Скачать презентацию
Идет загрузка презентации. Пожалуйста, подождите
Презентация была опубликована 8 лет назад пользователемДмитрий Лутовинов
1 Тіртей (7 ст. до н. д.)
2 Він був афінянином. Походив з дому Афідна.
3 Спарта тоді вела Мессенську війну, але перемогти ворога не могла. Вони звернулися до Афін із проханням призначити для їхнього війська полководця.
4 Афінці, які не дуже полюбляли спартанців тому виділили їм кульгавого вчителя Тіртея. Він у першому бою розбив військо мессенців. І назавжди залишився жити у Спарті.
5 Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну, Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах. Гірше ж немає нічого, як місто своє і родючі Ниви покинуть і йти жебракувати в світи, З матір'ю милою, з батьком старим на чужині блукати, Взявши з собою діток дрібних і жінку смутну. Буде тому він ненависний, в кого притулку попросить, Лихо та злидні тяжкі гнатимуть скрізь втікача. Він осоромить свій рід і безчестям лице своє вкриє Горе й зневага за ним підуть усюди слідом. Тож як справді не знайде втікач поміж людом ніколи Ані пошани собі, ні співчуття, ні жалю - Будемо батьківщину і дітей боронити відважно. В битві поляжемо ми, не пожалієм життя. 0 юнаки, у рядах тримайтесь разом серед бою, Не утікайте ніхто, страхом душі не скверніть. Духом могутнім і мужнім ви груди свої загартуйте, Хай життєлюбних між вас зовсім не буде в бою. Віком похилих, у кого слабі вже коліна, ніколи Не покидайте старих, з битви утікши самі. Сором несвітський вам буде тоді, як раніше за юних Воїн поляже старий, в перших упавши рядах,- Голову білу безсило схиляючи, сивобородий, Дух свій відважний оддасть, лежачи долі в пилу, Рану криваву свою не забувши руками закрити,- Страшно дивитись на це, соромно бачить очам Тіло старе без одежі! А от юнакові - все личить, Поки ще днів молодих не осипається цвіт. Чоловікам він був милий, жінок чарував за життя він - Буде прекрасний тепер, впавши у перших рядах. Отже, готуючись, кожен хай широко ступить і стане, В землю упершись міцніш, стиснувши міцно уста.
6 Архілох (7 ст. до н. д.)
7 Народився на о. Парос. Син аристократа Телесікла та рабині.
8 Заробляв на прожиття ремеслом найманого воїна.
9 Він воював на островах Фасос і Евбея, бився у Фракії, їздив він також у Велику Грецію. Відомо, що він загинув у битві з мешканцями о. Наксос.
10 Серце, серце! Біди люті звідусіль тебе смутять Ти ж відважно захищайся, з ворогами позмагайсь. Хай на тебе скрізь чатує ворожнеча завжди будь Непохитне. Переможеш не хвались відкрито цим, Переможене удома в самотині стримуй плач. Радість є радій не надто, є нещастя не сумуй Понад міру. Вмій пізнати зміни в людському житті.
11 Сапфо (7 – 6 ст. до н. д.)
12 Сапфо мешкала в Мітиленах на острові Лесбос. За переказом, вона народилася в родині аристократа-торгівця Скаладроніма та його дружини Клеїс.
13 Сапфо відома поетеса часів античності, що створювала поезії у жанрі меліки.
14 За легендою вона кинулась у море з Левкадської скелі в Акарнанії.
15 До богів подібний мені здається Той, хто біля тебе, щасливий, сівши, Голосу твого ніжного бриніння Слухає й ловить Твій принадливий усміх: від нього в мене Серце перестало б у грудях битись; Тільки образ твій я побачу - слова Мовить не можу. І язик одразу німіє, й прудко Пробігає пломінь тонкий по тілу. В вухах чути шум, дивлячись, нічого Очі не бачать. Блідну і тремчу, обливаюсь потом, Мов трава пожовкла, безсило никну, От іще недовго й, здається, має Смерть надлетіти... Над хвилями моря, на скелі, Хороша дівчина сидить, В лавровім вінку вона сяє, Співецьку ліру держить. До пісні своєї сумної На лірі вона приграє. І з піснею тою у серці Велика їй туга встає: В тій пісні згадала і славу Величну свою, красний світ, Лукавих людей, і кохання, І зраду, печаль своїх літ. Надії і розпач…Дівчина Зірвала лавровий вінець І в хвилях шумливого моря Знайшла своїй пісні кінець.
16 Анакреонт (570 – 485 до н. д.)
17 Народився в Теосе, в Малій Азії, але бл. 545 до н.е. переселився в Абдери.
18 Коли в 522 до н.е. Полікрат помер, Анакреонт перебрався в Афіни, до двору тирана Гиппарха, сина Писистрата.
19 Час і місце смерті Анакреонта невідомі.
20 Дай мені Гомера ліру Без струни, що зве до бою, Принеси глибокий келих І ті приписи, що кажуть, Як з вином змішати воду. Вип'ю трохи - й затанцюю І, забувши про повагу, Струн торкнуся, заспіваю Голосну застольну пісню. Дай мені Гомера ліру Без струни, що зве до бою.
21 Робота УЧЕНИЦІ 8 класу ПОНИЧ ВІТИ
Еще похожие презентации в нашем архиве:
© 2024 MyShared Inc.
All rights reserved.