Лiтературно-дослiдницький проект учнiв 9 класу

ЧИ МОЖУТЬ БУТИ СЛОВА: СВІТ ЛОВИВ МЕНЕ, ТА НЕ ВПІЙМАВ, НАПИСАНІ НА НАДГРОБКУ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ, ВІЗИТНОЮ КАРТКОЮ ВСЬОГО ЙОГО ЖИТТЯ?

Вiн народився 3 грудня 1722 року в селі Чорнухи на Полтавщині в сімї малоземельного козака. Чорнухи ще солодко спали тiєї грудневоi ночi. I тiльки в однiй хатинi на околицi горiла свiчка. То сiльська жiнка дарувала життя ще однiй людинi. Це був Григорiй Сковорода.

Коли хлопцевi виповнилось сiм рокiв, батьки – Сава та Пелагея- вiддали його в науку до дякiвської школи. А восени 1734 року Григорiй розпочинає своє навчання в славетнiй Києво-Могилянськiй Академiї.

Одного разу в місті Глухів за дорученням імператриці Єлизавети відбувся конкурс на кращі голоси України. Серед трьохсот претендентів був і Сковорода. Григорiй переміг у, так би мовити у, «фінальному відбірковому турі». За два роки він став першим музикою в оточенні імператриці!

На які ще щедроти всесильної меломанки міг сподіватися Сковорода? На посаду міністра? Чи може придворного капельмейстера? Та якось, під час подорожі до Києва, Сковорода…втік. Нарешті він удома! Замість стилю рококо - ліжник бурсака.

. Тим часом світ удруге викликав Сковороду. Три роки він мандрував по Угорщині, Словаччині, Польщі, відвідав Брати- славу, Відень, Будапешт, Венецію. Сковорода бував в університетах, слухав лекції знаменитих профе- сорів, працював у бібліо- теках, студіював філосо- фські праці й, володіючи мовами вільно, дискутував з ученими різних країн. Проте знову повернувся додому, продовжив акаде- мічне навчання… Вічний студент

Григорiй Сковорода викладав у Переяславському колегіумі,де запровадив багато новаторських ідей, чим, звісно, викликав невдоволення багатьох. Саме за це його звільнили. Тривалий час працював придворним учителем сина поміщика Степана Томари на Переяславщині. У ці роки завдяки близькос- ті до природи й народу формуються філософські погляди майбутнього письменника- мислителя.

Із 1759 по 1769 роки Сковорода – викладач поетики й етики в Харківському колегіумі. Протест і несприйняття схолас-тичних догматів на- вчального процесу послужили причиною його звільнення. То була остання офіційна посада Г. Сковороди.

Кохання Сковороди? "Це дико, безглуздо!" - пишуть історики. Але, кажуть, була одна ситуація… Жив собі поміщик із донькою. За переказами, призначили вже навіть день весілля. Затишний дім, необтяжливе господарство, завжди щось ніжне і своє… Але знову надприродна сила витягла Сковороду зі стану комфорту й кинула у звичний стан неспокою. Правда все це чи вигадка, але він утік!

Із 1769 року Сковорода вів мандрівне життя, не спокушаючись різноманітними посадами й чинами, щоразу відхиляючи пропозиції і світських, і церковних осіб. Ні в якому разі! Хіба ви хочете, щоб я збільшив число фарисеїв? – відповів великий просвітитель білгородському єпископові…

«Ох, преподобнії! Я стовпотворіння умножати собою не хочу, доволі й вас, стовпів неотесаних у храмі Божому! Світ мене не впіймає!» На прохання ченців Києво- Печерської лаври стати «стов-пом церкви й окра-сою обителі», Гри- горiй Сковорода саркастично сказав:

Ходив Сковорода у звичайній свиті. Крім книг, рукописів, сопілки в полотняній торбі та палиці, нічого більше не мав. Увесь час світ ловив його. Але він залишав-ся вірним своїм прин-ципам, відстоював свою особисту волю й індивідуальність, не піддаючись спокусам світу.

Iснує дуже багато легенд про смерть Григорiя Сковороди. Ось одна з них:одного дня приїхало багото сусiдiв для того, щоб погуляти та послухати Сковороду. В той день вiн був надзвичайно веселий! Пiсля обiду Сковорода щез. Надвечiр у садку його знайшов господар. Сково- рода копав яму. Григорiй попросив, щоб та яма була його могилою. Фiлософ ввечерi приготувався- помолився, пiдклав свої рукописи пiд голову, склав руки навхрест i лiг спати. Наступного дня вiн помер.

Він міг стати ким завгодно: вельможним, шанованим, багатим… Інтелектуалом, котрий звик отримувати від життя лише найкраще. Мабудь, він уклав угоду зі своєю долею… Умови такі: я тобі віддаю життя, а ти мені - найдорожче, що є в цьому житті – свободу.

Використана лiтература: Українська Мала Енциклопедія", проф. Євген Онацький Людмила Шевченко-Савчинська. Тлумачення поняття здорової душі Григорієм Сковородою (на матеріалі латиномовних листів до М. Ковалинського). Збірник праць конференції «XIV-і Сковородинівські читання у Переяславі- Хмельницькому». ПХДПУ, Сковорода Г.С. Листи до Михайла Ковалинського. – В 2-х тт. – Т. 2, – К.: Наук. думка, – 1973.

Проект пiдготували: Натолочна Марія Паньків Аліна Сковронська Тетяна

Дякуємо за увагу!