Генріх Гейне – останній поет романтичної епохи. Видатний німецький поет Генріх Гейне Народився 13 грудня 1797 року в місті Дюссельдорф в родині збіднілого. - презентация

1 Генріх Гейне – останній поет романтичної епохи

2 Видатний німецький поет Генріх Гейне Народився 13 грудня 1797 року в місті Дюссельдорф в родині збіднілого комерсанта Самсона Гейне

3 Дюссельдорф Старовинне німецьке місто Дюссельдорф розташоване на зелених берегах величного Рейну, там, де в нього впадає річка Дюссель. Це батьківщина Генріха Гейне.

4 Музей Гейне в Дюссельдорфі В цьому будинку 13 грудня 1797 року народився великий поет.

5 Амалія Гейне Перше кохання Гейне – його двоюрідна сестра Амалія. Дівчина відкинула любов бідного родича. Страждання від нещасливого кохання – головна тема знаменитої збірки віршів – Книга пісень

6 І. Шишкін. На півночі дикій … Книга пісень розпочинається циклом Страждання юності. Один з найвідоміших творів цього циклу – вірш Сосна. За його мотивами російський художник І. Шишкін написав картину На півночі дикій …

7 Скеля Лорелей Прогулюючись берегом Рейну, Гейне почув легенду про Лорелею – русалку, що жила в річці. Цю скелю німці так і називають – Скеля Лорелей.

8 Лорелея Незнана красуня на кручі Сидить у самоті. Упали на шати блискучі Коси її золоті. Із золота гребінь має. І косу розчісує ним, І дикої пісні співає, Не співаної ніким.

9

10 Париж, бульвар Монмартр В 1831 році Гейне був змушений емігрувати з Німеччини. Він оселився в Парижі, де й прожив до самої смерті.

11 Гейне та його дружина Матильда Дружина великого поета була неосвіченою селянкою. Але вона дуже кохала свого чоловіка і віддано доглядала за ним до самої його смерті.

12 Гейне у матрацовій могилі Останні вісім років життя Гейне провів прикутим до ліжка через тяжку хворобу. Але все одно продовжував писати.

13 Могила Гейне в Парижі Помер Генріх Гейне в Парижі 17 лютого 1856 року. Поховали його на кладовищі Монмартр.

14 Я – меч, я – полум я. Я свтив вам у темряві, і коли битва розпочалась, я бився попереду, в першім ряду. Круг мене лежать трупи моїх друзів, але ми перемогли. Ми перемогли, але навколо скрізь лежать трупи моїх друзів. У радісних вигуках тріумфальної пісні похоронні хорали звучать. Та в нас нема часу ані для радості, ані для суму. Знову сурмлять сурми, провіщаючи нову боротьбу. Я – меч, я – полум я. Переклад П. Тичини