Як подолати учню шкільну тривожність?. індивідуальна психологічна особливість, яка полягає в підвищеній здатності відчувати неспокій в самих різних життєвих. - презентация

1 Як подолати учню шкільну тривожність?

2 індивідуальна психологічна особливість, яка полягає в підвищеній здатності відчувати неспокій в самих різних життєвих обставинах. індивідуальна психологічна особливість, яка полягає в підвищеній здатності відчувати неспокій в самих різних життєвих обставинах. Тривожність

3 Спецефічний вид тривожності, який проявляється у взаємодії дитини з різноманітними компонентами освітнього середовища Це емоційний стан дитини, який не можна розглядати як однозначно негативний стан. Дезорганиізючий вплив на учбову діяльність справляють тільки часті та/чи інтенсивні тривожні стани, які свідчать про порушення процесу шкільної адаптації. Шкільна тривожність

4 Передумови шкільної тривожності Ситуаційні (взаємодія з компонентами освітнього середовища ) Індивідуальні (темперамент, самооцінка і т.п.) і т.п.)

5 Варіанти шкільної тривожності Відкрита свідомо переживаєма та виявляєма в діяльності у виді стану тривоги (свідома) Прихована – неадекватний спокій, смикання волосся, відхід від ситуації (несвідома)

6 Типові причини шкільної тривожності - Необхідність опановувати «нову шкільну територію». - Збільшення кількості учбових диціплін. - Збільшення кількості вчителів.

7 Типові причини шкільної тривожності Відсутність наступності вимог вчителів початкової школи і вчителівсередньої ланки, а також варіативність вимог від вчителя до вчителя.Відсутність наступності вимог вчителів початкової школи і вчителів середньої ланки, а також варіативність вимог від вчителя до вчителя. Зміна класного керівника.Зміна класного керівника. Необхідність адаптуватись до нового (чи зміненого) класного колективу.Необхідність адаптуватись до нового (чи зміненого) класного колективу.

8 Типові причини шкільної тривожності Неуспішность у взаємодії з вчителями чи однокласниками.Неуспішность у взаємодії з вчителями чи однокласниками. Хронічна або епізодична учбова неуспішность.Хронічна або епізодична учбова неуспішность. Різка зміна у рівні батьківського контроля й допомоги.Різка зміна у рівні батьківського контроля й допомоги.

9 Форма прояву шкільної тривожності Погіршення соматичного здоровя. Небажання ходити до школи (аж до систематичних прогулів). Надмірна старанність при виконанні завдань. Різке зниження ефективності учбової діяльності в ситуациї контроля знань. Прояв негативізму и демонстративних реакцій (перед усім, в адресу вчителів, як спробу справити враження на однокласників).

10 Форма прояву шкільної тривожності Відмова від виконання субэктивно невиконуємих завдань.Відмова від виконання субэктивно невиконуємих завдань. Роздратованість та агресивні прояви (вербальна й невербальна агресія).Роздратованість та агресивні прояви (вербальна й невербальна агресія). Неуважність, зниження концентрації уваги на уроках.Неуважність, зниження концентрації уваги на уроках. Втрата контроля над фізиологічними функціями в стресогенних ситуаціях.Втрата контроля над фізиологічними функціями в стресогенних ситуаціях.

11 Форма прояву шкільної тривожності Нічні страхи, повязані з шкільним життям.Нічні страхи, повязані з шкільним життям. Відмова відповідати на уроці або відповіді тихим, приглушеним голосом.Відмова відповідати на уроці або відповіді тихим, приглушеним голосом. Відмова від контактів з вчителями чи однокласниками (або зведення їх до мінімуму).Відмова від контактів з вчителями чи однокласниками (або зведення їх до мінімуму). «Надмірна цінність» шкільної.«Надмірна цінність» шкільної.

12 Рекомендації педагогам Надавати точну, змістовну інформацію про результати діяльності учня, не змішуючи з оцінками й зауваженнями, відносно до особистості в цілому; Развивати у дітей адекватне відношення до невдач та помилок; Ставити чіткі вимоги до дітей в учбовій діяльності та в поведінці, разяснювати ці вимоги дітям і батькам; Забезбечувати організацію самоконтроля; Формувати вміння у дітей не змішувати оцінку результатів конкретної роботи з відношенням педагога до себе; Формувати у дітей критерії та навички самоконтролю, самостійної оцінки особистої роботи; Розширити спектр позитивних оцінок (похвал) учнів; Ставити перед учнем єдині педагогічні вимоги.