Виконала Ігнатова Ксенія

Людина – це найвеличніша з усіх істот. Людина – найнещасливіша з усіх істот. Людина – найпідліша з усіх істот. Як тяжко з цих трьох рубрик вибрати першу для доведения прикладом. Іван Багряний

Народився Іван Павлович Багряний (справжнє прізвиеще – Лозовяга, русифіковане – Лозов'ягін) 19 вересня 1906 р. в с.Куземин на Полтавщині (теперь Сумська обл.) у родині робітника- муляра. Це село поблизу Груні, де народився відомий гуморист Остап Вишня, у тому ж Охтирському повіті.

Навчався Іван спочатку в церковно- парафіяльній школі в Охтирці, а з 1916 по 1919 рр. у так званій Вищій початковій школі. В рр. він навчається слюсарській справі в Охтирській технічній школі, але, не закінчивши її, переходить до Краснопільської художньо- керамичної школы (1922). З 1926 р. Багряний – студент Київського художнього інституту, але до захисту дипломної роботи небу в допуещений з огляду на національні переконання.

У кожної людини є така подія, котра залишає відбыток на все життя і обумовлює подальші вчинки. У памфлеті Чому я не хочу вертати на родіну?: Я був еще маленьким... хлопцем як більшовизм втерся в мою свідомість крівавим кошмаром, виступаючи як кат мого народу. Це було в 1920 році. Я жив тоді в дідуся на селі, на пасіці. Дідусь мав 92 роки і був однорукий каліка, але трудится на пасіці, доглядаючи її. Він нагадував мені святого Зосіму і Савватія, що були намальовані на образку, який висів під старою липою посередь пасіки.

Серйозні твори Багряний почав писати у 1925 році, друкуючі їх в журналах Глобус, Плужанин, Всесвіт, Гарт, Кіно, Червоний шлях, Життя і революція.

Вічним бунтарям і протестантам, Всім, хто родився рабом і не хоче бути ним, Всім скривдженим і сборка ним і своїй бідній матері крик своего серця присвячую

Правдюк пишет: Своїм выступом в Аве Марії Багряний довів, що він не тільки не мириться з радянською дійсністю, а й має намір бороться проти неї, змінити її. Ця сама тенденція вельми виразно відбывається і в Скельці… Від самого початку поет став співцем куркульської ідеології і до сьогодні залишається таким. Звинувачення на адресу Багряного були безпідставні, бона той час письменник лояльно ставився до радянської влади. Багряний починав як пролетарський поет і все життя пишався своїм походженням. Він вірив у світле майбутнє своего народу і у творчі можливості пролетарського мистецтва.

Івана Багряного було заарештовано 16 квітня 1932 року в будинку Слово (м.Харків), у квартирі В. Вражливого за звинуваченням у контрреволюційній пропаганді та агітації (ст. 54-ІІ та 54-6 КК УРСР, слідча справа 343). Півроку перебував у вязниці, в камері самотнього увязнення, а з 1933 р. – у засланні на Далекому Сході р. він тікає і живи нелегально. Думками Багряний зі своєю Батьківщиною, що знайшло відображення у вірші Рідна мова (1937 р.) У 1938 р. Багряний був заарештований вдруге і просидів два роки і чотири місяці в камері смертників у харківській вязниці на Холодній Горі. На волю вийшов тяжко хворою людиною у перші дні війни. Під час німецької окупації працював у газеті Голос Охтирщини, художником- декоратором у харківському театрі, друкувався в газеті Нова Україна.

1943 року переїздить до Львова, бере активну участь у національно- визвольному русі УПА. На Галичині (в м.Моршин) Іван Багряний за два тижні написав роман Тигролови.

Українське підпілля допомагає йому надрукувати роман (близько 400 машинописных сторінок), який спочатку мав назву Звіролови. Цей роман отримав першу на городу на літературному конкурсі, організованому Українським видавництвом. У цьому конкурсі брали участь такі видатні письменники, як У.Самчук, Т.Осьмачка.

