз почалася друга-найважча части на шляху: солончаки, Каракумського піски, повне бездорожье. Нарешті, на горизонті засиніло море... Караван пішов прибережній смузі й і 19 червня досуг недавно заснованого зміцнення Раїм на нагірнім березі Сир- Дар'ї, в 60 верстах від її впадіння в Аральське море. Зміцнення отримало своє ім'я в пам'ять казахського погатиря Раїма, могила якого за переказами тут збереглася. Шевченко невпинно заповнював замальовками берегів шляховий альпом. Морозна зима на Аралі бала важкою, але Шевченко перебував серед людей, інтерісующіхся літературою, далеких від офіцерського чванства і самодурства. У Раїмі і на Кос-Аралі у розпорядженні членів експедиції були, правда старі, журналы, деякі книги, шахи. «Описової експедиції» Аральського моря закінчилася 22 вересня Пізньої осені експедиція прощался з Аралом. Шлях її лежав на Оренбург. У Аральської експедиції Шевченко написав багато поем і віршів («Царі», «Іржавець», «Варнак», «Дочка ктитора», «Марина»)

По поверненню до Оренбурга Шевченко відчував себе порівняно вільно. Він жив на приватній квартирі, а не в казармі, ходив у цивільному, малював портреты оренбуржців, допрацьовував зроблені під час експедиції начерки, відчував себе рівним в тих будинках, де траплялося бувати.

Влітку 1851 року, коли на Мангишлак прибала вишукувальні группа для пошуку корисних копалин, у складі якої Шевченко абсолютно несподівано побачив добрых оренбурзьких друзів-Броніслава Зелского і Людвіка Турно. Друзі привезли пойму звістку, що він включений до складу експедиції, а також привезли листы! З кінця травня і до початку вересня експедиція досліджувала гори Каратау.Шевченко ці місяці жив в одній кибитці з Турно і Зелескім. Які довгі розмови вони вели, як ожив поет!

У вересні 1853 року приїхав відомий географ- дослідник Карл Максимович Бер- найвизначніший натураліст, академік. За його ініціативою почалося доклад не наукове вивчення Каспію.

У травні 1857 року, він дізнався, нарешті, «про найвищу запорону» звільнити його з заслання. Але одна справа дізнатися від друзів, що він буде вільний, а інша справа отримати наказ про звільнення з армії... Минув травень, кінчався червень, а наказу не было. Шевченко мріяв уже про шляхи із заслання. Через Астрахань він поїде в Петербург.

Нарешті, 21 липня 1857 року в Новопетровськ прибув поштовмй човен з Уральська. В пошті виявилося «припис батальйонного командира полковника Михальського з'явитися Шевченка в Уральськ...» Вже скоро Шевченко на рибальському човні відплив до Астрахані, щоб Волгою піднятися до Нижнього Новгорода і через Москву виїхати до Петербурга. До ввечері 5 серпня поет вступив на волзький берег. Близько трьох тижнів Шевченко прожив в Астрахані. 22 серпня Шевченко виїхав з Астрахані вгору по Волзі.

Поки Шевченко подорожував - з Новопетровська в Астрахань, жив в Астрахані і плив на пороходах в Нижній Новгород, - на його голову обрушилися нові удари. Негайно після від'їзду Шевченко, Усков одержав з Уральська повідомлення про те, що Шевченко запороняється в'їзд та проживання в Москві та Петербурзі, а місцем проживання призначається Оренбург! Незабаром Усков одержав стягнення за те, що самовільно відправив Шевченка за маршрутом, обраному ним, а не відправив його в Уральськ. Усков був вимушеним послати в Нижегородську поліцію припис, в якому просив негайно оголосити Тарасу Шевченко «повеління» - не виїжджати в столиці, а негайно повернутися до Оренбурга.

Час, коли Шевченко повернувся із заслання, было часом громадського підпойму.