Культура Японії у 2 половині XIX століття (період названий у історії як період Мейдзі ) - презентация

1 Культура Японії у 2 половині XIX століття (період названий у історії як період Мейдзі )

2 Японці іноді порівнюють свою країну зі стовбуром бамбука,обкованим сталлю і загорнутим в пластик. Це точний образ. Туристичні визначні пам'ятки, які перш за все постають поглядам іноземців, і справді де в чому схожі з екзотичною обгорткою, крізь яку місцями проглядає сталь сучасної індустріальної Японії. Легко помітити нові риси на обличчі цієї країни. Важче зазирнути в її душу, доторкнутися до прихованого від сторонніх очей бамбукового стовбура, відчути його пружність.

3 Японія розташована на островах Тихого океану. Японські острови знаходяться в зоні, схильній до частих землетрусів і тайфунів. Жителі островів звикли постійно бути насторожі, задовольнятися скромним побутом, швидко відновлювати житло і господарство після стихійних лих. Незважаючи на природні стихії, що постійно загрожують благополуччю людей, японська культура відображає прагнення до гармонії з навколишнім світом, уміння бачити красу природи у великому і малому.

4 Японська культура є неповторним самобутнім явищем не тільки в контексті загальносвітової культури, а й у ряді інших східних культур. Вона безперервно розвивалася, починаючи з X - XI століть. C XVII і до середини XIX століття Японія була практично закрита для іноземців (зв'язки зберігалися тільки з Нідерландами і Китайем). У період цієї ізоляції в Японії отримала творчий розвиток національна своєрідність. І коли після декількох століть перед світом нарешті відкрилася багатюща традиційна культура Японії, вона вплинула на подальший розвиток європейського живопису, театру і літератури.

5 Якщо говорити про мистецтво періоду Мейдзі, то почати слід, на мій погляд з Хокусая. Чому? Тому що, це так би мовити вершина гравюри токугавской Японії. Вершина, на яку японському мистецтву вже не судилося піднятися в період Мейдзі. У той час, коли самурайські сім'ї вбивали своїх дітей від голоду до кінця періоду Токугава, японське мистецтво досягло свого апогею. Принаймні це стосується гравюри і жанру Укійо-е - картин мінливого світу. Тема жінок і моря у творчості Хокусая розкрита в повній мірі.

6 Роботи відомого японського художника Ватанабе Сейтей значно звичніше європейському оку, ніж роботи інших художників. Це пояснюється тим, що Сейтей навчався у Франції і засвоїв прийоми європейського живопису. У результаті його роботи "предметніші", "конкретніші". Іншими словами відразу зрозуміло, що автор намагався висловити. Принаймні так буде здаватися обивателям. Звичайно Сейтей був не єдиним художником, який навчався на заході.

7 Японська архітектура періоду Мейдзі увібрала в себе всі сліди перехідного періоду. У такі періоди відмирають старі форми, звичаї, і засвоюються нові. Японія в епоху Мейдзі запозичила Західні архітектурні форми. Проте вони запозичили доповнюючи своїми неповторними японськими рисами. завод Національних залізниць (механічний цех) в районі Сімбасі, Токіо, побудований в 1868 році Культурна спадщина Японії: маяк на Сінагава в Токіо (1870 р.)

8 Гейша перекладається з японської як" майстриня "або" актриса ". Основна мета гейш задоволення: моральних і духовних потреб чоловіків, як-то: приємна бесіда, танець, музика, чаювання. Історія Японії показала, що гейші - частина японських традицій.

9 Однак у період Мейдзі гейші були вже не ті. Традиційно вважалося, що хороша гейша повинна бути розумною. красивою і культурної. Таке поєднання зустрічалося вкрай рідко. Решта якості доповнювалися тим що можна купити за гроші: розкішним кімоно, пудрою. Це можна пояснити тим, що в гейші пішли всі, кому не лінь. Адже раніше використання пудри або довге розкішне кімоно зневажалось гейшами, вони виступали за натуральну красу, а не штучну.

10 Між чайними кварталами, в яких мешкали гейші, існувала жорстка конкуренція. У Токіо такими вічними суперниками були вдома Есівара і Янагібасі, до яких незабаром приєдналися багаті району Адзабу і Гіндза. Останні квартали розквітли завдяки торгівлі з іноземцями. Міста дуже пишалися своїми розважальними квартали і чайними будинками, ресторанами, в яких і працювали гейші. Жодне офіційний захід, жоден банкет не проходив без гейш. У діловому середовищі Японії цей звичай зберігається і сьогодні.

11 Чайна церемонія проникла до Японії з Китаю, як власне і багато чого іншого "японське". Однак саме в Японії чайна церемонія отримала статус мистецтва, і не просто мистецтва, а чисто японського. У чому ж суть саме японської чайної церемонії?

12 По-перше, чайна церемонія безпосередньо пов'язана з культом природи і, власне, чаю. Долучаючись до природи, людина відкидає все зайве, весь жах повсякденної рутини і долучається як до своєї природи, так і до навколишнього.

13 По-друге, чайна церемонія невіддільна від дзен-буддизму, який взагалі оголошує війну інтеллекту. Адже інтелект здатний пояснювати природу, але насолоджуватися - на жаль. Тому чайна церемонія - це в певному сенсі "буйство плоті", чуттєвості. Адже саме плоть, її насичення, а також наші органи чуття здатні дарувати нам неповторні миті життя.

14 По-третє, чайна церемонія пов'язана з ідеєю простоти, яка пронизує все японське мистецтво. Проведення чайної церемонії у відокремленій хатині під покровом соснових гілок є символічним втіленням ідеї простоти, яка з'являється, коли звільняєшся від усього зайвого.

15 Ми звикли пити чай щодня. Однак тільки в Японії культ чаю безпосередньо пов'язаний з релігією - буддизмом. У християнстві - це вино, яким причащаються і що тільки не роблять. Тому чайна церемонія є релігійним дійством, і Ви повинні розуміти, беручи участь в ній, що це церемонія з іншої релігії. У японської чайної церемонії важливе дотримання чотирьох основних принципів, які є умовами її успіху - тобто відпочинку у відриві від реальності.

16 Використані інтернет- ресурси:

17 Підготувала учениця 9-П класу Луцького НВК9 Лінчук Вікторія