Під час Другої світової війни німці вважали вилучення жидівського золота за воєнну контрибуцію. У липні 1941 року лише у Львові у жидів було відібрано майже 5 тонн золота. Це саме німці ппробили у Лодзі, Варшаві, Вільні, в кожному великому місті України. У Львові німці зппробили для жидів гето, тож з міста їх не вывозили, як це ппробили в Києві, де створення такого гето не плану вали, напевно через невелика кількість жидів, що залишилися, даже в них був час щоб евакуватися. Німці наказали роздягатися і полишити речі для того щоб провести санобробку і заодно випороти все золото з їхнього одягу та забрати коштовності з клунків. Після того повели на станцію « Товарна », де уже стояли підготовлені вагоны, якими їх вывезли, мабуть, до колгоспів західної Белорусії обо спустошеного Мінська. Зайві речі, які деякі євреї привозили підводами і навіть вантажівками, поскидали в яри Бабиного Яру. Ілья Левітас згадує, що він разом із товарищами по навчанню в школі 10 з 1945 р. неодноразово бывали в Бабиному Яру, і відрами забирали все, що там можна було знайти. « В основному це були предмети побуту : портсигары, мундштуки, ложки, приколки, монеты, гудзики, гребінці, шпильки та ін. Все це ми сдавали в автолавки, яка стояли на самому Яру, там де він перетинається перетині з Кирилівським Яром, і нам платили за все по три - п ' ять рублів », пишет він. Речі знаходили, а трупы ні.

З пивного часу в різних закордонных публікаціях, присвячених темі Бабиного Яру, стали з являтися фотографії трупів, що лежать на вулицех Києва, та радянських військовополонених, які стоять з лопатами на дні великого яру. У підписах під сими знімками зазначалося, що то лежать євреї, які эшли до Бабиного Яру в осени 1941 року, а полонені розкопують трупы для їх спалення в осени 1943 року

У самому Яру знищили декількох священнослужителів і монахинь, серед яких Архімандрит Вишняков, протоієрей Павло. До Бабиного Яру постійно курсу вали « душегубки » - спеціальні машины, обладнані так, щоб спрацьовані бензинові випари потрапляли до кузова, у якому перебывали люди. За кілька хвилин руху машины у кузові залишалися бездиханні тіла... У 1943 році чотири рази на тиждень це машина прибувала до Яру...

У Державному архіві м. Києва збереглося власноручне свідчення - оригінал одного з киян, який перебував у концтоборі « Сирець », що розташовувався поруч з Бабиним Яром, інженера Попенка Григорія Олексійовича, який працював до війни в автомобільному технікумі. Його арештувало СД ( гестапо ), і він описав подробиці подій у тоборі і Яру. Документ, який я тримав у руках, це відкритий біль і нерв очевидце, який докладной описав табір і те, як він з двома друзьями - полоненными смогли втекти у німецькому автомобілі. У книзі я подаю його повністю * а тут зазначу, що автор описав садистські знущання над полоненными у тоборі і про відлуння розстрілів Бабиного Яру. Полонених знищували щодня, всі знали, що кожного очікує смерть. Втеча Попенка з друзьями коштувала тобору смерті кожного десятого...

Перед визволенням Києва від окупантів 300 полонених у кайданах під керівництвом фашистів « працювали » по відкопуванню трупів у Яру для спалення їх у печах, які такое було споруджено у Яру з надгробків та огорож єврейського кладовища. Попіл від спалених людей відправляли залізницею як добрива для підвищення врожайності полів Фатерлянду...

