Грицько Бойко – майстер гумору

(5 вересня 1923, Оленівка, Донеччина 25 вересня 1978, Київ) радянський, український письменник, поет і перекладач, член Спілки письменників СРСР. Бойко Григорій Пилипович (Грицько Бойко)

Народився в селі Оленівці на Донеччині в сім'ї службовця. Після закінчення сільської семирічки він навчався в Оленівській рудниковій школі, яка знаходилась досить далеко. Тому хлопцеві щодня доводилось вставати о четвертій ранку, кілька кілометрів эти пішки до станції, а вже звідти їхати рабочим поїздом до школы. І не здавалося, що важно, даже тяга до знань бала безвимірною.

Після закінчення школы Грицько Бойко пішов на фронт захищати Батьківщину від фашистів. Служив рядовым пулеметного взводу, а потім і офіцером- зв'язківцем. Брав участь у боях, був поранений. Удостоєний бойових урядових на город.

Після війни Грицько Бойко став студентом українського відділу літературного факультету Донецького педагогічного інституту. У 1949 році закінчив його з відзнакою.

Грицька Бойка справедливо можна назвати неперевершеним майстром сміху в поезії для дітей. Він, як ніхто інший, вмів не просто розважати молодших читачів, аз теплим, добрым гумором дотепно й незлобливо показать найрізноманітніші вади дитячого характеру.

Вереда, замазура, хвалько, брехун, ледар, базіка, невіглас, недотепа, боягуз, підлабузник, задавака, ябеда, раззява, симулянт ось «знамениті» персонажі його чудовищ віршів та поем.

Помер 25 вересня 1978 року. Похований на Міському кладовищі «Берківцях». Поруч з ним похований його син драматург Вадим Бойко.

Грицько Бойко не тільки поет-гуморист, а й поет- перекладач. Для українських дітей він переклад твори С.Маршака, К.Чуковського, А.Барто, С.Михалкова, а також інших поетів.

Знаний Грицько Бойко і як поет-пісняр. Він написав по-над 400 пісень, переважно для дітей.