Лірика вагантів. Ваганти (голіарди) лат. vagantes – мандрівники, бродячі люди; старофранцузьке goliard – блазень – мандрівні ченці, студенти Західної. - презентация

1 Лірика вагантів

2 Ваганти (голіарди) лат. vagantes – мандрівники, бродячі люди; старофранцузьке goliard – блазень – мандрівні ченці, студенти Західної Європи XI-XIV ст. Автори вільнолюбної, життєлюбної, далекої від аскетичних церковних ідеалів, часто сатиричної лірики. Вони сміливіше стали на шлях світської літератури, зважувалися навіть пародіювати канонічні тексти та церковні ритуали. В Україні за доби бароко подібну роль виконували мандрівні дяки. Дорожні нотатки вагантів Середньовічна Європа

3 Вагантами у Середньовіччі називали мандрівних священників, які не мали своєї парафії; збіглих ченців, попів-розтриг, котрі через одруження або пияцтво втратили свій сан. У пошуках кращої долі вони мандрували дорогами Європи, заробляючи на життя складанням віршів та пісень переважно життє- радісного та сатиричного характеру. Згодом їх ряди поповнилися мандрівними студентами.

4 У XI-XII ст. зросла потреба в освічених людях, яких готували спочатку в соборних школах, а потім в світських школах і університетах. Школярі і студенти були народом непосидючим і з метою удосконалення знань мандрували з міста у місто. Вони віддавалися усім радощам світського життя, що непокоїло духовну і світську владу. Радощі і прикрощі свого вільного життя висловлювали у віршах і піснях, написаних латиною. Саме у цьому середовищі склалася своєрідна поезія, розквіт якої припадає на XII-XIII ст. Найбільшим здобутком вагантів була збірка Кембриджських пісень (поч. XI ст.); збірка латинських віршівCarmina burana ( Буранські пісні), складена в Баварії у XII ст., яка була видана у 1847 р. Шлемелем.

5 Коли спів почується "Йдіть у світ безкраїй!", То ченці збираються, Клірик поспішає, І левіт про Біблію Тут же забуває - В орден всі вливаються, Що життя спасає. Вірш Орден вагантів

6 Анонімність поезії вагантів Поезія вагантів зазвичай анонімна. Цьому сприяли умови вагантського середовища. Мандрівна маса письменних, добре освічених людей, що володіла латиною і вмінням складати вірші, відчувала себе відокремленим кланом – вільним братством освічених людей. Будь-які вірші, що відповідали інтересам, настроям і смакам вагантів, ставали загальним надбанням, і кожен міг доповнити, змінити їх, створюючи нові варіанти. Все ж збереглося серед анонімних кілька імен вагантів: Гугон на призвісько Примас Орлеанський (сер. XII ст.), вагант на прізвисько Архіпіїт Кельнський (сер. XII ст.), Вальтер Шатільонський (друга половина XII – початок XIII ст.) та деякі інші. Ваганти

7 Особливості поезії Поезія вагантів спиралася на досвід релігійної лірики, античну традицію (поезія Овідія, Горація, Ювенала) та на народну поезію. Ваганти внесли свою долю новаторства у розвиток європейської поезії. Вони широко вводили риму, що надавало їхнім віршам витонченості. Охоче наслідували пісенні і танцювальні народні традиції. Їхній стиль вирізняється багатством відтінків – від ніжності, юної свіжості до бурсацької зухвалості, грубості. Найвідоміші пісні вагантів: Орден вагантів, Гаудеамус, Прощання зі Швабією, Різдвяна пісня школярів, Безтурботна пісня.

8 Тематика поезії Тематика поезії вагантів різноманітна. - Хвалебні словолословя на замовлення високопоставлених осіб. - Відгуки на політичні події. - Віршовані заклики до хрестових походів. - Релігійні пісні і гімни. - Уславлення Венери, Бахуса, Флори, яких вважали символами земних радощів, веселих розваг. - Самопародіювання, гіркота безпритульного життя. У ліриці вагантів провідними були теми кохання і викривальної сатири.