У Бабиному ярі та поблизу нього установлено 25 пам ' ятників, зокрема : « Пам ' ятник радянським громадянам та військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської армії, розстріляним німецькими фашистами у Бабиному ярі », відкритий 2 липня 1976 р. Пам ' ятник розстріляним євреям у вигляді минор и, встановлений 29 вересня 1991 р., у 50- ту річницю першого массового розстрілу євреїв. Дерев ' яний хрест у память про 621 розстріляного члена ОУН, встановлений 21 лютого 1992 р., у 50- ту річницю розстрілу Олени Теліги та її соратників. Хрест на місці розстрілу 6 листопада 1941 р. архімандрита Олександра ( Вишнякова ) та протоієрея Павла за за клики до спротиву німецьким оккупантам. Встановлений у 2000 р. Пам ' ятник розстріляним у Бабиному ярі дітям. Відкритий 30 вересня 2001 р. біля виходу зі станции метро « Дорогожичі ». Камінь на місці, де передбачалося збудувати єврейський меморіальний центр. Закладений 29 вересня 2001 р., у 60- ту річницю першого массового розстрілу євреїв. Пам ' ятник жертвам нацизму біля перетяну вулиць Дорогожицької та Оранжерейної, з символічним зображенням концтобору та надписями « Пам ' ять заради майбутнього » і « Світові, знівеченому нацизмом ». Апостроф у слові « Пам ' ять » зроблено у вигляді латинської літери «u» (« українці ») зі штампом «Ost» (« остарбайтери »). Встановлений у 2005 р. Пам ' ятник жертвам Куренівської трагедії 1961 року, встановлений у березні 2006 р., у 45- ту річницю катастрофы. Три могильник насыпи над урвищем з чорними металевими крестами, встановленими невідомим автором. На одному з хрестів напис : « И на этом месте убивали людей в Господи упокой их души ». Пам ' ятник підпільниці, Герою України Тані Маркус, встановлений у 2010 році на розі вулиць Дорогожицької та Олени Теліги

ПАМ ' ЯТНИК РАДЯНСЬКИМ ГРОМАДЯНАМ І ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИМ, РОЗСТРІЛЯНИМ НІМЕЦЬКИМИ ФАШИСТАМИ В БАБИНОМУ ЯРІ МЕНОРА : ПАМ ' ЯТНИК ЗНИЩЕНИМ У БАБИНОМУ ЯРІ ЄВРЕЯМ

ПАМ ' ЯТНИК ДІТЯМ, ЗНИЩЕНИМ У БАБИНОМУ ЯРІ ХРЕСТ НА МІСЦІ РОЗСТРІЛУ ПРАВОСЛАВНИХ СВЯЩЕННИКІВ У ЛИСТОПАДІ 1941 Р.

29 вересня 2009 р. в день пам ' яті жертв Бабиного Яру в Києві з ' явився новий памятник. Скульптура зображує хлопчиська в старому зношеному одязі, який читає наказ гітлерівських окупантів для єврейського населення Києва з ' явитися в Бабиному Яру, де і сталися масові розстріли киян. Памятник знаходиться на перетині вулиць Фрунзе і Петропавлівської на Подолі ; його автор – мелодий скульптор Володимир Журавель. Композицію установлено за рахунок коштів меценатів.

По счастью не для людей, конечно, но для истории, подлости и жертвенности всегда поровну : бывало, что украинские и русские мужья шли в Бабий Яр вместе со своими женами - еврейками и наоборот. Почти 600 киевлян украинцев, русских, всего 13 национальностей во время всей оккупации прятали евреев выдавали за своих, подделывали документы, крестили ( спасенных в Киеве около тысячи, при обнаружении укрыватели вместе с жертвами подлежали расстрелу ). Есть истории вообще библейские о том, например, как украинский мальчик по своей воле пошел в Бабий Яр вместе с еврейской девочкой и ее мамой ( от обоих детей остались только школьная фотография 40- го года ). Или о том, как обрусевшая немка, учительница 25- й школы, прятала всю войну шестерых еврейских детей. « Что с ней потом было ? спрашиваю у Левитаса. Она ведь спасла не только евреев, она свой народ спасла от позора ». « Ну, жила после войны в Киеве, продолжала учить. О том, что она спасала, почти никто не знал она сама ничего не рассказывала, и это можно понять ».

Есть : телецентр, стадион и спорткомплекс, построенные на территории разрушенного еврейского кладбища, неподалеку от Яра ; недавно открытое здесь метро и давно открытый парк ( где выгуливают собачек, где на скамейках режут колбасу и чистят рыбу к пиву, где целуются ); постоянные дискуссии о том, этично ли что - либо строить в Бабьем Яру и даже перестраивать ; несколько нереализованных проектов мемориала ( один из них семь огромных свечей, стоящих вкруг Яра ). Родственники погибших, которые продолжают присылать в фонд « Память Бабьего Яра » новые имена и фамилии для книги памяти. Я, уж простите, читал некоторые из них. Вот одно : « Здравствуйте, из моих родственников в Бабий Яр ушли : Гуревич Даня, Гуревич Шика, 35 лет, Гуревич Хана, 8 лет, дочь Дани и Шики, Гуревич...» в графе « имя » прочерк и пояснение : « Девочка, имя дать еще не успели, было 8 дней. Погибла вся семья ».