Грубіян Валерія учениця 5 класу Ізяславського НВК ЗОШ І-ІІІ ст.2, ліцей. - презентация

1 Грубіян Валерія учениця 5 класу Ізяславського НВК ЗОШ І-ІІІ ст.2, ліцей

2 Якось сонечко втомилось І за хмарку закотилось. Всім сказало: - Буду спати, Та мене щоб не чіпати.

3 І заснуло… Вмить навколо Потемніло, взявся холод. Звірі мерзнуть у лісах, Ніч наводить на всіх жах. Що робити, як нам жити Нема їсти, нема пити. Треба стежечку шукати І до сонечка рушати.

4 А Зима лише сміється: - Що, нічого не вдається? Буду я скрізь панувати, Все снігами засипати.

5 Ти нас снігом не злякаєш, Ми сильніші, добре знаєш. Дружно візьмемо лопати, Щоб замети розчищати. Нам на гірку лиш піднятись І до сонечка дістатись. Воно дрімає на хмаринці Як на біленькій перинці.

6 Сонце сни солодкі бачить, А усі навколо плачуть. І не знає воно цього, Підемо мерщій до нього. Йшли три дні, йшли три ночі, Не заплющуючи очі. Ось до гірки підійшли І хмаринку віднайшли.

7 Там веснянку заспівали, Сонечко швиденько встало: - Що, весні вже час прийти? - Ти ясніше засвіти! Промінці у тебе теплі, Обігріють рідні землі. Зиму проженуть від нас, Оживе природа враз!

8 І послухалося сонце, В кожне глянуло віконце. Всі радіють: - Світлий час! Вже прийшла весна до нас!