Парнокопитні ряд плацентарних ссавців. Парнокопитні нараховують приблизно 220 видів, з яких деякі, особливо з родини порожнисторогих, мають велике економічне. - презентация

1 Парнокопитні ряд плацентарних ссавців. Парнокопитні нараховують приблизно 220 видів, з яких деякі, особливо з родини порожнисторогих, мають велике економічне значення для людини. Парнокопитні називаються так за парне число копит, яких у них два або чотири. Спорідненість окремо взятих груп вперше помітив зоолог Річард Оуен в XIX столітті, який і склав поняття «парнокопитні» і «непарнокопитні».

2 Копитні ссавці з двома середніми пальцями, третім і четвертим, що служили для ходьби, і двома крайніми, другим і п'ятим, переважно рудиментарними, що рідше торкалися землі, з 19 (у домашніх порід менше) спинно- поперековими хребцями, без ключиці, з горбкуватим або складчастим шаром емалі на корінних зубах.

3 Парнокопитні поділяються за дві групи які, не зважаючи на основну схожість, дуже відмінні:жуйні та нежуйні.

4 Жуйні звичайно високі, мають тільки два пальця на нозі, мають складніші зуби, щоки пристосовані до жорсткої трави і багато-камерний шлунок. Вони не тільки мають високорозвинуті травні системи, вони також розвинули звичку жувати жуйку: виверження частково перетвореної їжи, щоб жувати її знову, і отримують максимальну можливу вигоду від цього.

5 Нежуйні (свині, гіпопотами, і пекарі) зберігають чотири пальці на нозі, мають простіші корінні зуби, короткі ноги, і їх собачі зуби часто збільшуються, щоб сформувати бивні. Взагалі, вони всеїдні і мають простий шлунок. (Два різновиди гіпопотама виключення.)

6 Представники: Жуйні:Дві самиці вилороги

7 Представники: Жуйні: Жирафи

8 Представники: Жуйні:Олень

9 Представники: Жуйні: Пуду найменший представник родини Оленеві.

10 Представники: Жуйні: Шаблерога антилопа (Hippotragus niger)

11 Представники: Нежуйні: Свиня свійська

12 Представники: Нежуйні: Бегемот

13 До Червоної книги України та Міжнародної Червоної книги занесено представника Жуйних Парнокопитних - зубра (тіло до 3 м., маса – до 1т). Цей лісовий велетень в Україні вільно мешкав до початку XVIII сторіччя. На початку XX сторіччя він зберігся тільки в заповідниках. Завдяки заходам охорони та розселенню ці тварини нині поширені у природних умовах.