Тема: Звів я пам'ятник свій… Квінт Горацій Флакк – поет золотої доби. Ода До Мельпомени як початок традиції підбиття поетом підсумку творчого шляху. Очікувані. - презентация

1 Тема: Звів я пам'ятник свій… Квінт Горацій Флакк – поет золотої доби. Ода До Мельпомени як початок традиції підбиття поетом підсумку творчого шляху. Очікувані результати: Знати: Біографію поета Особливості жанру оди Зміст поезії Горація, Державіна, Пушкіна Вміти: Визначати тему, ідею вірша, порівнювати близькі за змістом поетичні твори

2 Октавіан Август

3

4 Прокоментуйте опорні слова, що є віхами життя Горація, розташуйте їх в хронологічному порядку Горацій самотністьВенузіяЕпікурписарАфіни Гурток Мецената республіканці

5 Горацій самотністьВенузіяАфіниЕпікурреспубліканціписар гурток Мецената

6 Проблемне питання: Якою може бути память про людину?

7 Думка в подарунок Труднощі долаю терпінням. Обирай завдання по силах. Скільки голів, стільки й розумів. Сила, позбавлена розуму, гине. Золота середина Все має певну міру.

8 Словникова робота. Теорія літератури. Ода – урочистий вірш, у якому автор висловлює похвалу видатним особам, звеличує визначні події, роздумує над життям.

9 До Мельпомени Звій я пам'ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка, Вищий од пірамід царських, простоїть він. Дощ його не роз'їсть, не сколихне взимі, Впавши в лють, Аквілон; низка років стрімких – Часу біг коловий – в прах не зітре його. Смерті весь не скорюсь: не западе в імлу Частка краща моя. Поміж потомками Буду в славі цвісти, поки з Весталкою Йтиме понтифік-жрець до Капітолію. Там, де Авфід бурлить, де рільникам колись Давн за владаря був серед полів сухих, - Будуть знати, що я – славний з убогого – Вперше скласти зумів по-італійському Еолійські пісні. Горда по праву будь, Мельпомено, й звінчай, мило всміхаючись, Лавром сонячних Дельф нині й моє чоло. (Переклад Андрія Содомори)

10 Словникова робота Аквілон – північний вітер, або бог вітру. Весталка, понтифік-жрець – служителі храму Вести на пагорбі Капітолій. Авфід – ріка на півдні Італії. Давн – міфологічний володар полів у давніх римлян.

11 До Мельпомени Мій пам'ятник стоїть триваліший від міді. Піднісся він чолом над царські піраміди. Його не сточить дощ уїдливий, гризький, Не звалить налітний північний буревій. Ні років довгий ряд, ні часу літ невпинний; Я не умру цілком: єства мого частина Переживе мене, і від людських сердець Прийматиму хвалу, поки понтифік-жрець Ще сходить з дівою в високий Капітолій І де шумить Авфід в нестриманій сваволі, І де казковий Давн ратайський люд судив, - Скрізь говоритимуть, що син простих батьків, Я перший положив на італійську міру Еллади давній спів. Так не таїсь від миру, І лавром, що зростив святий дельфійський гай, О, Мельпомено, ти чоло моє звінчай. (Переклад М.Зерова)

12 Памятник Я памятник себе воздвиг чудесный, вечный, Металлов тверже он и выше пирамид; Ни вихрь его, ни гром не сломит быстротечный, И времени полет его не сокрушит. Так! – весь я не умру: но часть меня большая, От тлена убежав, по смерти станет жить, И слава возрастет моя, не увядая, Доколь славянов род вселенна будет чтить. Слух пройдет обо мне от Белых вод до Черных, Где Волга, Дон, Нева, с Рифея льет Урал; Всяк будет помнить то в народах неисчетных, Как из безвестности я тем известен стал, Что первый я дерзнул в забавном русском слоге О добродетелях Фелицы возгласить, В сердечной простоте беседовать о боге, И истину царям с улыбкой говорить. О Муза! Возгордись заслугой справедливой, И презрит кто тебя, сама тех презирай, Непринужденною рукой, неторопливой, Чело твое зарей бессмертия венчай.

13 Закінчіть речення. Пам'ятник поета – це …

14 Я памятник себе воздвиг нерукотворный, К нему не зарастет народная тропа, Вознесся выше он главою непокорной Александрийского столпа. Нет, весь я не умру – душа в заветной лире Мой прах переживет и тленья убежит – И славен буду я, доколь в подлунном мире Жив будет хоть один пиит. Слух обо мне пройдет по всей Руси великой, И назовет меня всяк сущий в ней язык, И гордый внук славян, и финн, и ныне дикий Тунгуз, и друг степей калмык. И долго буду тем любезен я народу, Что чувства добрые я лирой пробуждал, Что в мой жестокий век восславил я свободу И милость к падшим призывал. Веленью божию, о муза, будь послушна, Обиды не страшась, не требуя венца; Хвалу и клевету приемли равнодушно И не оспаривай глупца.

15 Дослідницьке завдання Порівняйте вірші І – Горація і Державіна ІІ – Горація і Пушкіна ІІІ – переклади А.Содомори і М.Зерова за таким алгоритмом Яким є пам'ятник? Його висота і міцність. Згадки про невмирущість душі і славу поета. Скільки часу триватиме його слава? Хто пам'ятатиме поета? У чому полягає його заслуга? Звертання до Музи, її завдання.

16 Горацій ДержавінПушкін Кола Вена

17 Підсумок уроку Продовжте фразу: Я знаю про Горація, що це … Мені відомо, що ода – це … Вірш Горація До Мельпомени викликав чимало наслідувань, бо …

18 Домашнє завдання Підготувати виразне читання вірша Горація До Мельпомени Написати твір-роздум Слід на Землі