Інформатика. Перший рік Тема 01-02 Кодування інформації Розділ 1 Інформація. Інформаційні процеси та системи. - презентация

1 Інформатика. Перший рік Тема Кодування інформації Розділ 1 Інформація. Інформаційні процеси та системи

2 Кодування інформації Як відомо, інформація може передаватися і зберігатися. Але виникає питання: у якому вигляді? Для людини найпоширенішим засобом обміну інформацією є розмова. Сигналами передачі такої інформації є звуки. Деякі набори звуків утворюють слова, а групи слів – речення, які несуть інформаційний зміст. В такому випадку кажуть, що інформація закодована звуками і передається звуками.

3 Етапи передачі інформації Розглянемо етапи передачі інформації від однієї людини (джерела) до іншої (споживача): 1. Джерело формує інформацію, яку планує передати споживачеві. 2. За допомогою органів мовлення джерело кодує інформацію у вигляді звуків. Оскільки звуки мають властивість поширюватися у речовинному середовищі, вони доходять до органу слуху споживача. 3. Мозок споживача декодує отриману інформацію звукової форми і відкладає її у власній памяті. Отже інформація передається у закодованому вигляді. Причому, щоб споживач розумів отриману інформацію, він повинен володіти тією ж системою кодування, що й джерело.

4 Мова Система засобів і правил кодування інформації називається мовою. Мова є набором правил кодування інформації. Код є формою представлення елементарного сигналу. Зверніть увагу! Ми розглянули приклад усної мови. В ній коди є звуковими сигналами і основним недоліком її є те, що ці коди, будучи придатними для передачі інформації, зовсім непридатні для її зберігання. Бо звук – це коливання середовища, яке з часом затухає. Для того, щоб зберегти інформацію передану звуковим способом, необхідно перетворити її в іншу форму. З цією метою людина винайшла письмові мови, в яких кожен звук кодується буквою, рідше – двома. Це дало можливість зберігати інформацію протягом тривалого часу у вигляді текстів. Завдяки чому можна не тільки передавати інформацію у закодованому вигляді але й зберігати її у вигляді кодів-букв.

5 Різновиди мов За час своєї історії людина винайшла багато різноманітних мов. Багато із них придатні для кодування будь-якої інформації. Але є і спеціалізовані з обмеженими можливостями кодування. Сьогодні існують розмовні та відповідні їм письмові мови різних народів, мова жестів, міміки, мова креслення, математики та багато інших. Всі вони є системами кодування інформації, мають певну будову та правила кодоутворення.

6 Переклад Часто виникає задача перекодування інформації з однієї мови на іншу. Наприклад, під час написання диктанту учень виконує перекодування інформації сформованої засобами усної мови на коди письмової. Також нерідко виникає потреба перекладу газет, журналів, книжок, фільмів з однієї мови на іншу. Переклад – це процес перекодування інформації з однієї мови на іншу.

7 Якість перекладу. Перекладач Слід мати на увазі, що під час перекладу інформація частково спотворюється. Тому існує поняття якості перекладу. Перекладач – обєкт, здатний виконати перекодування інформації з однієї мови на іншу. Якість перекладу – це ступінь тотожності вихідної з процесу перекладу інформації до вхідної. На якість перекладу впливають як характеристики обох мов – вхідної та вихідної, так і можливості перекладача.

8 Компютери та машинні мови З виникненням компютерів виникло питання створення спеціальної мови для спілкування з ними. Зверніть увагу! В основу машинної мови покладені вказівки компютеру на виконання певних дій. Ця мова значно простіша за будь-яку із людських, але вимагає більшої точності, однозначності та строгої послідовності. Через це перед перекладом на машинну мову спочатку необхідно однією із людських мов підготувати інформацію у вигляді алгоритму – послідовності вказівок, які повинен виконати компютер. Мову, якою можна спілкуватися з комп'ютером називають машинною мовою. Компютер – це машина для виконання інформаційних процесів: отримання інформації, її опрацювання, утворення нової інформації, зберігання та виведення.

9 Алгоритмісти та програмісти Людина, що створює алгоритм називається алгоритмістом. Перед перекладом на машинну мову спочатку необхідно однією із людських мов підготувати інформацію у вигляді алгоритму – послідовності вказівок, які повинен виконати компютер. Перекладач з алгоритмічної мови на машинну називається програмістом. Алгоритми створюються на спеціальних алгоритмічних мовах. Наступним кроком підготовки інформації для введення в компютер є переклад алгоритму на машинну мову.

