Історія формування Кіровоградської області У давні часи у цих краях не було ні міст, ні сіл. Диким степом вільно гуляв вітер і хилив додолу височенні трави. - презентация

1 Історія формування Кіровоградської області У давні часи у цих краях не було ні міст, ні сіл. Диким степом вільно гуляв вітер і хилив додолу височенні трави. Подекуди росли непрохідні хащі лісів з різноманітною звіриною. Потім сюди почали приходити люди. Їм сподобалися багаті плодючі землі, чиста вода в річках, здорове повітря. Так з'явилися перші невеликі поселення.

2 У сиву давнину жив собі, був собі козак на прізвисько Лелека. Сильний, сміливий і розумний був козак. Він захищав рідну землю від ворогів. Немов лелека над степом, гасав він на гідному коні поміж своїх товаришів-запорожців. Та якось тяжко поранили його у бою. Не міг більше воювати. Тоді оселився козак зі своєю сімєю на березі річки Інгул. Від його роду утворилося поселення Лелеківка, яка зараз є частиною Кіровограда.

3 Герб міста Кіровограда На плакаті герба міста Кіровограда зображена фортеця. Букви С і Є означають Свята Єлисавета. Цегляна корона над щитом означає, що Кіровоград – головне місто області, обласний центр. Три сині смуги означають,що місто Кіровоград засноване при злитті трьох річок: Інгулу, Біанки, Сугоклея. Двоє птахів, які тримають щит – це лелеки. В народі цих птахів вважають птахами щастя. Їх охороняють.

4 Символіка Кіровоградської області Друга сесія Кіровоградської обласної ради двадцять третього скликання Рішення Від 29 липня 1998 року 24 м. Кіровоград Про герб і прапор Кіровоградської області На підставі статті 22 Закону України Про міське самоврядування в Україні та враховуючи висновки геральдичної комісії при обласній раді, обласна рада Вирішила: 1. Затвердити ескізні проекти герба і прапора Кіровоградської області (автори проекту В. Кривенко, К. Шляховий, В. Сибірцев), що додаються, та їх описи. Третя сесія Кіровоградської обласної ради двадцять третього скликання Рішення Від 23 жовтня 1998 року 38 м. Кіровоград Про затвердження девізу до герба Кіровоградщини та впровадження місцевої символіки На виконання рішення Кіровоградської обласної ради двадцять третього скликання від 29 липня 1998 р. 24 Про герб і прапор Кіровоградської області та у зв'язку з наближенням шістдесятиріччя з дня створення Кіровоградської області ОБЛАСНА РАДА ВИРІШИЛА: 1. Затвердити девіз до герба Кіровоградської області З добром до людей ( автор В. Сибірцев). З метою забезпечення необхідних підготовчих робіт впровадити його з 1 грудня 1998 року.

5 Герб і прапор У червоному щиті – золотий степовий(скіфський) орел з повернутою вправо головою(символ мужності, справедливості, сили і влади;емблема духовності). Над щитом – прямокутна, оздоблена по периметру жовтою лиштвою синя хоругва з жовтим тризубом, оздоблена декоративними гілками(вказує на належність до України). Обабіч щит, обрамований золотим колоссям, знизу – дубовим листям, перевитими синьою стрічкою, закріпленою знизу золотим сувоєм. На синій стрічці девіз З добром до людей. Золоте пшеничне колосся підкреслює багатство хліборобського краю, золоте дубове листя – могутність і витривалість. Прапор Кіровоградщини являє собою прямокутне полотнище зі співвідношенням сторін 2:3, по вертикалі розділене на дві рівні частини – малинового(від древка) та жовтого кольорів. У малиновому полі жовтий степовий(скіфський) орел з повернутою до древка головою. Жовте поле вільне. Розміри полотнища ідентичні розмірам Державного прапора України.

6 Фортеця Святої Єлисавети 1754 року колючою зіркою на шляху татарської та турецької кінноти постала фортеця святої Єлисавети – південний форпост Російської держави. Під захистом фортеці поступово виросла слобода, що дала початок місту Єлисаветграду. З військовою інспекцією сюди приїздив Олександр Суворов, тут розміщався штаб Бузько Єгерського полку, яким командував Михайло Кутузов. Під час Кримської війни рр. у місцевому госпіталі працював відомий лікар Микола Пирогов, закладаючи основи вітчизняної військово-польової хірургії.

