Урок 33 Тема. Напрями в мистецтві та літературі. Мета уроків: схарактеризувати рівень розвитку культури, науки, тех­ніки в міжвоєнний період; з'ясу­вати. - презентация

1 Урок 33 Тема. Напрями в мистецтві та літературі. Мета уроків: схарактеризувати рівень розвитку культури, науки, тех­ніки в міжвоєнний період; з'ясу­вати значення наукових відкриттів для розвитку індуст­ ріального суспільства в міжвоєнний період; розкрити суть технічного прогресу; показати відмінності в роз­ витку культури демократичних і тоталітарних держав; формувати вміння готувати реферати з використанням різних джерел знань: документів, науково-популярної літератури, періодичних видань; працювати з порів­ няльною таблицею;ознайомити учнів із культурною спадщиною різних народів; показати значення культу­ри для розвитку особистості.

2 План 1.Розвиток мистецтва. 2.Розвиток театру, музики, кіно. 3.Розвиток літератури.

3 Розвиток мистецтво Особливості розвитку Зв'язок мистецтва з усіма сферами життя суспільства. Ідеологізація і політизованість мистецтва у зв'язку з посиленням громадянської активності, соціальними потрясіннями, встанов­ленням диктаторських режимів. Зростання песимізму і розчарованості. Поширення декаденства – течії у мистецтві кінця XIX – поч. XX ст., що характеризується опозицією до загальноприйнятої «міщанської» моралі, культом краси як самодостатньої цінності. Множинність художніх напрямків і авторських стилів (від реа­лізму до модернізму). Зміна художньої географії світу, виникнення регіональних художніх шкіл з національними коренями: – індіанський фольклор (Перу, Мексика); мистецтво країн Азії, яке поєднувало естетику східного мистецтва і новоєвропейські віяння («бенгальське відродження» в Індії, школа «гохуа» у Китаї, поєднання традицій середньовічної східної мініатюри, народного живопису з європейськими тенденціями у Туреччині та на Цейлоні тощо).

4 Художні напрямки: 1. «Новий реалізм», для якого характерні соціальні теми, критика й аналіз дійсності – портрети В. Сєрова, пейзажі І. Грабарл, К. Коровіна (Росія), А. Марне (Франція), Ф. Ходлера (Швейцарія). 2. Символізм – напрям мистецтва, який одухотворював дійсність додавав їй особливої глибини; його представники насичували твори яскравими обов'язково «зримими» образами (серія картин М. Врубеля, роботи О. Скрябіна, М. Чюрленіса, М. Реріха). 3. Абстракціонізм – напрямок у європейському мистецтві х рр., який відходив від традиційних образів та основним завданням ставив «прорив» у нову духовну реальність, тому все зриме і матеріальне, на думку його представників, – оманливе («Імпровізації» і «Композиції» В. Кандіпського, роботи Г. Малевича, П. Мондріана). 4. Кубізм – напрямок у мистецтві початку XX ст., який спирався на геометричний аналіз форм реальності (П. Пікассо).

5 6. Фовізм – напрямок у мистецтві XX ст., який одержав назву її одній з рецензій на виставку Осіннього салону (Париж, 1905); це живопис «без правил», без урахування світла і тіні, обсягу і перспективи (А. Матісс, А. Дерен, А. Марке). 7. Експресіонізм – напрямок у мистецтві XX ст., який висунув принцип виразності мови і форми як ознаки «перемоги Духа над матерією»; він виражає насамперед емоційний стан людини. Конструктивізм – напрямок у мистецтві XX ст., який створює абстрактні форми з нових промислових матеріалів і тісно пов'язаний з науково-технічним прогресом. Цей напрямок відіграв важливу роль в архітектурному мистецтві, дизайні і про­мисловому будівництві. 8. Сюрреалізм – напрямок у мистецтві XX ст., який спирається на людську підсвідомість як єдину справжню реальність та намагається зобразити ірраціоналістичний світ (С. Далі).

6 Театр – Виникнення багатьох прогресивних театральних напрямків; зве­дення різноманітних течій до двох великих, шкіл – реалістичної й умовної. – Визнання реалізму системи К. Станіславського, заснування ним Московського Художнього Академічного театру (МХАТ, 1898). – Діяльність режисерської школи В. Мейєрхольда, яка представ­ляла умовний, або експресіоністський напрямок. У 1940 р. цей режисер став жертвою сталінських репресій. Творчість у СРСР видатних акторів М. Єрмолова, І. Москвіна, В. Качалова, М. Царьова, М. Черкесова та інших (дехто був ре­ пресований сталінським режимом, деякі покінчили життя само­губством).