10 Дані та програма Інформація, яку отримує компютер, ділиться на дві групи: дані (інформація для зберігання, опрацювання і виведення) програма (машинний код, який є алгоритмом опрацювання даних). Зверніть увагу! Для роботи обидва види інформації в закодованому вигляді поміщаються в память компютера. Далі виконується програма. Але виникає питання: в якій формі виконати кодування інформації, щоб її можна було розмістити та опрацювати в компютері?

11 Типи компютерних сигналів За конструкцією сучасний компютер є електронною машиною, в якій використовується електрична енергія, яка може породжувати також магнітну. Як же такими сигналами можна закодувати інформацію? Все залежить від типу інформації, яка кодується. Тому сигналами кодування в комп'ютері можуть бути або електричний, або магнітний. Зверніть увагу! Такі електронні пристрої як оптичні дисководи здатні для передачі інформації використовувати оптичні сигнали для зчитування інформаційних кодів з оптичних дисків, або запису на них. Але в роботі комп'ютера оптичні сигнали є не основними, а вторинними.

12 Ненадійний варіант кодування інформації машинними сигналами Для числової інформації можна, наприклад, розробити сигнали для 10 цифр, а потім у певних точках електронної памяті розмістити їх, створивши там електричну напругу. Скажімо, цифрі 5 відповідає електричний сигнал 5 Вольт, а цифрі 9 – 9 Вольт. В такому випадку ми матимемо найзручнішу систему кодування числової інформації. Але у неї є суттєвий недолік. Щоб підтримувати, наприклад, строго 5 Вольт у певній точці памяті, потрібна досить складна електроніка. Сучасні можливості електроніки допускають значні відхилення від бажаних значень і тому в певний час 5 може перетворитися на 4 або 6, в залежності від того, наскільки і в який бік зміниться сигнал. Тому така система кодування виявляється ненадійною і може привести до спотворення інформації. У звязку з цим була запропонована система двійкового кодування.

13 Двійкове кодування Виявилося, що елементарна точка памяті компютера може надійно містити лише два види сигналу: низький – приблизно 1,5 Вольт, та високий – приблизно 5 Вольт. Різниця в 3,5 Вольти гарантує, що при коливаннях рівня напруги в межах компютерних пристроїв при умові їх технічної справності, не призведе до незапланованої зміни сигналу. Для зручності низький рівень сигналу позначають 0, а високий 1. При цьому виникає ситуація, коли в одній числовій позиції можна закодувати лише два числа: 0 та 1. Ця ситуація стала причиною створення системи двійкового кодування чисел.

14 Двійкові числа Двійкове число – це число записане за правилами двійкової позиційної числової системи, в якій використовується лише дві цифри: 0 та 1. В системі двійкового кодування використовуються не десяткові, а двійкові числа. Наприклад, десятковому числу 25 відповідає двійкове число Існують алгоритми перетворення чисел із десяткової системи в двійкову та навпаки, але їх вивчення не входить до складу курсу інформатики в 9 класі.

15 Двійковий код символу Якщо перші компютери були створені виключно для задач обчислення (їх так і називали – електронна обчислювальна машина, скорочено ЕОМ), то згодом область задач компютерів розширилася. Виникла необхідність у введенні та опрацюванні текстової інформації. Це поставило задачу розробки кодів для символів тексту.

16 Принципи кодування символів. Принцип перший Для початку необхідно було визначитися із принципами кодування. Першим принципом була вимога використання коду, що містить лише два види сигналів. Як розглядалося раніше, це обумовлено технічними особливостями електронних пристроїв. Як і у випадку з кодуванням чисел для цього підходило двійкове кодування, але за іншими правилами.

17 Другий принцип кодування символів Другий принцип – однакова довжина коду для всіх символів. Це дозволяло зручно розділити память на окремі комірки та пронумерувати їх, надавши їм так звані адреси. Адреса комірки дає можливість швидкого та зручного доступу до її вмісту. В кожній такій комірці в певний момент часу може міститися лише один символ. Було обрано довжину комірки із 8 позицій для елементарних кодових сигналів. Така система називається 8-розрядною. Одна така позиція отримала назву «біт». Комірка отримала назву «байт». Отже 1 байт=8 біт. Зверніть увагу! Важливо розуміти, що 1 байт памяті – це 8 біт, але 8 довільних біт памяті – це не байт. Байт – це 8 біт однієї комірки памяті.