7 Заснування обласного центру За традицією датою заснування обласного центру його жителі вважають 1 липня(18 червня) 1754 року. Так повелося з кінця минулого століття, коли з'явився Исторический очерк г. Елисаветграда, складений і виданий тодішнім міським головою О.М. Пашутіним. Автор вивів початок міста від часу закладення першої грудки землі у фундамент фортеці, що виросла у межиріччі Інгулу та Сугоклея. Місто було повітовим( ),формально губернським, центром округу( ), самостійно адміністративним містом у складі Одеської області і одночасно райцентром( ),і, нарешті, з 10 січня 1939 року і понині – обласним центром. А найменувань скільки мало це незвичайне, порівняно велике місто:Єлисаветград( ), Зінов'євськ( ), Кірово( ), і, нарешті, Кіровоград. Упродовж 30-ти років – від дня заснування і до визначення м. Єлисаветградом – він не мав власного імені взагалі: фортеця і форштат навколо неї звалися Єлисаветградською провінцією. Починаючи з 1817 року, Єлисаветград став місцем постійних військових навчань, на які прибували царі. Таких відносин відбулося півтора десятка. Для прийому імператора було споруджено великий палац. Вулицю, на якій той палац знаходився, назвали Двірцевою. В Єлисаветграді робота міської Думи зводилась, в основному, до утримання міста в належному стані, забезпечення структур комунального, торговельного, культурного призначення, транспорту і зв'язку. В 1869 році в місті відкрито телеграф, у 1884 – поштову контору /тепер Головпоштамт/. У 1892 збудовано телефонну станцію, наступного року водогін – електричний трамвай. В 1892 році стала до ладу міська електростанція. В кінці 19 століття споруджені справжні архітектурні шедеври із цегли. Найвідоміші з них стара будова педагогічного університету, приміщення управління охорони здоров'я, третьої міської лікарні, музичної школи 1, краєзнавчого музею, синагоги, Кафедрального собору, обласного суду. У Єлисаветграді було обладнано багато садів, скверів, парків, місць відпочинку, ресторанів, готелів. За свідченням сучасників він був одним з найкрасивіших міст півдня України. Тут високого розвитку набули культура, мистецтво, особливо музика і театр.

8 Утворення області 10 січня 1939 року Указом Президії Верховної ради СРСР було утворено Кіровоградську область із центром у місті Кірово, яке перейменувалось у Кіровоград. До її складу увійшов 31 район: 12 – із Миколаївської області: Аджамський, Бобринецький, Витязівський, Єлизаветградківський, Знам'янський, Кіровоградський, Компаніївський, Новгородківський, Новопразький, Олександрійський, Устинівський, Червонокам'янський; 10 – із Одеської області: Великовисківський, Добровелечківський, Маловисківський, Новоархангельський, Новомиргородський, Новоукраїниський, Піщанобрідський, Рівнянський, Тишківський, Хмелівський; 5 – із Київської області: Златопільський, Кам'янський, Олександрівський, Підвисоцький, Чигиринський; 2 – із Дніпропетровської області: Долинський, Петрівський; 2 – із полтавської Новогеоргіївський, Онуфріївський.

9 Географічне положення Кіровоградської області Площа – 24,6 тис. кв. км Загальна кількість наявного населення області становить 1129,0 тис. жителів. Кількість міського населення становить 60,2%, сільського – 39,8%. Щільність населення складає 45,9 осіб /кв. км. В області проживають представники понад 30 національностей: українці – 90,1%, росіяни – 7,5%, молдавани – 0,7%, білоруси – 0,5%, вірмени – 0,3%, болгари – 0,2%, євреї – 0,1%, інші – 0,6%. Географічне положення: розташована на правому березі Дніпра, у центральній частині України, на переході лісостепової зони в степову. Річки області належать до систем Дніпра і Південного Бугу. Значущі притоки Дніпра – Тясмин, Інгулець і Цибульник, Південного Бугу – Інгул, Синюха і Синиця.