ІВАН ФРАНКО МОЙСЕЙ Це "духовний заповіт" митця своєму наpодові, твіp пpо укpаїнців і пpо Укpаїну. - презентация

1 ІВАН ФРАНКО МОЙСЕЙ Це "духовний заповіт" митця своєму наpодові, твіp пpо укpаїнців і пpо Укpаїну

2 Задум написати про Мойсея виношував митець понад 20 років. У 1904 році І.Франко побував в Італії. Особливо його вразив шедевр Мікеланджело – вдалий образ біблійного пророка Мойсея. Це стало поштовхом для написання поеми.

3 Народе мій, замучений, розбитий… (знаменитий пролог до поеми написаний випадково, бо під час друку сталася технічна помилка – пусті перші сторінки. За ніч великий майстер пише неперевершений шедевр). Тут автор отожнюється із співцем, трибуном свого народу… (З.Франко)

4 Опрацювавши всі джерела, Франко створює свій образ Мойсея, трансформувавши біблійний сюжет на рідний український грунт.

5 МОЙСЕЙ ІВАНА ФРАНКА тема поеми: тема поеми: показ сповненого неймовірних труднощів сорокарічного блукання єврейського пророка Мойсея разом зі своїм народом у пошуках обітованої землі; з'ясування взаємин вождя і народу у скрутні часи. жанр поеми: жанр поеми: ліро-епічна поема філософського змісту на біблійну тему. Притча-алегорія. За змістом поема поділяється на дві частини: За змістом поема поділяється на дві частини: І – стан депресії маси; ІІ – історія душевних мук Мойсея, його боротьба із самим собою

6 Звернімося до біблійної легенди… Рабство ізраїльтян Знайдення Мойсея

7 Перехід через море (гравюри Гюстава Доре та Юліуса Карольсфельда)

8 Сорок літ проблукавши Мойсей По арабській пустині, Наблизився з народом своїм О межу к Палестині. (сорок довгих літ блукав по пустелі Мойсей-поводир, хоча цей шлях можна було пройти за сорок днів, але не проста доля з випробуваннями була вказана пророку)

9 І зневірився люд і сказав: Набрехали пророки!.. Та тепер його голос зомлів І погасло вітхіння, І не слухає вже його слів Молоде покоління

10 Обгорнула мене самота, Як те море безкрає, І мій дух, мов вітрило, її Подих в себе вбирає. Сорок літ, мов коваль, я клепав Їх серця і сумління І до того дійшов, що уйшов Від їх кпин і каміння І ось сумнів у душу мені Тисне жало студене… О всесильний, озвися, чи ти Задоволений з мене?

11 Се Мойсей на молитві стоїть, Розмовляючи з богом, І молитва та небо боде, Мов поломінним рогом

12 Затремтіло щось людське, мяке В старім серці пророка, І понизила лет свій на мить Його дума висока. О Ізраїлю! Якби ти знав, Чого в серці тім повно! Якби знав, як люблю я тебе! Як люблю невимовно!

13 І ворушиться в серці грижа: Може, я тому винен? Може, я заповіти твої Не справляв, як повинен?

14 І безмежна скорбота лягла На затвердле сумління, І весь табор мов чаром попав В отупіння й зомління

15 Огонь любові, віри, жертовної праці дається кожному із нас. Його не можна вгашати, а треба берегти і підтримувати для блага свого народу і людства. Святий Господній вогонь у серці Мойсея горів аж до його останнього подиху. Тож прислухаймося до пророка і збережімо святе полум'я любові Божої і у своїх серцях, аби бути готовими в будь-яку мить свого життя вчинити подвиг заради Бога, Вітчизни і людини: Та прийде колись час і для вас в життєвому пориві. Появиться вам кущ огняний, як мені на Хориві. Стане свято в вас, мов у храму, в той момент незабутній, І озветься до вас із огню, отой голос могутній: "Здійми обув буденних турбот, приступи сюди сміло, Бо я хочу послати тебе на великеє діло. Не гасіте ж святого огню, щоб, як поклик настане, Ви могли широсердно сказать: "Я готовий, о пане!" Огонь любові, віри, жертовної праці дається кожному із нас. Його не можна вгашати, а треба берегти і підтримувати для блага свого народу і людства. Святий Господній вогонь у серці Мойсея горів аж до його останнього подиху. Тож прислухаймося до пророка і збережімо святе полум'я любові Божої і у своїх серцях, аби бути готовими в будь-яку мить свого життя вчинити подвиг заради Бога, Вітчизни і людини: Та прийде колись час і для вас в життєвому пориві. Появиться вам кущ огняний, як мені на Хориві. Стане свято в вас, мов у храму, в той момент незабутній, І озветься до вас із огню, отой голос могутній: "Здійми обув буденних турбот, приступи сюди сміло, Бо я хочу послати тебе на великеє діло. Не гасіте ж святого огню, щоб, як поклик настане, Ви могли широсердно сказать: "Я готовий, о пане!"

16 Фpанко любив свій наpод, вболівав за долю Укpаїни, віpив у світле майбутнє укpаїнського наpоду, який боpовся за самостійну деpжавність. Все життя письменника - боpотьба за єдність деpжави, за свій наpод.