Володимир Ґжицький. Володимир Ґжицький (15 жовтня 1895 р.-19 грудня 1973 р.) український письменник, публіцист, перекладач. Брат Степана Ґжицького. Член. - презентация

1 Володимир Ґжицький

2 Володимир Ґжицький (15 жовтня 1895 р.-19 грудня 1973 р.) український письменник, публіцист, перекладач. Брат Степана Ґжицького. Член СПУ (1956).

3 Біографія Народився в с. Острівець, нині Теребовлянського району, в сім ' ї вчителя. Від 1900 жив у селі Довге на Теребовлянщині. Вчився у Тернопільській українській гімназії ( , 1917). Війна 1914 р. перервала навчання, закінчив гімназію у 1917 р. В. Ґжицький воював в Українській Галицькій Армії у чині поручника. Перейшов Збруч, добрався у 1919 р. до Харкова. Там працював на різних роботах робітником у млині, розносив газети і т. ін. Вчився в Харківсьуому інституті сільського господарства. Закінчив 1926 року. Був членом Спілки селянських письменників « Плуг », потім, як виходець з Галичини, організації « Західна Україна ».

4 Початок творчості В. Ґжицький починав як поет і драматург. Про це свідчать поетична збірка « Трембітині тони » (1924), драматичні твори для дітей, які успішно ставили у Харкові : « По зорі »(1925), « Вибух » (1927), п ' єса « Наступ » на тему класової боротьби на селі часів колективізації (1931). І все ж найбільше талант В. Ґжицького розкрився як прозаїка. Перша повість « Муца » вийшла 1928 р. Невдовзі побачили світ знаменитий роман « Чорне озеро » (1929, нова ред. 1957), збірка оповідань « Цісарське право », роман « Захар Вовгура » (1932) року Ґжицький у склад i кінописьменницько ï експедиц iï, яку очолював О. Довженко, вирушив на Алтай для вивчення життя тамтешніх жителів ойротів. Наслідком по ï здки став роман « Чорне озеро » (1929), що завоював письменников i

5 Арешт і заслання Проте постановка гостро ï проблеми національних взаємин у Радянському Союз i вже тод i була страктована органами ДПУ як « викривлення політики, яку проводив Й. Сталін щодо нечисельних народностей СРСР ». I хоча в 1932 роц i В. Ґжицький випустив актуальний роман « Захар Вовгура » про шахтарів Донбасу, доля письменника була визначена тимчасовим перебуванням у лавах УГА та романом « Чорне озеро ». 7 грудня 1933 року в Харківському облуправлінн i держбезпеки був виписаний ордер 32 на арешт В. Ґжицького. У постанов i на арешт йому інкримінувалася приналежність до контрреволюційно ï організац iï УВО ( Укра ï нська військова організація ) та участь у терористичній діяльност i. 1 січня 1934 року на черговому допит i Ґжицький змушений був « визнати », що належав до УВО з осен i 1930 року, входив до складу Харківсько ï групи під керівництвом С. Пилипенка. До того ж осередку нібито належали А. Панів, М. Дукин, Д. Грудина та А. Головко

6 В обвинувальному висновку оперуповноважений Грушевський i начальник секретно - політичного відділу ДПУ УРСР Долинський виносили справу В. Ґжицького на розгляд судово ï трійки ДПУ УРСР i пропонували ув ' язнити його на п ' ять років у виправно - трудових таборах. Роман « Чорне озеро » ліг на терези, коли « трійка » вирішувала його долю, ліг разом з біографічними даними письменника походження з Галичини, участь в УГА і т. ін. Судова трійка при колег iï ДПУ протоколом від 23 лютого 1934 року постановила : « Гжицького Володимира Зеноновича заслати до виправно - трудового табору терміном на ДЕСЯТЬ років …» Відбував заслання письменник у Республіц i Ком i року спеціальним табірним судом був знову засуджений на 4 роки ув ' язнення. Але й після відбуття цього покарання В. Ґжицький лишався з тавром контрреволюціонера, а тому міг влаштуватися до прац i лише в обмежених регіонах кра ï ни. Після смерті Сталіна засланець Ґжицький звернувся до Ради Міністрів СРСР з проханням переглянути його справу. 17 травня 1954 року старший слідчий КДБ Гребньов, вивчивши ïï матеріали, дійшов висновку : заяву про перегляд справи « залишити без задоволення ».

