Гімн Красного Кута Куточком красним не даремно Із давніх-давен люди звуть Тебе, село моє зелене, Тебе, мій рідний Красний Кут. І скільки б не пройшов доріг ти, Хоча б півсвіту обійди, А іншого такого в світі, Села, як наше не знайти! І люди у селі веселі, Сумним в нас не можливо буть, Бо квітнуть тут сади зелені, Дзірчить, співа Міусик тут.

Сама назва «кут» - козацького походження й означає не що інше, як частина території чи місцевості. Ну, а «красний» у всіх словянських мовах виступає синонімом гожого, красивого.

Село – наш дім, наше коріння і доля, наша кревність і материнська пісня. Наше село – це розбуджені досвітки і духмяні пахощі літа. Село – часточка нашого серця. Воно – наша сповідь і турбота.

Річка Мечетна: мечеть – «церква». Міус: мі – турецькою мовою «болотна», ус – «ріка».

З давніх часів була добре знайома запорозькому козацтву місцевість теперішнього Красного Кута: Велична гора Сокола – Соколовка, балка Мечетна та Глибока балка. Саме тут, біля річки Міусик, знаходився зимівник відставного військового старшини Петра Довгаля.

У 1775 році після знищення Запорозької Січі почалось переселення в нашу місцевість, зокрема на зимівник Довгаля, запорожців. У документах того часу слобода мала назву Маринівка. Катерина ІІ подарувала Маринівку своєму колезькому асесору Долинському. На честь цариці пан змінив назву на Катеринівка. Він переніс слободу в долину, мріяв бачити село красним, тобто красивим. На замовлення Долинського був виконаний проект нового села. У 1782 році в Катеринівці проживало 169 чоловіків та 158 жінок. У 1783 році зявилася назва Красний Кут.

Через Красний Кут пролягає автотраса Ростов – Харків, яка була збудована в листопаді 1952р.

У 1775 році після знищення Запорозької Січі почалось переселення в нашу місцевість, зокрема на зимівник Довгаля, запорожців. У документах того часу слобода мала назву Маринівка. Катерина ІІ подарувала Маринівку своєму колезькому асесору Долинському. На честь цариці пан змінив назву на Катеринівка. Він переніс слободу в долину, мріяв бачити село красним, тобто красивим. На замовлення Долинського був виконаний проект нового села. У 1783 році зявилася назва Красний Кут. Перед смертю Долинський передав Красний Кут племіннику – генерал– майору Попкову. Новий пан купив ангорських кіз, побудував фабрику, на якій робили кашемірові шалі (хустки). Шалі продавались не тільки в Росії, а й за кордоном. Попков мав добрий прибуток, бо ціни на хустки з яскравими різнокольоровими візерунками були дуже високі.

Вже більше пятдесяти років очі сільських мешканців парк, розташований у центрі селища. Він чарівний у всі пори року: навесні, коли прокидається й одягається у зелене пишне вбрання; влітку, коли з могутніх тополь летить білий пух; восени, коли пожовкле листя застилає землю золотою ковдрою. Взимку він нерухомий та суворий, ніби спить – дожидається теплої весни.

У 1950 році було посаджено першу частину парку. Пагінці з лісу приносили самі діти і саджали їх. Серед дерев були акації, клени, осоки, верби. Другу частину саджали у 1966 році, коли проходила всерадянська акція «Парки дружби». Планом посадки дерев та розміткою керувала працівниця селищної ради Рахімова Ганна, яка закінчила технікум меліорації. У кінці 60-х років почалася акція «Озеленіння вулиць». Мешканцям селища безкоштовно роздавали пагінці яблуневих дерев, з умовою, що вони посадять їх біля свого двору. Декілька яблунь посадили і біля братської могили. Ось так і розрісся парк Дружби.

Багато героїв полягло за визволення Красного Кута. На жаль, не всі імена загиблих нам відомі. На честь загиблих, які проживали в Красному Куті перейменовано деякі вулиці. Таким чином перейменовано вулицю Інтернаціональну на вулицю братів Задорожних. Влітку 1958р. останки захисників селища перевезли і поховали в братські могили. Згодом в Ростові на Дону був заказаний памятник, який встановили на постаменті біля великої могили. Біля братської могили, в центрі нашого селища, на високому постаменті – бронзові солдати, які оберігають вічний сон своїх побратимів.

Стоїть солдатський обеліск На обеліску – сонця диск. Ти принеси сюди, як всі, Осінні айстри у росі. Над обеліском зупинись, Солдатській славі уклонись.

В усі часи люди тяглися до знань. Першу школу в Красному Куті побудувало земство в 1901 році (але є думки, що в кінці ХІХ ст.) У 50-х роках, коли дітей стало більше, відкрили чотирикласну школу по вул. Шевченко, а у 1969 році здано в експлуатацію теперішнє приміщення школи.

Здана в експлуатацію в 1945 році. До року вона складалася з чотирьох технічних одиниць: - шахта 21 – (реконструкція шахти рр.); - шахта 152 «основна» - (у 1987 році погашена); - шахта 6 (у 1973 році зєднана з шахтою 21); - шахта 152 «біс» - (у 1971 році закрита).

Після реконструкції шахта «Краснокутська» уведена в експлуатацію: Перша черга в 1985р.; Друга черга в 1987р. Шахта «Краснокутська» працює і по теперешній час. Уже 10 років її директором є Шамов Василь Вікторович.

Навкруги селища височать знамениті донбаські терикони

А влітку степи вкриваються білим хвилястим ковелем та пахучим, цілющим чебрецем

Лине пісня, не гучна, гарна. Народна пісня. І витончена її мелодія бринить легко, неначе натхнення самої весни, адже і ансамбль наш має назву «Натхнення». При місцевому будинку культури існує народний коллектив, який в 2010 році відстояв у Київі на конкурсі звання «Народний коллектив України», керівником якого є вже декілька років Купчик Валентина Миколаївна. З кожним роком селищний бюджет зменшується, а будинкам культури потрібний ремонт даху, капітальній ремонт приміщень і люди не втрачають надії на покращення умов праці

Недостатня увага держави до вирішення проблем села та постійний дефіцит фінансових ресурсів приводить до незадовільного стану соціально-економічного та культурного розвитку смт. Красний Кут та селища Індустрія. Тому найбільш актуальними питаннями є : 1. Невідповідність установ культури потребам сьогодення через слабку матеріально-технічну базу, незадовільний технічний стан: 1.1. Капітальний ремонт бібліотеки; 1.2. Ремонт даху місцевого будинку культуру та приміщень ДК селища Індустрія та МБК Красний Кут; 1.3. Підтримка в гідному стані пам'яток культури; 4. Побудова водопроводу; 5. Капітальний ремонт опалювальної системи; 6. Охорона здоров'я, покращення умов обслуговування у лікарняному закладі; 7. Побудова дошкільного навчального й закладу (ДНЗ); 8. Покращення гуманітарної сфери. 9. Недостатнє фінансування державної програми з Державного бюджету: Програма газифікації шахтарських міст та сільських населених пунктів

Цей проект супроводжує пісня, яку написав наш земляк Бельдюга М.М., він давно не мешкає в нашому селі, але кращі роки дитинства та юності пройшли у Красному Куті. Гімн написаний мешканкою Красного Кута Чумак Е.М.