У воєнні і повоєнні роки написані поема Гуляй- поле, роман Люба (1944), поетична збірка Золотий бумеранг, сатирична комедія Генерал (1948) повість-вертеп Розгром (1948), роман Сад Гетсиманський та повість Огненне коло (1953), поема Антон Біда – герой труда (1956), романи «Маруся Богуславка, Людина біжить над прірвою (1965), твори для дітей та ін.

У романі Сад Гетсиманський знайшов відображення харківський період життя письменника, його вязничні поневіряння. Цей твір задолго до Архіпелагу Гулагу О.Солженіцина на автобіографічно- документальному матеріалі викрив злочини тоталітарної системи.

Сад Гетсиманський був виданий у США, Канаді, Англії, Німеччині, Голандії, Франції, Австралії. Передмова наложить перу Володимира Винниченка, котрий у своєму листі до Багряного зазначив, що Сад Гетсиманський – великий, вопіющий і страшный документ…Я зроблю все, що сила моя буде, для Вашої великої книги і для істини.

Іван Багряний видавав газету Українські вісті. Ця газета української діаспори проіснувала до 2000 року і була трибуною … нової еміграції, бідної матеріально, але сильної духом. Він такое выпуска в видання УРДП: Наша боротьба, Наші позиції.

Як публіцист Багряний написав по-над дві сотні статей. Більшість надрукова на під прізвиещем Багряний, інші – під псевдонімами: Іван Рябовіл, С.Рябовіл, С.Дорошенко, П.Січинський та ін. Фундацією ім. Івана Багряного було видано публіцистику письменника.

Багряний ініціював створення Обєднання демократичної української молоді (ОДУМ). Він стверджував: потрібна інша організація молоді. Така організація, що складалася б не з дідів, а таки з молоді. Організація насамперед не партійна. а надпартійна. Соборницька. Демократична. Організація молоді, де виховувались бы не партійні покручі, а національно-свідоме й висококультурне наше молодые поколіня українське.

Іван Павлович Багряний був членом Мистецького Українського Руху (МУРу), який було засновано в 1945 р. у Фюрті (Німечинна). МУР відігравав важливу роль в обєднанні зусиль українських письменників, котрі опинилися за межами України. Багряний входив до ініціативної групи разом з Домонтовичем, Костецьким, Майстренко, Полтавою і Шерехом.

Обєднання українських письменників Слово, що засноване в 1954 р. в Нью- Йорку як продовжувач творчо- організаційних та ідейних настанов своего європейського попередника (МУРу), обєднувало письменників усієї діаспори. Слово опікувалося видавничою діяльністю. Вийшли другом 13 збірок Cлово, до яких увійшли кращі твори літератури, мистецтва, критики, мемуары, документы.

Іван Багряний пробовав себе як маляр, він автор портретів Михайла Грушевського, Симона Петлюри, Докії Гуменної, Григорія Китастого.

Цей портрет намальовано на шматку обгорткового паперу під час першої зустрічі с Григорієм Китастим. Китастий склад малюнок навпіл і зберігав його у такому вигляді. Через деякий час друзі зустрілися. Розгорнувши малюнок, вони побачили, що зображення головы відбылося внизу аркуша. Багряний троих підретушував відбыток і зробыв напис: Був один Гриць і стало два. Підождемо рік – буде три.

Багряний працював як маляр-ілюстратор. Під псевдонімом Б.Залуцький він оформив обкладинки книг Уласа Самчука Юність Василя Шеремети, Юрія Косача Еней і життя інших, Тодося Осьмачки Старший боярин, під псевдонімом О.Турчин – збірку новел Павла Маляра.

Помер Іван Багряний 25 серпня 1963 року у Шварцвальді в санаторії Блазієн (Німеччина). Поховано митця у Новому Ульмі в Німеччині. На могилі Багряного установлено памятник (1965, скульптор Лев Молодожанін).