Чайна церемонія Японія Тядо́, Садо́,. Тядо, Система правил приготування зеленого чаю і чаювання в Японії. Оформилася у 14 столітті, у період Муроматі. - презентация

1 Чайна церемонія Японія Тядо́, Садо́,

2 Тядо, Система правил приготування зеленого чаю і чаювання в Японії. Оформилася у 14 столітті, у період Муроматі. Розвинулась як окремий вид мистецтва з другої половини 17 століття. Поширенна серед різних верств населення з 18 століття Відома у Західному світі як Чайна церемонія. зеленого чаю Японії14 столітті період Муроматі мистецтва17 століття18 століття Західному світі Засновник сьоґунату Муроматі сьоґунату Муроматі Асікаґа Такаудза

3 Історія виникнення Японський архіпелаг Японський архіпелаг знаходиться на сході зони лаврових лісів і чай, як складова рослина цієї зони, міг рости на його території, однак жодних ознак поширення чаю в Японії природним шляхом в минулому не зафіксовано. Знання ж про техніку вирощування, обробки і приготування чаю потрапила до архіпелагу лише у 9 столітті з Китаю, на початку періоду Хей ' ан. Припускають, що культура чаювання з ' явилася у Японії після 804 року, коли буддистські ченці Кукай іСайтьо повернулися зі стажування у китайській імперії Тан на батьківщину. Поштовхом до розвитку цієї культури стала діяльність монаха Ейтю, який після 30- річного перебування в Китаї поширював серед аристократів і духовенства двору Імператора Саґи заморський звичай розпиття чаю. Наприкінці 9 століття мода на чаювання зникла, проте у буддистських монастирях столиці залишилась практика поїти ченців чаєм під час всенічних молебнів і служінь в якості антиснодійного. З цією метою чай вирощували на маленьких чайних садах цих монастирів, а також садах Імператорського палацу. лаврових чай9 столітті періоду Хей ' ан804 буддистські КукайСайтьо Тан аристократів Імператора Саґи

4 Тогочасний чай у Китаї і Японії називали « кубиковим ». Під час приготування напою, чайний кубик розкрошували і заварювали у окропі. Проте у 2- й половині 10 століття китайці перейшли від « кубикового » до « порошкового » чаю ». Про цей вид чаю згадував своєму щоденнику японський монах Дзьодзін, який у 1072 році стажувався у китайській імперії Сун. Монах вживав чайний напій як ліки, але повідомляв, що китайці п ' ють його як воду і, зазвичай, подають гостям. Популяризацію нового « порошкового » чаю в Японії здійснив дзенівський чернець Ейсай, який у 1168 і 1191 роках перебував на навчанні у Китаї. У трактаті « Записи про лікування чаюванням », який було піднесено сьоґунуМінамото но Санетомо, він так само наголошував на лікувальних властивостях чайного напою. китайці« порошкового » чаю Дзьодзін1072 Сун дзенівський Ейсай « Записи про лікування чаюванням » сьоґунуМінамото но Санетомо

5 Сен но Рікю, японський японський культур ний і політичний діяч 16 століття, періоду Сенґоку. Один із найвідоміших майстрів чайної церемонії в Японії. Засновник школи « простого чаю » вабітя, патріарх школи чаювання Сенке. Прізвисько Йосіро буддистське ім ' я Соекі16 століття періоду Сенґоку чайної церемонії вабітя

6 Культура вирощування чаю в Японії також пов ' язана із діяльністю Ейсая. Перший доброякісний японський чай було отримано із привезених ним китайських зерен, які він передав ченцю Мьое, настоятелю столичного монастиря Кодзандзі у місцевості Тоґаноо Мьое Кодзандзі

7 Прибори для чаювання

8 Чайний стіл