7 – Панування на радянській сцені псевдореалістичних спектаклів, які прославляли «досягнення соціалістичної держави», керівну роль ВКГІ(Б) та її вождів. – Діяльність німецького режисера М. Рейнхардта, який уславинся мистецтвом постановки масових сцен і епізодів. – Початок нового етапу у розвитку німецького театру, пов'язаного з діяльністю режисера Б. Брехта (вистави «Тригрошова опера» (1928), «Матінка Кураж та її діти» (1939)). – Велика популярність у Франції новаторського театру «Картель», діяльність якого була в опозиції до театрів класичних традицій «Комеді Франсез» та розважальних «театрів бульварів»; твор­чість талановитого французького режисера Ш. Дюплена. Діяльність видатних англійських акторів Дж. Гілгуда, С. Торндайка, Е. Еванса та ін., які зіграли багато чудових ролей у спек­таклях класичної і сучасної драматургії. Своєрідність стилів та жанрів італійського театру, який представ­ляли Л. Піранделло «Хто, ніхто, сто тисяч» (1926), Е. де Філіппо та ін.

8 Музика –Праця видатних композиторів Німеччини П.Хіндеміта, К. Вайля та ін. –Затвердження в музичному мистецтві Франції тенденцій нео­класицизму, експресіонізму, конструктивізму (творчість ком­позиторів на чолі з Е. Саті, які виступали проти витонченості). Виникнення за правління Народного фронту творчої групи «Мо­лода Франція», яка прагнула створювати живу, зрозумілу, гу­ маністичну музику. – Всесвітня слава італійських майстрів оперного мистецтва Е. Ка­рузо, Т. Руффо, Б. Джильї; центрами світового оперного мистец­тва стали театри «Ла Склала» (Мілан), «Сан-Карло» (Неаполь), Римська опера. – Розвиток блюзу, джазу. – Діяльність у США композитора і піаніста С. Рахманінова, ди­ригентів А. Тосканіні і Л. Стоковського, піаністів Я. Хейфіца й А. Рубіншнейна. – Початок епохи масової естрадної музичної культури з появою радіо (найпопулярніші виконавці – М. Дитріх (Німеччина), М. Шевальє (Франція), В. Козін, І. Юр'єв (СРСР). – Радянська масова пісня представлена творчістю І. Дунаєвського, М. Блантера, Д. Шостаковича.

9 Кіно Початок масового виробництва кінофільмів у Голлівуді (1908). Випуск новин зі звуковим супроводом (компанія «Фокс», 1927). Випуск першого мультфільму В. Діснеєм (1928). Винайдення кольорового кіно (друга пол.30-х рр.). Формування різних національних шкіл у кінематографії: діяльність у Франції режисерів-реалістів Р. Клера, Ж. Рей­дера, Ж. Ренуара; домінування в кіномистецтві Німеччини експресіонізму; звер­нення до фантастичного і потойбічного світу; створення філь­мів реалістичного напрямку («Остання людина» Ф. Мірнау, «Безрадісна людина» Г. Пабста; великий внесок у його розвиток С. Ейзенштейна, В. Пудовкіна, Д. Вєтрова, О. Дов­женка, Г, Олександрова; всенародна слава акторів Л. Орлової, Л. Утьосова; створення кінострічок «Чапаєв» братів Васильєвих (1934) «Олександр Невський» С. Ейзенштейна (1938)); різноманіт­ність американських фільмів за стилями та жанрами – му­зично-розважальні (мюзикли), сімейно-побутові, гостросоціальні, історичні; зірки американського кіно міжвоєнного періоду – Д. Фербенкс, М. Пікфорд, К. Гейбл, Г. Ллойд та ін.; творчість режисера- новатора і актора Ч. Чапліна

10 Література Основні напрямки в розвитку світової літератури – Відображення в літературі західних країн політичних, еконо­мічних та духовних реалій х рр. – Антивоєнна тематика, протест проти насильства. – Виникнення нового явища в літературі – творчість письменників «втраченого покоління» – Е. Хемінгуея (США), Р. Олдінгтона (Велика Британія), Е.-М. Ремарка (Німеччина). – Зародження авангардизму, для якого характерні розрив з існу­ючими, усталеними нормами і традиціями художньої практики, насамперед з реалізмом, та пошуки нових, незвичайних засобів художньої виразності: створення нового художнього методу – «потоку свідомості», який полягав у передачі за допомогою літературних засобів безперервності людського мислення; творчість письменників-авангардистів М. Пруста («У пошу­ках утраченого часу»), Дж. Джойса («Улісс»), В. Фолкнера («Сарторіс», «Шум і лють», «Світло в серпні», Ф. Кафки «Споглядання», «Вирок», «Перетворення», «Процес».) –– Перетворення літератури на інструмент пропаганди і засіб впли­ну на особистість

11 Е. Хемінгуей – автор роману «По кому подзвін»

12 «Гертруда Стайн»

13 Радянські письменники – делегати Міжнародного конгресу на захист культури. Париж, 1935 р.

14 «Т. Манн – нобелівський лауреат з літератури (1929 р.)» та «Ліон Фейхтвангер»

15 Еріх-Марія Ремарк»

16 А. де Сент-Екзюпері

17 «Е. Хемінгуей» «Т. Драйзер»

18 М. Шолохов «Франц Кафка»

19 «Автор детективних романів – А. Крісті» та «Жорж Сіменон»