18 Третій принцип кодування символів Третім принципом є необхідність постановити у відповідність кожному символу, який може зустрітися в тексті, двійковий код. Для цього розробниками, а вони були американцями, була створена кодова таблиця символів ASCII - американський стандартний код для інформаційного обміну. Вона містить коди 128 символів, із яких 32 перших мають управляюче значення і не виводяться ні на екран, ні на принтер, а свого часу в основному використовувалися для управління процесом виведення на матричні принтери. Інші 96 символів – це літери латинського (англійського) алфавіту, розділові знаки, спеціальні знаки та цифри.

19 Таблиця символів ASCII (перша частина)

20 Таблиця кодів символів ASCII (друга частина) Неважко побачити, що 8-й біт (відлік бітів іде справа наліво) кожного коду розглянутої таблиці нульовий. Тому існує можливість додати до цієї таблиці ще одну, в якій також можна закодувати ще 128 символів. Всі їх коди будуть починатися з 1. Ця можливість була використана для створення таблиці кодів національних символів різних країн. Наприклад, для країн, в яких використовується Кирилиця – Росії, України та Білорусії, була створена так звана cp866 таблиця, щоправда вона була зроблена для операційної системи MS DOS і не підходить для MS Windows. В MS Windows використовується кодова таблиця win1251. Наведена далі.

21 Примітка. Ця таблиця також містить декілька управляючих символів (порожні комірки в стовбцях «Символ»). Таблиця символів ASCII (друга частина) win1251

22 Таблиця кодів символів UNICODE Для різних операційних систем та різних народів було створено багато кодових однобайтних таблиць. Кожна із них має своє кодове імя і вказується при установці операційної системи. Щоб спростити проблему кодових таблиць була створена двобайтна кодова таблиця UNICODE, яка може містити до символів, а значить, містити алфавіти всіх народів світу та спеціальні символьні набори. Така система називається 16-розрядною. Але поки що «старі» таблиці застосовуються значно ширше.

23 Обсяг даних вимірюється довжиною двійкового коду, тобто кількістю байтів у повідомленні. Наприклад, текст «Андрій грає у футбол» має 20 байтів з урахуванням пропусків. Вимірювання обсягу даних Об'єм інформації вимірюється кількістю байтів у коді повідомлення (текстового, графічного тощо). Зверніть увагу! У тексті розділові знаки і «пропуски» - теж символи. Нехай на аркуші 56 рядків по 64 символів у рядку. Підрахуємо кількість інформації на аркуші: 56x64 = 3584 байт.

24 Для вимірювання великих обсягів даних використовують такі позначення: кілобайти (КБ), мегабайти (МБ), гігабайти (ГБ) і терабайти (ТБ). В обчислювальній техніці префікси кіло-, мега-, гіга-, тера- мають дещо інший зміст, ніж в інших науках. Кіло- - префікс, що позначає коефіцієнт 2 10 = Таким чином: 1 КБ (кілобайт) = 2 10 байтам = 1024 байтам 1 МБ (мегабайт) =2 10 КБ= 1024 КБ 1 ГБ (гігабайт) = 2 10 МБ= 1024 МБ 1 ТБ (терабайт) = 2 10 ГБ= 1024 ГБ Щоб приблизно підрахувати об'єм інформації у книзі, необхідно кількість символів на одній сторінці помножити на кількість сторінок. Нехай книжка має 256 сторінок по 3584 байти на сторінці. Об'єм інформації такої книги: 3584x256= байт = 896 КБ = 0,875 МБ Вимірювання великих обсягу даних

25 Підсумки Інформація зберігається і передається у закодованому вигляді. Кодами можуть бути звукові сигнали, зображення, в тому числі значки, електричні та магнітні сигнали тощо. Для кодування інформації користуються певними мовами. Процес перекодування інформації з однієї мови на іншу називається перекладом. Для спілкування з комп'ютером використовують спеціальні машинні мови. Оскільки в комп'ютері для кодування доступні лише електричні та магнітні сигнали, для кодування інформації використовують двійкову систему кодування. Кодування чисел виконується за певними математичними правилами. Для кодування символів були створені спеціальні таблиці. Обсяг даних в інформатиці вимірюється в байтах, кілобайтах, мегабайтах, гігабайтах та терабайтах.