Структура культуры, є досить складным і багатогранним явищем. Всі складові її елементи взаємодіють між собою, утворюючи єдину систему культуры. У структурі національної культуры виділяються такі складові, як матеріальна, побутова, політична і правова культура, як наука, освіта й філософія. Особливість національної культуры полягає в тому, що вона характеризує інтегральні моменты національного життя, які складають основу нації і забезпечують подальший національно-культурний процес. До них відносяться мова, звичаї, традиції народу, релігія, художня культура, національний характер, національна самосвідомість, почуття національної гідності

Один з найцікавіших періодів історії архітектури України кінець XIV перша І половина XV століття. На західних землях, які менше за інші потерпіли від монголо-татарської навали, тоді зростають міста, розвиваються ремесла й торгівля В українські міста прибуває багато поселенців, переважно німців, які принесли в мистецтво, а зокрема в архітектуру, нові стильові формы. Серед культових споруд переважали католицькі костеле.

У XVI–XVII ст. в Україні розповсюдився стиль Ренесансу. Найяскравіше він відобразився в архітектурі Львова. На одній з центральных плащ цього міста майже повністю зберігся ренесансний ансамбль будинків, эстетичною домінантою його є так звана Чорна кам'яниця черна будівля в оточенні світлих. Нашарування эпох та поєднання різних архітектурних стилів в архітектурному ансамблі Львова роблять місто справжнім музеєм просто неба. Історична центральна частина Львова зарахована ЮНЕСКО до культурної спадщини людства.

У цей період нового вигляду набуває Київ, створюється сучасний образ старого міста. Йде інтенсивне будівництво північного Лівобережжя, зокрема Чернігова. Типово барочні споруди будуються на західноукраїнських землях, особливо у Львові. Період другої половини століття називають эпохою староукраїнської культуры, тобто тієї, що передувала новій, створеній за останні два століття. Мистецтво тієї доби розвивається в стилі барокко, котрий проникає в усі культурні сфери і набуває своего розквіту у 18 столітті як відоме всьому світові «українське барокко».

В Україні та на її етнічних землях розташовано близько 3000 дерев'яних культових споруд. Унікальність українських дерев'яних тридільних за будовою храмів XV–XVIII століть полягає в тому, що вони візуально схожі на державний герб України, один з найдавніших знаків людства тризубта український традиційний ритуальный свічник-трійцю. Церкви такої тризубоподібної формы поширені майже на всій території України (у деяких місцевостях Галичини, на Закарпатті та Буковині форма храмів є іншою).

Завдяки активній будівельній діяльності гетьмана Мазепи, стиль барокко в Україні ще називається «Мазепинським стилем» Прихід Ренесансу мав такое велике значення для подальшого розвитку українського зодчества, особливо українського барокко. Барокове мистецтво й архітектура, що були вершиною мистецьких досягнень у західній та східній Європі, отримали високу оцінку в Україні XVII ст. і, поєднавшись тут з місцевим мистецтвом, особливо цегляною кладкою, створили новый неповторний стиль українського барокко.

З кінця XVIII ст. в Україну прийшов классицизм, так званий «міський стиль», характерною рисою якого було значение зменшення церковьного будівництва. Перевага стала надаватись палацам та громадським будівлям.

До найбільш розповсюджених зразків архітектури на теренах України належать зразки пам'яток сецесії (декоративного стилю капіталізму модерн). Саме на цей період прийшлося массовые будівництво залізничних вокзалів, крамниць, театрів, каплиць і церковь, пересічної забудови з цегли, бетону чи дерева. Відносна наближеність до сьогодення та трагічна історія України в 20 столітті не сприяла ні збереженню пам'яток доби сецесії, ні сталій уяві про мистецьку вартість і коштовність пам'яток доби. Вони массово гинули в часи війни років, активно розбиралися в повоєнну пору, знищуються досьогодні.

Мова сучасної архітектури стає більш глобальною, плюралістичною за творчим спрямуванням, але водночас значущу роль відіграють нові творчі пошуки прогрессивных напрямів, принципів та прийомів вирішення формы та змісту в архітектурі. В новых будовах стильового спрямування вдали використовуються нові конструктивні та художньо-пластичні можливості як традиційних будівельних матеріалів, так і новых легкі металопластикові конструкції, вишукані оздоблювальні матеріали

Розвиток образотворчого мистецтва в Україні веде відлік із прадавніх часів. Знахідки археологів, зокрема, періоду трипільської та скіфської культур, вирізняються майстерною технікою виконання і засвідчують высокий мистецький рівень витворів предків сучасних українців.

Хрещення На рушнику, виши тому світлими, веселыми кольорами, без жодного чорного стібка, несли дитину до хрещення. Весілля Весільний рушник традиційно вишивають нитками червоного та чорного кольорів.Весільні рушники і вбрання найбагатші на червоний колір і найкраще оздоблені. Гостинність Вишитий рушник завжди був символом гостинності на ньому підносять дорогим гостям хліб-сіль. Вишитий рушник

Вишита сорочка Українську вишиту сорочку берегли як зіницю ока, даже це була не просто річ, а деяким, навіть магічним та містичним предметом, оберегом. Прилучення до сорочки починалось з раннього дитинства. Першу сорочку для немовляти шили з тканини, якою хрещені батьки обвивали свічки під час обряду хрещення. Наречена, напередодні весілля, даровала українські вишиті сорочки нареченному та його батькам І навіть зараз у наш час ми можемо зустріти людей,які у вишитих сорочках ідуть до церкви.

Можна покласти вишиту серветку на диван чи крісло. Використовують під час їжі, щоб запобігти забрудненню одягу, а такое для вытирания рук і губів, прикрашають меблі обо підстеляють під статуэтки, вазы тощо. Вишита серветка Серветки, оздоблені вишивкою використовують для сервірування столу в якості декору. Вишиту серветку можно вдома використати для того, щоб накрити хлібницю, обо для того, щоб прикрасити журнальный столик.

Хустку як щоденний необхідний елемент вбрання дівчина "діставала" вже під час весілля, коли відбувався обряд «покривання головы». Під час весільного обряду хустку використовували не раз. На сватанні дівчина перев'язувала хусткою парубкові руку обо затекала її за пояс на знак згоди бути його дружиною. В українців за часів козаччини існував звичай: кожна дівчина даровала вишиту хустку своєму нареченному. Хустина символізувала вірне кохання. Коли козак гинув у бою, нею прикрывали обличчя, щоб "орел очей не виймав". Хустки дівчата носили, захищаючись від спеки чи холоду,а такое коли ішли до церкви. Вишита хустка

Дякую за увагу !