7 Художню автобіографію продовжено у творі « Ніч і день ». Найцінніше у цьому творі достовірність фактів, котрі пов ' язані з табірними жахами. Автору вдалося викликати враження повної незахищеності героя і знецінення людського життя в умовах безпрецедентного в історії людства беззаконня, політичного цинізму, злочину перед мільйонами людей. Потім В. Ґжицький написав не менш відомі історичні романи « Опришки » (1962), « Кармелюк » (1971), автобіографічну повість « Слово честі » (1968); ряд творів для дітей та про природу. Хрестоматійним вже стало оповідання письменника « Лось ». Написання його датоване рр. Багатоманітна жива природа постає і з етюдів про птахів. Чотирнадцять таких етюдів В. Гжицький об ' єднав у книжечці « Петрикові чорногузи » (1966). Пізніше уже більше їх надруковано у посмертній збірці « Пролог до осені » (1978). Ці його своєрідні природознавчі етюди насичені цікавою інформацією, багатьма влучними спостереженнями і, головне, перейняті й зігріті добрим почуттям до всього живого. Писав В. Гжицький і мемуари про літературно - мистецьке життя 20- х років, про колег по перу. Був перекладачем. Помер письменник 19 грудня 1973 р. у Львові. Реабілітований.

8 Реабілітація та післятабірний час Ще два роки потрібно було всіляких перетрактацій, поки трибунал Ки ï вського військового округу на засіданн i від 21 лютого 1956 року ухвалив : « Постанову судово ï трійки при колег iï ДПУ УРСР від 23 лютого 1934 року щодо Ґжицького Володимира Зеноновича скасувати i справу про нього провадженням припинити за відсутністю в його діях складу злочину ». У « післятабірний » час В. Ґжицький написав автобіографічну трилогію « У світ широкий » (1960), « Великі надії », « Ніч і день » ( обидві 1963). Перші дві частини трилогії це романи про шлях молодої людини, Миколи Гаєвського, українця з Галичини. Письменник відтворив долю героя від початку Першої світової війни, провів його через перебування в австрійській армії, в УГА.

9 Творчість Автор збірок : O поезій « Трембітні тони » (1924), O новел « Цісарське право », O нарисів « Комуни в степах » ( обидві 1930), O оповідань і повісті « Повернення » (1958), O оповідань « Помста » (1960), O творів для дітей « Петрикові чорногузи », O нарисів, новел та етюдів « Пролог до осені » (1978); O повістей « Муца » (1928), « Пустинний берег » (1963), « Кармелюк » (1968); O романів « Чорне озеро » (1929, нова ред. 1957), « Захар Вовгура » (1932), « Опришки » (1932, ч. 1; 1962), « Слово честі » (1968); O автобіографічної трилогії « У світ широкий » (1960), « Великі надії » (1963) та « Ніч і день » (1965 опубл. у ж. « Жовтень »; повна ред.: Л., 1989); O п ' єс « По зорі » (1925), « Вибух » (1927), « Наступ » (1931), « Пісня про чорних хлопців » (1932, не опубл., рукопис втрачено ), « Скарби » (1970, рукопис ); O Автор перекладів творів Г. Запольської, А. Міцкевича, Болеслава Пруса, Ю. Словацького, Ю. Тувіма, Б. Ясенського та інших письменників, сербо - лужицьких нар. пісень ; O Автор мемуарних творів « Мої побратими » (1973) та « Спогади про минуле » ( опубл в часописі « Літературний Львів »).